Рішення № 42355034, 02.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10822/14 02.09.14

За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

До Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради

Про стягнення 2 545 047,34 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Ткаченко Р.Ю. представник за довіреністю № 2/10 від 08.01.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 2 545 047,34 грн., а саме: 2 139 609,79 грн. - 3% річних, 405 437,55 грн. - збитків від інфляції.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач в повному обсязі рішення господарського суду міста Севастополя від 19.01.12. у справі № 5020-1923/2011 не виконав, що зумовило нарахування позивачем збитків від інфляції, 3% річних та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.14. порушено провадження у справі № 910/10822/14 та призначено її до розгляду на 02.09.14.

В судовому засіданні 02.09.14. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 02.09.14. не з'явився, письмовий відзив на позов та контррозрахунок ціни позову не подав.

Надсилання судом ухвал на адресу відповідача виявилось неможливим, оскільки відповідач знаходиться на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасово окупованою територією України. Приймання до пересилання поштових відправлень адресованих на територію АР Крим та м. Севастополь об'єктами поштового зв'язку не здійснюється, що підтверджується листами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 13-12/101 від 10.04.14. та № 30-626 від 23.06. 14.

На адресу відповідача здійснювалась телефонограма.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/10822/14.

В судовому засіданні 02.09.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 19.01.12. у справі № 5020-1923/2011 стягнуто з Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованість в розмірі 28 959 825,03 грн. за природний газ, поставлений протягом січня-серпня 2011 року за Договором №06/10-2595 БО-40 від 20.12.10. про закупівлю природного газу за державні кошти (далі - Договір) (Додатковою угодою №1 від 28.01.2011 була змінена назва Договору на договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання).

Крім того, вказаним рішенням стягнуто з Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 1 000 000,00 грн. - пені, 1 182 202,44 грн. - збитків від інфляції за період з лютого по вересень 2011 року та 3% річних в розмірі 482 538,08 грн. за період з 11.02.11. по 30.09.11.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Севастополя від 19.01.12. у справі № 5020-1923/2011, то встановлені ними факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач в повному обсязі рішення Господарського суду міста Севастополя від 19.01.12. у справі № 5020-1923/2011, не виконав, що зумовило нарахування позивачем 405 437,55 грн. - збитків від інфляції за період з жовтня 2011 року по лютий 2014 року та 3% річних в розмірі 2 139 609,79 грн. за період з 01.10.11 по 20.03.14.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, контррозрахунок ціни позову не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.05. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За перерахунком суду, розмір збитків від інфляції становить 405 352,75 грн., в іншій частині в розмірі 84,80 грн. в стягнення збитків від інфляції слід відмовити.

Далі, за перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2 139 609,79 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

При цьому відповідачем не оспорено розрахунок 3% річних та збитків від інфляції.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко,2; ідентифікаційний код 03358357) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 31301827) 405 352 (чотириста п'ять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 75 коп. - збитків від інфляції, 2 139 609 (два мільйони сто тридцять дев'ять тисяч шістсот дев'ять) грн. 79 коп. - 3% річних, 50 899 (п'ятдесят тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 24 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.09.14.

Суддя Т.М. Ващенко