Постанова № 42354905, 16.01.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2015 року справа № 823/3929/14

м. Черкаси

09 год. 28 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Паламара П.Г.,

при секретарі - Овсієнку О.І.,

за участю представника позивача Охват В.П. - за довіреністю, представника відповідача Гнізділова І.О. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Черкасах (далі - відповідач), в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача в частині відмови від прийняття до відшкодування сум виплаченої пенсії та стягнути кошти в сумі 5140 грн. 14 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог ст.ст. 21, 24, 25 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не включено до актів звірок виплачені УПФУ в м. Черкасах Черкаської області пенсії за період з вересня по листопад 2014 року на загальну суму 5140,14 грн., в тому числі:

- 2635,80 грн. - витрати на виплату пенсій громадянам держав-учасниць СНД, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну;

- 401,97 грн. - витрати з виплати пенсії по справах потерпілих, в яких акт Н-1 про нещасний випадок на виробництві не відповідає вимогам законодавства;

- 450,00 грн. - витрати на виплату пенсій внаслідок трудового каліцтва пенсіонеру ОСОБА_3;

- 1350,00 грн. - витрати на виплату пенсій тимчасовим переселенцям з Луганської та Донецької області;

- 302,37 грн. - сума витрат на виплату допомоги на поховання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що відповідно до статей 21, 28 Закону № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги в разі настання страхового випадку, в тому числі виплату пенсій. Статтею 35 вказаного Закону та Інструкцією від 20.04.2011р. № 10 про порядок передачі Фонду документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату передбачений перелік документів, що подаються до робочих органів Фонду для призначення страхових виплат, а ст. 36 Закону № 1105 обов'язок Фонду розглядати справи про призначення страхових виплат та соціальних послуг на підстав заяви потерпілого та наявності усіх необхідних документів і приймати рішення про призначення у десятиденний термін. Оскільки ніяких документів відповідачу подано не було, то ніяких виплат і не проводиться. Витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_4 до відшкодування не підлягають, оскільки оригінал акту про нещасний випадок на виробництві не відповідає вимогам постанови Президії ВЦСПС від 20.05.1966р., а саме: акт не затверджений головним інженером, не містить підпису. Акт про нещасний випадок ОСОБА_3 складено 18.03.2008 відповідно до "Положения о расследовании и учете несчастных случаев на производстве", що затверджене урядом Російської федерації, з огляду на, що ОСОБА_3 застрахований в Російській федерації, та на нього положення ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не поширюються. Щодо витрати на виплату пенсій тимчасовим переселенцям з Луганської області ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, то у відповідача відсутні докази, які саме пенсії їм виплачені.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Судом встановлено, що згідно з актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з вересня по листопад 2014 рік (а.с.10-18), позивач поніс грошові витрати на виплату пенсій (основний розмір); щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття; витрати на виплату і доставку пенсій, а також одноразову допомогу на поховання на загальну суму 88402,41 грн.

В подальшому, відповідачем було прийнято до відшкодування витрати, понесені позивачем за вищевказаний період на суму 83262, 27 грн.

Відповідно до таблиць розбіжностей до інформації про відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності нещасного випадку на виробництві або професійним захворюванням та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за вересень - листопад 2014 року (а.с.11,14), відповідач не прийняв до заліку для відшкодування витрати позивача на виплату та доставку пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну; витрати на виплату пенсій по справах, в яких акти Н-1 не відповідають вимогам законодавства; витрати на виплату пенсій внаслідок трудового каліцтва пенсіонеру ОСОБА_3, в зв'язку з відсутністю пенсійної справи вказаного пенсіонера; а також одноразову допомогу на поховання та невраховані суми витрат на виплату пенсій тимчасовим переселенцям з Луганської та Донецької області.

Не погоджуючись з рішенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси щодо невідшкодування вказаних витрат, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16/98-ВР від 14.01.1998р. (далі по тексту - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття, інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсійне страхування, що включає: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п. 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до п. 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Умови та порядок загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. № 1105-ХІV (надалі - Закон № 1105).

Відповідно до ст. 21 Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодування витрат на поховання.

Статтею 25 Закону № № 1105-ХІV обов'язок по проведенню зазначених страхових виплат покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Відповідно до ч. 16 ст. 34 Закону № 1105, виплата пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення крім випадків, передбачених п. 2 ст. 8 та ст. 9 цього Закону.

Пунктом 5 ст. 24 Закону № № 1105-ХІV визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Розрахунки між Фондами здійснюються відповідно до Порядку відшкодування витрат, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 (надалі - Порядок).

Пункт 4 Порядку передбачає, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Проаналізувавши вказані приписи, суд дійшов висновку, що діючим законодавством обов'язок призначати та виплачувати застрахованим особам пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на органи Пенсійного фонду, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний приймати участь у фінансуванні витрат на виплату зазначених пенсій та відшкодовувати Пенсійному фонду понесені ним зазначені витрати.

