Рішення № 42355051, 15.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26715/14 15.01.15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аргон»доФізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича простягнення 15789 грн 01 коп.Представники сторін:від позивача:не з'явились від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргон» з вимогами про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича заборгованості за договором поставки товару № 691 від 20.03.2012 у розмірі 15789 грн 01 коп., в тому числі: 14322 грн 90 коп. основного боргу, 1003 грн 49 коп. пені та 462 грн 62 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Фізична особа-підприємець Шереметьєв Олексій Євгенович в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки товару № 691 від 20.03.2012 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 14322 грн 90 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню у розмірі 1003 грн 49 коп. та 3 % річних у розмірі 462 грн 62 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 порушено провадження у справі № 910/26715/14, розгляд справи призначений на 16.12.2014.

16.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

16.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 розгляд справи відкладено на 15.01.2014, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та неподання останнім витребуваних доказів.

У судове засідання 15.01.2015 представники сторін не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, вимоги суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 3281284 1 та № 01030 3281285 0.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 15.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.03.2012 між Фізичною особою-підприємцем Шереметьєвим Олексієм Євгеновичем (покупець за договором) та Приватним підприємством «Вікі» (постачальник за договором) укладено договір поставки товару № 691 з протоколом розбіжностей, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 7.1. договору даний договір діє з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2012.

Даний договір набирає чинності моменту його підписання сторонами і діє до терміну, вказаному в пункті 7.1, а у частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим кожного разу на один рік і на тих саме умовах.

Згідно з пунктом 1.3. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

У відповідності до пункту 2.5. договору постачальник зобов'язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: накладну (в накладній повинна бути зазначена інформація про номери сертифікатів відповідності та декларацій про відповідність товару); податкову накладну; в разі повернення товару - коригувальну накладну; сертифікат відповідності та/або інший документ, що підтверджує якість товару.

Вартість партії товару визначається в накладних виписаних на підставі замовлення згідно з цінами затвердженими сторонами в специфікації (пункту 4.1. договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору вартість партії товару визначається в накладних виписаних на підставі замовлення згідно з цінами затвердженими сторонами в специфікації.

