Постанова № 42354472, 15.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 січня 2015 року 10:30 № 826/20676/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів: Добрівської Н.А. та Скочок Т.О., при секретарі Тимчук М.Д.

за участі:

від позивача: Васютович О.В. (довіреність від 01.10.2014 р. № 21)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Грищук М.В. (довіреність від 28.10.2014 р. № 40-17/26-5318)

від третьої особи: Дряхлов Є.О. (довіреність від 31.12.2014 р. № 435),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Ардал»доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України (в особі Департаменту ДАБІ у м. Києві)третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Восток»провизнання протиправними та скасування постанови і припису,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Ардал» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 28.11.2013 р. щодо заборони експлуатації з 28.11.2013 р. АЗС на проспекті Броварському, 3-б у Деснянському районі м. Києва та зобов'язання ДП «Ардал» усунути допущене порушення містобудівного законодавства відповідно до вимог чинного законодавства в термін до 31.12.2013 р.;

- визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про накладання на ДП «Ардал» штрафу в сумі 1 096 200 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 615/13/7/26-42/1212/02/1 від 12.12.2013 р.

Позивач зазначає, що оскаржувані акти прийняті за результатами перевірки, якою встановлено, що після прийняття в експлуатацію АЗС, позивачем самовільно виконано будівельні роботи з реконструкції нежитлової будівлі літера «А», а саме: збудовано перегородку в приміщенні № 1, частково змуровані віконні прорізи крайніх вікон приміщення № 1, замуровано віконний проріз приміщення № 1; реконструйовано фасад будівлі л. «А», чим на думку Інспекції порушено вимоги ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім того, як зазначає позивач, встановлено експлуатацію АЗС без прийняття її в експлуатацію після виконання вказаних робіт та порушення у зв'язку з цим ч. 8 ст. 39 вищезгаданого Закону.

АЗС при цьому з жовтня 2012 року знаходилась в оренді у ТОВ «Восток», яке експлуатує АЗС без прийняття в експлуатацію після виконання зазначених робіт.

Позивач не погоджується із оскаржуваними актами та зазначає, що посадові особи Інспекції не мали права складати припис та виносити оскаржувану постанову, оскільки позивачем не було допущено порушень законодавства.

Зокрема, позивач зазначає, що в даному випадку після набуття у 2005 році права власності на АЗС, у 2009 - 2010 роках здійснювався поточний ремонт на АЗС, що підтверджується первинними документами, характером робіт та висновком спеціаліста.

При цьому, як наполягає позивач, оскільки проведені роботи жодним чином не підпадають під визначення реконструкція, а відносяться до категорії «поточний ремонт», у позивача був відсутній обов'язок повторно здійснювати прийняття об'єкту в експлуатацію.

Відповідач-1, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надав. З огляду на наведене та враховуючи положення ч. 4 ст. 128 КАС України, судом ухвалено розглядати справу за відсутності Відповідача-1.

Третя особа підтримала позицію позивача та просила задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві та виходячи із наданих матеріалів відносно виконаних робіт.

Відносно відповідачів у даній справі, слід зазначити, що у зв'язку з заходами по реорганізації у структурі органів архітектурно-будівельного контролю та відповідно до: постанови КМ України від 23.04.2014 р. № 150 «Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції»; постанови КМ України від 09.07.2014 р. № 294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України»; наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10.10.2014 р. № 272 «Щодо діяльності Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві», п. 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджених постановою КМ України Державна архітектурно-будівельна інспекція України виконує завдання, функції, реалізує права та виконує обов'язки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

У свою чергу Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України у м. Києві відповідно до вищезгаданого наказу від 10.10.2014 р. № 272 забезпечує здійснення функцій та повноважень територіального органу, утвореного як структурний підрозділ апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України, покладених на нього Положенням про Департамент, затвердженим наказом № 225 від 01.10.2014 р., на території міста Києва.

Виходячи з того, що на час розгляду справи відсутні докази припинення відповідача-1, однак, у той же час, як зазначено вище, Державна архітектурно-будівельна інспекція України виконує завдання, функції, реалізує прав та виконує обов'язки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, суд на підставі ст. 52 КАС України ухвалив залучити в якості другого відповідача Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (в особі Департаменту ДАБІ у м. Києві).

Представник відповідача-2 проти позову заперечив та зазначив, що вважає спірні рішення законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування не вбачає.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.01.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві проведено позапланову перевірку відносно дотримання ДП «Ардал» (власником АЗС) та ТОВ «Восток» (орендар АЗС «ТНК») вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Назва об'єкта та місцезнаходження: АЗС «ТНК» на пр.-т. Броварському, 3-Б у Деснянському районі м. Києва.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2013 р.

