Постанова № 42355522, 20.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2015 року № 826/11027/14

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2до відповідача Дарницького районного відділу Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби Українитретя особа-1Державна міграційна служби Українитретя особа-2ОСОБА_5третя особа-3Центр надання адміністративних послуг Дарницької районної у м. Києві державної адміністраціїпрозобов'язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачка ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 звернулася в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної міграційної служби України, третя особа-1 Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду (Житло-Сервіс), третя особа-2 ОСОБА_5, про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2014 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11020/14, що розглядатиметься по суті колегією суддів, та призначено справу до попереднього судового розгляду на 19.08.2014 р.

У попередньому судовому засіданні 19.08.2014 р. судом було заслухано позивачку та представника відповідача, за наслідками чого оголошено перерву в попередньому судовому засіданні до 18.09.2014 р.

Зважаючи на неявку позивачки та відповідача (їх представників) у судове засідання 18.09.2014 р., судом на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України було оголошено про перехід до розгляду адміністративної справи № 826/11020/14 в порядку письмового провадження, про що сторін у справі повідомлено належним чином.

Станом на 10.10.2014 р. інших документів з приводу даного спору по справі № 826/11027/14 від сторін та третіх осіб до канцелярії суду не надходило.

Однак, перевіривши в порядку письмового провадження наявні матеріали адміністративної справи № 826/11027/14, судом було встановлено, що при попередньому судовому розгляді вказаної справи - суд не закінчив підготовче провадження та не перейшов до судового розгляду даної справи колегією суддів, зважаючи на що, є підстави для виходу з письмового провадження та повернення до розгляду справи № 826/11027/14 у попередньому судовому засіданні, із повідомленням сторін, з метою закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду колегією суддів.

Враховуючи наведене, відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2014 р., суд вийшов з письмового провадження щодо розгляду адміністративної справи № 826/11027/14 та призначив попереднє судове засідання у справі.

20.11.2014 р. позивачкою до канцелярії суду було подано змінену позовну заяву, в якій замінено відповідача Державну міграційну службу України на Дарницький районний відділ Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України, та замінено третю особу-1 Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду (Житло-Сервіс) на Державну міграційну службу України.

Зважаючи на таке, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 р. було задоволено клопотання позивачки та замінено в адміністративній справі № 826/11027/14 первісного відповідача Державну міграційну службу України на Дарницький районний відділ Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України, а також замінено в адміністративній справі № 826/11027/14 первісну третю особу-1 Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду (Житло-Сервіс) на Державну міграційну службу України.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2014 р. було залучено до участі у справі № 826/11027/14 в якості третьої особи-3 Центр надання адміністративних послуг Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації.

У попередньому судовому засіданні 12.12.2014 р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав, визначених у зміненому адміністративному позові.

Представники відповідача та третьої особи-1 у попереднє судове засідання 12.12.2014 року не прибули.

Дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи № 826/11027/14 документи, та заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що спір не може бути врегульовано в порядку, визначеному ч. 3 ст. 111 КАС України.

Враховуючи наведене, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2014 р. було закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу № 826/11027/14 до судового розгляду (одноособово - суддею Добрянською Я.І.) в судовому засіданні 17.12.2014 р.

Так, у судовому засіданні 17.12.2014 р. представник позивача змінені позовні вимоги підтримав повністю та просив суд:

- зобов'язати Дарницький районний відділ Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України здійснити реєстрацію ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року по справі № 22-ц/796/8407/2013 та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року по справі № 2-866/12 у не скасованій частині в якості документів, що підтверджують їх право на проживання в квартирі АДРЕСА_1.

В обґрунтування зазначених (змінених) позовних вимог, представник позивачки наголосив на тому, що відповідачем Дарницьким районним відділом Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України було протиправно відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації її та її малолітнього сина ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року по справі № 22-ц/796/8407/2013 та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року по справі № 2-866/12 у не скасованій частині в якості документів, що підтверджують їх право на проживання в квартирі АДРЕСА_1.

Відповідач у судове засідання 17.12.2014 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча останній належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

З приводу зазначеного спору, відповідачем до канцелярії суду були подані письмові заперечення проти позову, в яких Дарницький районний відділ Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України зазначає про відсутність порушень з його боку прав та інтересів позивачки, про які остання зазначає у своїй позовній заяві, оскільки виключно на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року по справі № 22-ц/796/8407/2013 (яке не містить жодної резолюції щодо зобов'язання здійснення реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1), а також без належного дозволу (згоди) наймача такого жилого приміщення (третьої особи-2 ОСОБА_5) - здійснити реєстрацію позивачки та її малолітнього сина за вказаною адресою - не можливо.