Відповідно до пункту 4.2. договору покупець перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу 25 банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки товару № 691 від 20.03.2012 постачальником було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 14 565 грн 14 коп., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними № ВК-0022860 від 12.07.2013 на суму 159 грн 74 коп., № ВК-0022861 від 21.07.2013 на суму 196 грн 25 коп., № ВК-0022862 від 12.07.2013 на суму 119 грн 04 коп., № ВК-0023298 від 19.07.2013 на суму 143 грн 88 коп., № ВК-023299 від 19.07.2013 на суму 89 грн 64 коп., № ВК-0023300 від 19.07.2013 на суму 60 грн 26 коп., № ВК-0023301 від 19.07.2013 на суму 334 грн 87 коп., № ВК-0023304 від 19.07.2013 на суму 62 грн 34 коп., № ВК-0024107 від 02.08.2013 на суму 138 грн 50 коп., № ВК-0024997 від 16.08.2013 на суму 115 грн 16 коп., № ВК-0024998 від 16.08.2013 на суму 150 грн 21 коп., № ВК-0024999 від 16.08.2013 на суму 155 грн 58 коп., № ВК-0025000 від 16.08.2013 на суму 238 грн 64 коп., № ВК-0025002 від 16.08.2013 на суму 295 грн 94 коп., № ВК-0025003 від 16.08.2013 на суму 144 грн 24 коп., № ВК-0025005 від 16.08.2013 на суму 105 грн 05 коп., № ВК-0025011 від 16.08.2013 на суму 607 грн 39 коп., № ВК-0025831 від 29.08.2013 на суму 118 грн 96 коп., № ВК-0025832 від 29.08.2013 на суму 77 грн 58 коп., № ВК-0025833 від 29.08.2013 на суму 143 грн 16 коп., № ВК-0025834 від 29.08.2013 на суму 105 грн 13 коп., № ВК-0025368 від 06.08.2013 на суму 99 грн 96 коп., № ВК-0026369 від 06.09.2013 на суму 135 грн 45 коп., № ВК-0026370 від 06.09.2013 на суму 111 грн 26 коп., № ВК-0026372 від 06.09.2013 на суму 338 грн 40 коп., № ВК-0026835 від 13.09.2013 на суму 132 грн 53 коп., № ВК-0026836 від 13.09.2013 на суму 334 грн 36 коп., № ВК-0026837 від 13.09.2013 на суму 168 грн 64 коп., № ВК-0026838 від 13.09.2013 на суму 134 грн 69 коп., № ВК-0026839 від 13.09.2013 на суму 121 грн 56 коп., № ВК-0026840 від 13.09.2013 на суму 160 грн 33 коп., № ВК-0026841 від 13.09.2013 на суму 120 грн 41 коп., № ВК-0027776 від 27.09.2013 на суму 113 грн 18 коп., № ВК-0027777 від 27.09.2013 на суму 151 грн 34 коп., № ВК-0027778 від 27.09.2013 на суму 180 грн 70 коп., № ВК-0027779 від 27.09.2013 на суму 119 грн 64 коп., № ВК-0027780 від 27.09.2013 на суму 106 грн 35 коп., № ВК-0027783 від 27.09.2013 на суму 113 грн 87 коп., № ВК-0027784 від 27.09.2013 на суму 145 грн 36 коп., № ВК-0027785 на суму 155 грн 81 коп., № ВК-0027786 від 27.09.2013 на суму 115 грн 28 коп., № ВК-0027787 від 27.09.2013 на суму 159 грн 80 коп., № ВК-0027788 від 27.09.2013 на суму 154 грн 15 коп., № ВК-0027789 від 27.09.2013 на суму 642 грн 51 коп., № ВК-0028697 від 11.10.2013 на суму 147 грн 38 коп., № ВК-0028698 від 11.10.2013 на суму 312 грн 07 коп., № ВК-0028699 від 11.10.2013 на суму 566 грн 20 коп., № ВК-0028700 від 11.10.2013 на суму 100 грн 44 коп., № ВК-0028701 від 11.10.2013 на суму 267 грн 29 коп., № ВК-0028702 від 11.10.2013 на суму 102 грн 53 коп., № ВК-0028703 від 11.10.2013 на суму 101 грн 14 коп., № ВК-0030581 від 08.11.2013 на суму 193 грн 41 коп., № ВК-0030582 від 08.11.2013 на суму 420 грн 84 коп., № ВК-0030587 від 08.11.2013 на суму 131 грн 33 коп., № ВК-0030593 від 08.11.2013 на суму 233 грн 89 коп., № ВК-0030594 від 08.11.2013 на суму 100 грн 59 коп., № ВК-0030596 від 08.11.2013 на суму 748 грн 04 коп., № ВК-0030597 від 08.11.2013 на суму 115 грн 34 коп., № ВК-0030605 від 08.11.2013 на суму 156 грн 89 коп., № ВК-0030606 від 08.11.2013 на суму 134 грн 68 коп., № ВК-0030607 від 08.11.2013 на суму 351 грн 66 коп., № ВК-0032535 від 06.12.2013 на суму 224 грн 93 коп., № ВК-0032536 від 06.12.2013 на суму 1034 грн 34 коп., № ВК-0032540 від 06.12.2013 на суму 243 грн 66 коп., № ВК-0032541 від 06.12.2013 на суму 189 грн 24 коп., № ВК-0032542 від 06.12.2013 на суму 377 грн 85 коп., № ВК-0032543 від 06.12.2013 на суму 95 грн 44 коп., № ВК-0032546 від 06.12.2013 на суму 135 грн 27 коп., № ВК-0032547 від 06.12.2013 на суму 319 грн 46 коп. та № ВК-0032548 від 06.12.2013, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 14 322 грн 90 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 14 322 грн 90 коп.

Як встановлено судом, що 20.05.2014 між Приватним підприємством «Вікі» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аргон» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 20-05, відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки товару № 691 від 20.03.2012, укладений між первісним кредитором та фізичною особою-підприємцем Шереметьєвим Олексієм Євгеновичем.

Згідно з пунктом 2 договору про відступлення права вимоги встановлено, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Приписами статті 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено, що відповідно до опису вкладення у цінний лист від 24.11.2014 та фіскального чеку № 0023059 0017165 від 24.11.2014 на адресу відповідача було направлено повідомлення № 19/11-14 від 19.11.2014 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) та копію договору про відступлення права вимоги № 20-05 від 20.05.2014.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки товару № 691 від 20.03.2012 та факту наявності заборгованості у розмірі 14 322 грн 90 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 14 322 грн 90 коп.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором поставки товару № 584 від 01.04.2011, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1003 грн 49 коп. та 3 % річних у розмірі 462 грн 62 коп. відповідно до розрахунку доданого до позовної заяви.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до частини 1статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Нормами частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на вищевикладене та у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату поставленого товару за договором поставки товару № 691 від 20.02.2012, позовні вимоги позивача щодо стягнення пені на неналежне виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару в розмірі 1003 грн 49 коп. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 462 грн 62 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича (03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 19, кв. 36, ідентифікаційний код 2625110834) на користь Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка-М» (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 94-А, ідентифікаційний код 24363204) заборгованість у розмірі 14322 (чотирнадцять тисяч триста двадцять два) грн 90 коп., 3% річних у розмірі 462 (чотириста шістдесят два) грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1710 (одна тисяча сімсот десять) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 20.01.2015.

Суддя Н.Б. Плотницька