За результатами перевірки встановлено, що за вищевказаною адресою розташована АЗС «ТНК», що належить ДП «Ардал», що засвідчено свідоцтвом про право власності від 04.02.2005 р.

Вказується, що вказана АЗС була прийнята в експлуатацію зареєстрованим управлінням Держархбудконтролю м. Києва за № 329 від 20.10.2004 року актом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта «Автозаправна станція».

Перевіркою з виїздом на місце, як зазначено в акті перевірки, встановлено, що власником ДП «Ардал» після прийняття в експлуатацію зазначеної АЗС на ній самовільно виконано будівельні роботи з реконструкції нежитлової будівлі літера «А» (відповідно до технічної документації Київського МБТІ виконаної 20.09.2004 р.), а саме: збудовано перегородку в приміщенні № 1; частково замуровані віконні прорізи крайніх вікон приміщення № 1, що виходить на Броварський проспект; замуровано віконний проріз приміщення № 1, що виходить у сторону м. Бровари; реконструйовано фасад будівлі літера «А» - шляхом трансформації фасаду змінено структурну побудову фасаду зазначеної будівлі, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також встановлено, як зазначено в акті перевірки, експлуатація АЗС без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку після виконання вищезазначених будівельних робіт, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 вищезгаданого Закону.

Одночасно встановлено, що власник АЗС передав її в тимчасове користування ТОВ «Восток» згідно договору № 111022 від 01.10.2012 р., яке експлуатує її без прийняття в експлуатацію після виконання вищенаведених робіт.

Зазначено, що категорія складності об'єкту - 5.

Крім того, 28.11.2013 р. складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, де також викладено вищенаведені обставини.

28.11.2013 р. складено оскаржуваний припис відповідно до якого ДП «Ардал» висунуто вимогу з 28.11.2013 р. заборонити експлуатацію АЗС до усунення допущеного правопорушення; усунути допущене правопорушення в термін до 31.12.2013 р.

12.12.2013 р. на підставі акту перевірки, вищезгаданого протоколу та за результатами розгляду припису за порушення ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ДП «Ардал» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 1 096 200 грн.

В контексті наведеного слід зазначити, що сторонами визнаються та не заперечуються обставини набуття ДП «Ардал» АЗС у власність, введення її в експлуатацію у жовтні 2004 року, передача АЗС в оренду ТОВ «Восток» у жовтні 2012 року, а також категорія складності об'єкту -5.

Як вбачається з наявних у справі копій договорів, укладених в період 2009 року, на об'єкті перевірки виконувались роботи по зовнішньому та внутрішньому ремонту приміщень, зокрема, вищезгаданої АЗС.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 8. ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на порушення якої посилається Інспекція, експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 зазначеного Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Відповідно до абзацу 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», на підставі якої до позивача застосовано штраф у вищезгаданому розмірі, суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за таке правопорушення, як експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з Порядком виконання будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466, будівельні роботи, це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Згідно п. 3.10. ДБН А2.2-3-2012 реконструкція, це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо). Реконструкція передбачає збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

При цьому, відповідно до роз'яснення Держбуд України від 30.04.2003 р. N 7/7-401 поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до висновку експертів від 12.11.2014 р. № 2572/2573/14-43 за результатами проведеної комісійної судової будівельно-технічної експертизи, яка проведена на підставі ухвали суду у даній справі, вищезгадана АЗС складається з комплексу будівель і споруд, а саме будівлі під літ. «А» та споруди навісу.

З посиланням на вищезгаданий договір від 08.09.2009 р. № 565-09/У зазначається у висновку експертів, що ремонтні роботи за цим договором були виконані у повному обсязі, що посвідчується відповідними актами приймання-передачі.

Як вбачається з висновку експертів, наявні документи посвідчують виконання робіт з ребредингу (зміни корпоративного стилю), до складу яких входили роботи по демонтажу зовнішнього опорядження фасадних плит та монтажу нового опорядження з композитного матеріалу.

Відносно згаданої в акті перегородки експертами зазначено, що аналізуючи технологію її влаштування можливо стверджувати, що вказана перегородка є самонесучою, тобто не сприймає та не передає жодних навантажень, окрім власної ваги, є некапітальною та може бути легко демонтована без значних трудовитрат.

На момент огляду досліджуваної будівлі під літ. «А» експертами не зафіксовано жодних будівельних робіт по прибудові чи зміни загального об'єму чи площі приміщень.