Статтею 2 Закону №1105 визначено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відтак, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначені до набрання чинності Законом №1105 відповідно до законодавства СРСР, чи іншого законодавства України повинні виплачуватись відповідно до вказаного Закону органами Пенсійного Фонду України з послідуючим відшкодуванням витрат по їх виплаті Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Аналогічна правова позиція з даного питання викладена в постановах Верховного Суду України у справах № 21-116а11 від 06.06.2011 р., № 21-361а11 від 21.11.2011 р. та № 21-333а11 від 05.12.2011 р.

Положеннями ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за законодавством колишнього СРСР.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (надалі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно ст. 5 Угоди визначено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Статтею 7 Угоди передбачено, що при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.

Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 призначена відповідно до законодавства СРСР та вказаної Угоди, витрати на її виплату УПФУ в м. Черкасах Черкаської області підлягають до відшкодування саме виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси. Тобто, відшкодуванню за вересень-листопад 2014 року підлягає 2635,80 грн.

Разом з цим, стаття 2 Закону № 1105 не містить норм щодо розповсюдження цього Закону на осіб, право на відшкодування заподіяної шкоди яким передбачено законодавством країн СНД.

Відповідно до статті 4 Закону № 1105, законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 5 Закону № 1105 передбачає, що одним із основних принципів страхування від нещасних випадків є надання державних гарантій реалізації своїх прав застрахованими громадянами, а відповідно до статті 6 цього Закону застрахованою особою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування, а саме: працівник.

При цьому нормами Закону № 1105 не передбачено, що застрахованою особою є працівник підприємства, що знаходиться на території іншої країни, зокрема на території країн СНД. Також не передбачена ця норма міжнародною угодою, укладеною з Російською Федерацією.

Беручи до уваги, що нещасний випадок із ОСОБА_3 стався в 2008 році. в м. Новоросійську Російської Федерації при виконанні робіт по будівництву мостів, суд приходить до висновку, що виплачена йому пенсія у сумі 450,00 грн. за вересень-листопад 2014 року відшкодуванню не підлягає.

Та обставина, що пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_3 призначена в Україні відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. не спричиняє обов'язок Фонду її відшкодувати, оскільки Угодою регулюються правовідносини між фізичною особою та органами Пенсійного фонду України з приводу призначення пенсії і не регулюються правовідносини між Фондами щодо відшкодування виплаченої пенсії.

Судом також встановлено, що відповідач не приймає до відшкодування пенсію, виплачену управлінням Пенсійного фонду України пенсіонеру ОСОБА_4 за вересень-листопад 2014 року, на загальну суму 401,97 грн., призначену по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, в зв'язку з тим, що акт про нещасний випадок за формою Н- не відповідає вимогам законодавства.

Суд зазначає, що невідповідність акту про нещасний випадок форми Н-1 (відносно ОСОБА_4) законодавству не є предметом розгляду даної адміністративної справи. Відповідачем під час судового розгляду не було надано жодного доказу оскарження зазначеного акту в судовому порядку, визнання акту недійсними чи його скасування, а також доказів визнання неправомірними дій позивача щодо призначення пенсії по інвалідності пенсіонеру ОСОБА_4 В зв'язку з чим, дії відповідача щодо невідшкодування позивачеві пенсії, виплаченої ОСОБА_4 за вересень-листопад 2014 року в розмірі 401,97 грн., є неправомірними, а тому виплачена сума пенсії має бути відшкодована.

Крім цього, відповідачем не враховані суми витрат на виплату допомоги на поховання в розмірі 302,37 грн. ОСОБА_14 (за листопад 2014 рік), в зв'язку з тим, що смерть потерпілих не пов'язана із страховим випадком.

У статті 21 Закону № 1105-XIV визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до частини восьмої статті 34 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826. Зазначений порядок регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).

Згідно з абзацом 2 частини дев'ятої статті 34 Закону № 1105, у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Аналіз норм Закону № 1105, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.05.2011 р. у справі № 21-48а11.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що позивач не надав висновок медико-соціальної експертної комісії про наявність причинно-наслідкового зв'язку смерті ОСОБА_14 в зв'язку з одержаним каліцтвом, внаслідок чого не довів право на відшкодування витрат на виплату допомоги на поховання.

За вказаних обставин, суд вважає, що позовна вимоги про стягнення витрат на виплату допомоги на поховання ОСОБА_14 (за листопад 2014 рік) на загальну суму 302,37 грн. не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог стягнення з відповідача на позивача заборгованості з виплати пенсії тимчасовим переселенцям (ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є жителями Луганської та Донецької областей, які звернулася до позивача із заявами про запит пенсійної справи з метою отримання пенсії за новим місцем проживання, взяті на облік в управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області та виплачено пенсію за вересень-листопад 2014 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог УПФУ в м. Черкасах Черкаської області в частині стягнення з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси витрат на виплату пенсій в сумі 4387 грн. 77 коп.

Для задоволення іншої частини позовних вимог суд правових підстав не знайшов.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси в частині відмови від прийняття до відшкодування сум виплаченої пенсії у розмірі 4387 грн. 77 коп.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси (18000, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 4, код ЄДРПОУ 25875030) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області заборгованість у сумі 4387 (чотири тисячі триста вісімдесят сім) грн. 77 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 19 січня 2015 року