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні 17.12.2014 р. проти задоволення позовних вимог також заперечив, проте як третя особа-1 та третя особа-3 в судове засідання 17.12.2014 р. також, як і відповідач, не прибули та не скерували своїх представників, хоча останні належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на викладене, а саме не прибуття відповідача та третіх осіб (1 та 3), які були повідомлені належним чином, в судове засідання 17.12.2014 р., суд ухвалив продовжити розгляд даної адміністративної справи № 826/11027/14 в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, проти чого також не заперечили представник позивачки та третьої особи-2.

Про перехід до розгляду даної справи № 826/11027/14 в порядку письмового провадження, відповідача та третіх осіб (1 та 3) було повідомлено належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

За наслідками переходу судом до розгляду адміністративної справи № 826/11027/14 в порядку письмового провадження, станом на 20.01.2015 р. інших документів з приводу даного спору від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.

Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін (зокрема в минулих засіданнях), всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як наголошує позивачка у своїй позовній заяві та наведене підтверджується наявними у справі доказами, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року по справі № 22-ц/796/8407/2013 було встановлено, що ОСОБА_1 вселилась до спірної квартири у серпні 2005 року і з цього часу проживає в ній як член сім'ї наймача ОСОБА_6 з грудня 2005 року без реєстрації, малолітня дитина ОСОБА_2 у січні 2008 року вселилась разом з матір'ю, останні проживають та мають право користуватись спільною квартирою із часу вселення до житлового приміщення, підстав для додаткового визнання такого права за судовим рішенням не потребується.

Тобто, на переконання позивачки, документом, що підтверджує право на проживання в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також документом, що надає останнім право для реєстрації за вказаною адресою, є саме зазначене рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року по справі № 22-ц/796/8407/2013.

Однак, як також наголошує позивачка у своїй зміненій позовній заяві, з приводу зазначеного відповідачем Дарницьким районним відділом Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України листом-відповіддю від 25.10.2014 р. № 6178 на адвокатський запит представника позивачки щодо реєстрації ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 - було протиправно відмолено останній та її малолітньому сину у такому праві (що гарантується Законом та Конституцією України) на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року по справі № 22-ц/796/8407/2013, зважаючи на що, вона звернулася за захистом своїх прав та інтересів в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши (врахувавши) позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність належних підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1). Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина 2 статті 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 (далі - Положення про ДМС України), визначено, що ДМС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

ДМС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення про ДМС України).

ДМС України відповідно до покладених на неї завдань здійснює реєстрацію (зняття з реєстрації) місця проживання (перебування) фізичних осіб, веде відповідний реєстраційний облік (підпункт 24 пункту 4 Положення про ДМС України).

ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи. На утворені територіальні органи та територіальні підрозділи ДМС України може покладатися виконання окремих завдань за міжрегіональним принципом (пункт 7 Положення про ДМС України).

Пунктом 3 Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 563, визначено, що завданням територіальних органів є реалізація повноважень міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 року № 658 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи ДМС України.

Пункт 1 Положення про Головне управління ДМС України в місті Києві, затвердженого наказом ДМС України від 18 липня 2011 року № 28, (далі - Положення про ГУДМС України в місті Києві) визначає, що Головне управління ДМС України в місті Києві є територіальним органом ДМС України та їй підпорядковується.

Головне управління ДМС України в місті Києві відповідно до покладених на нього завдань здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (пп. 31 пункту 4 Положення про ГУДМС України в місті Києві).

Згідно із пунктом 7 Положення про ГУДМС України в місті Києві, територіальний орган здійснює свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці безпосередньо та через управління, відділи (сектори) міграційної служби в області, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, а також шляхом взаємодії з пунктами тимчасового розміщення біженців та пунктами тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (у межах наданих йому повноважень є територіальним підрозділом).

Отже, здійснення реєстрації місця проживання фізичних осіб в Україні в установленому законодавством порядку віднесено до компетенції територіальних підрозділів ДМС України.

Порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання визначає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», яким передбачено, що реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування (стаття 11).

Відповідно до статті 11 вказаного Закону, статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункту 3, підпункту 20 пункту 4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 405, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 р. № 1077, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за № 2109/22421, затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.3. Порядку, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) ДМС України в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів.

Згідно із пунктом 2.2 Порядку, для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру:

- письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5);

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;

- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

- талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

- документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру;

право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 р. № 574 «Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 р. за № 84/20397;

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до Порядку; - військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

- свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку;

- заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Таким чином, у розумінні вимог законодавства про свободу пересування та вільний вибір місця проживання документи, перелік яких чітко визначено пунктом 2.2 Порядку, є виключною підставою для прийняття територіальним підрозділом ДМС рішення про реєстрацію місця проживання фізичної особи.