Відносно влаштування віконних прорізів експертами зазначено, що в рамках реалізації проекту по ребредингу (зміни корпоративного стилю) у 2009 - 2010 роках проведено часткове закладання піно блоками двох віконних прорізів головного фасаду будівлі та повне закладання віконного прорізу з бокового фасаду.

За результатами аналізу матеріалів та в контексті закладанні віконних прорізів експертами встановлено, що зовнішнє опорядження композитними матеріалами виконано у вигляді збірної конструкції, яка складається з каркасу, шару утеплювача, пароізоляції та безпосередньо композитного матеріалу. Конструкція є самонесучою з вагою 1 м.кв. касет приблизно 3 кг., що є незначною вагою конструкції в порівнянні з навантаженням від плит перекриття та власної ваги несучих цегляних стін.

Часткове закладання віконних прорізів піноблоками не може вплинути на конструктивну систему будівлі в цілому та загальний перерозподіл зусиль в конструктивних елементах будівлі, адже: над кожним віконним прорізом наявна залізобетонна перемичка, що передає постійні та тимчасові навантаження від покриття через стіни на фундаменти, тобто кладка піноблоків не сприймає та не передає зусиль від покриття на фундаменти, а лише заповнює проріз; вага загального об'єму влаштованого заповнення віконних прорізів є незначною в порівнянні з навантаженням від плит перекриття та власної ваги несучих цегляних стін, а тому не може призвести до нерівномірних деформацій основи.

За результатами обстеження експерти зазначили, що внаслідок влаштування перегородки, часткового закладання віконних прорізів та часткова зміна конструкції зовнішнього фасадного опорядження, що пов'язані із зміною корпоративного стилю АЗС в частині кольорової гами та логотипу, загальні параметри та техніко-економічні показники будівлі не змінилися.

Відносно класифікації робіт, з урахуванням положень профільного законодавства, у т.ч. вищевикладеного, а також вищенаведених досліджень, експерти дійшли до висновку, що проведення вищенаведених робіт не є новим будівництвом; проведення зазначених робіт не є реконструкцією, адже за результатами проведених робіт не була поліпшена якість послуг, змінені основні техніко-економічні показники; проведення зазначених робіт не є капітальним ремонтом, адже встановлена перегородка, часткове заповнення віконних прорізів та частково змінена конструкція зовнішнього фасадного опорядження не є конструктивними елементами будівлі, а технологія їх влаштування виключає можливість втручання в несучі конструкції будівлі.

Проведені роботи класифіковані експертами як роботи з перепланування приміщень, що можуть виконуватись в комплексі робіт з реконструкції чи капітального ремонту або локально як окремі роботи.

Експертами зазначено, що проведені роботи некоректно відносини до робіт з реконструкції чи капітального ремонту, адже результати проведення вказаних робіт не містять ознак того чи іншого виду робіт.

Найбільш логічним, як зазначено експертами, буде класифікація вказаних вище робіт як локальних будівельно-монтажних робіт, що не є жодним з видів будівництва (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт).

В остаточно сформованому висновку експертами зазначено, що вказані роботи є локальними будівельно-монтажними роботами, які проводились у складі ремонтно-будівельних робіт з поточного ремонту будівлі «А» АЗС «ТНК» по пр. Броварському, 3-Б у Деснянському районі м. Києва.

Відповідачами не надано жодних заперечень щодо проведеної експертизи.

У взаємозв'язку з наведеним суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів (ч. 2 ст. 138 КАСУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86 КАСУ). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86 КАСУ).

Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі (ч. 5 ст. 82 КАС України).

В даному випадку за результатами комісійної судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що виконані роботи на АЗС не відносяться до робіт з реконструкції, на чому ґрунтуються оскаржувані рішення, а є роботами з поточного ремонту.

Судом досліджено результати експертизи і у суду не виникає сумнівів щодо повноти проведеного експертами дослідження та обґрунтованості висновків експертизи.

З наведеного випливає, що під час розгляду справи судом не встановлено обставин, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення у зв'язку з чим суд приходить до висновку про безпідставність оскаржуваних рішень та до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачами не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. Під час розгляду справи представник позивача не наполягав на відшкодуванні судових витрат.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати проти правними та скасувати:

- припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 28.11.2013 р. щодо заборони експлуатації з 28.11.2013 р. АЗС на проспекті Броварському, 3-б у Деснянському районі м. Києва та зобов'язання ДП «Ардал» усунути допущене порушення містобудівного законодавства відповідно до вимог чинного законодавства в термін до 31.12.2013 р.;

- постанову № 615/13/7/26-42/1212/02/1 від 12.12.2013 р., прийняту Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про накладання на ДП «Ардал» штрафу в сумі 1 096 200 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: Н.А. Добрівська

Т.О. Скочок