В даному випадку, як підтверджується наявними матеріалами справи, єдиною підставою для реєстрації ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1, позивачка вважає рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року по справі № 22-ц/796/8407/2013, в якому встановлено, що ОСОБА_1 вселилась до спірної квартири у серпні 2005 року і з цього часу проживає в ній як член сім'ї наймача ОСОБА_6 з грудня 2005 року без реєстрації, малолітня дитина ОСОБА_2 у січні 2008 року вселилась разом з матір'ю, останні проживають та мають право користуватись спільною квартирою із часу вселення до житлового приміщення, підстав для додаткового визнання такого права за судовим рішенням не потребується.

Однак, із такою позицією позивачки суд погодитися не може, з огляду на таке.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було належним чином заперечено позивачем, вказана квартира АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 29929 від 08.04.2002 року була зайнята ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (нині покійним батьком). В даному випадку, зазначений ордер № 29929 від 08.04.2002 року є єдиною підставою на заселення в наведене житлове приміщення.

Слід зазначити, що 10 квітня 2002 року було укладено договір найму житла, яким наймодавець надав у безстрокове користування зазначену квартиру та на даний час наймачем такої квартири АДРЕСА_1 є саме третя особа-2 ОСОБА_5, який, у свою чергу, не давав згоди позивачу на реєстрацію в даній квартирі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Стаття 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначає, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Для реєстрації особа подає письмову заяву, паспортний документ, іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання, квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати, два примірники талона зняття з реєстрації.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.

Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 11 вказаного Закону, реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.

Відповідно до статті 65 Житлового кодексу України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Згідно зі статтею 156 Житлового кодексу України, члени сім'ї власника будинку (квартири) вправі вселяти в займане житлове приміщення інших осіб лише за згодою власника.

Тобто, без згоди наймача чи власника будинку (квартири) вселення в займане ним житлове приміщення та реєстрація місця проживання особи, окрім неповнолітніх дітей членів сім'ї, не дозволяється.

Так згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні», зразок заяви про реєстрацію місця проживання фізичної особи також передбачає обов'язкову згоду власника чи наймача житла.

Дана постанова втратила чинність і на даний час діє Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затверджений Наказом МВС України від 22.11.2012 р. № 1077. Згідно додатку № 5 до даного Порядку, зразок заяви про реєстрацію місця проживання фізичної особи також передбачає обов'язкову згоду власника чи наймача житла.

Саме така судова практика Вищого адміністративного суду України, котрий аналогічно обґрунтовував свої рішення по справі № К/9991/13054/11 (ухвала від 03.10.2012 р.), по справі № К-9417/07 (ухвала від 03.09.2009 р.), по справі № К-40126/10 (ухвала від 06.12.2012 р.).

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявна копія паспорту позивачки, згідно якої (відтиск штампу на стор. 14) ОСОБА_1 зареєстрована (місце проживання) за адресою: АДРЕСА_2.

З даного приводу, відповідно до вимог п. 2.3 розділу 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні», при проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.

Тобто, малолітня дитина може бути зареєстрована за адресою проживання одного з батьків, проте як місцем реєстрації позивачки ОСОБА_1 (відповідно до даних паспорту) є саме: АДРЕСА_2.

Таким чином, наявні докази у справі підтверджують, що відповідачем Дарницьким районним відділом Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації її та її малолітнього сина ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 за відсутності відповідної згоди наймача такого жилого приміщення (ОСОБА_5) на реєстрацію у ньому інших осіб.

На підставі частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також, згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, позивачкою не були наведені достатні обставини, які би підтверджувалися допустимими у справі доказами, стосовно обґрунтованості та правомірності заявлених (змінених) позовних вимог.

Так, місцем реєстрації позивачки (за яким остання може зареєструвати свою неповнолітню дитину) є: АДРЕСА_2, проте як рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року по справі № 22-ц/796/8407/2013 (на яке посилається позивачка) стосується виключно права останньої на користування спірною квартирою АДРЕСА_1, проте не право реєстрації місця проживання у такій квартирі без обов'язкової згоди наймача вказаної квартири - ОСОБА_5.

Натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду необґрунтованість та безпідставність заявлених позивачкою позовних вимог, а саме - правомірність дій Дарницького районного відділу Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України щодо відмови у реєстрації ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 без належної згоди наймача такого жилого приміщення на реєстрацію зазначених осіб та виключно на підставі рішення суду, що не містить жодної прямої резолюції на вчинення таких дій (реєстрацію позивачки та її сина у вказаній квартирі).

Зважаючи на таке, наявні у справі докази та норми наведеного законодавства, суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 20.01.2015 р.