Постанова № 42354317, 14.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2015 р. Справа № 920/1188/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача- Старик Я.І. (довіреність №164-І від 25.12.2013 року),

відповідача- Соломенко Л.Є. (довіреність від 14.07.2014 року),

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№4078С/1-38) на рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2014 року

за позовом Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д", м.Суми

про стягнення 37870867,55 грн. та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 р. ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ТОВ Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" 27309271, 02 грн. пені, 10561596,53 грн. штрафу, за неналежне виконання укладеного між сторонами 23.02.2011 року договору на закупівлю товарів № 18/11-У та зобов'язання ТОВ Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" виконати умови вищезазначеного договору стосовно передачі у власність позивача товару.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.07.2013 р. по справі № 920/1188/13 (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" на користь дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 27309271,02 грн. пені, 10561596,53 грн. штрафу, 69967,00 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" виконати умови договору на закупівлю товарів №18/11-У від 23 лютого 2011 року - передати у власність дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" обладнання (насоси та компресори повітряні (компресорні модулі до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій - АГНКС) на базі компресора виробництва Дженерал Електрик) на об'єктах за якісними характеристиками та комплектністю зазначеними в специфікаціях.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 р. у справі № 920/1188/13 рішення господарського суду Сумської області від 30.07.2013 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014 р. у справі №920/1188/13 рішення господарського суду Сумської області від 30.07.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.10.2014 року по справі №920/1188/13 (суддя Лиховид Б.І.) в позові відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.02.2011 року між дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" (відповідач) укладено договір на закупівлю товарів №18/11-У (договір).

Згідно п. 1.1, п. 1.2 договору відповідач зобов'язався у 2011-2012 роках в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність позивача товари - насоси та компресори повітряні (компресорні модулі до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій - АГНКС) на базі компресора виробництва Дженерал Електрик з доопрацюванням по місцю встановлення, в тому числі разом з іншим провести доставку, шеф-монтаж, пусконаладку (все разом - обладнання).

Згідно п. 3.1 умов договору ціна договору (загальна вартість обладнання) визначалася як сумарна вартість обладнання, що передається у власність позивачу і становить 150879950,40 грн.

За умовами договору (п.4.1) розрахунок проводився шляхом оплати позивачем 100% вартості обладнання протягом 120 календарних днів з дати підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі обладнання та надання відповідачем відповідного рахунку.

Договір також передбачає можливість попередньої оплати за наявності коштів у позивача та за згодою сторін, що оформлюється відповідною додатковою угодою.

Між сторонами були укладені додаткові угоди до спірного договору про здійснення оплати шляхом передплати вартості обладнання (а.с.19-23; 25;27;30-32).

Матеріалами справи, а саме копіями платіжних доручень, долучених до матеріалів справи, підтверджується перерахування позивачем на виконання вимог договору грошових коштів в розмірі 137178 315,36 грн.

У відповідності до п. 5.1 договору відповідач зобов'язувався передати обладнання у власність позивачу до 29.02.2012 р., а з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 4 від 22.02.2012 р., до 31.12.2012 р.

В пункті 5.2 договору сторони визначили перелік об'єктів для передачі обладнання.

Назва, кількість та технічні характеристики обладнання по кожному об'єкту визначені сторонами у додатках №№ 1-64, які є невід'ємними частинами цього договору. Комплектність обладнання повинна відповідати специфікаціям та технічній документації (п.п.5.3;5.4договору).

В додатках №№1-32 від 23.02.2011 р. до договору сторони визначили технічні вимоги та якісні характеристики компресорного модуля для кожного окремого об'єкта, в додатках №№ 33-64 від 23.02.2011 р. їх специфікацію.

Відповідно п. 5.9 договору перехід права власності на обладнання, а також всіх ризиків випадкової загибелі, пошкодження чи знищення обладнання відбувається після підписання акта приймання - передачі.

Проте на даний час відповідачем взяті зобов'язання за договором виконані не були.

Позивач посилається на те, що за умовами спірного договору, у разі невиконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та самим договором.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по договору відповідач (учасник за договором) сплачує позивачу (замовнику за договором) пеню у розмірі 0,1% вартості обладнання, строк передачі якого було порушено за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості, а у разі здійснення попередньої оплати відповідач, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає позивачу кошти з урахуванням індексу інфляції.

Вартість обладнання, строк передачі якого відповідачем було порушено, становить 150879 950,40 грн., тому позивач просить стягнути з відповідача санкції, передбачені п. 8.2 договору, а також виконати свої зобов'язання за договором щодо передачі позивачу обладнання, визначеного в специфікаціях.

Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 р та рішення господарського суду Сумської області від 30.07.2013 року у справі № 920/1188/13, зазначив, що господарські суди задовольняючи позовні вимоги, належним чином не дослідили доводи та докази щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, не перевірили докази щодо вини сторін у порушенні умов договору.

У зв'язку з недотриманням наведених вище норм господарські суди не надали належної оцінки доводам відповідача щодо неможливості здійснити поставку обладнання за відсутності фундамента.

При новому розгляді справи, далі вказує касаційна інстанція, господарському суду першої інстанції слід належним чином врахувати доводи обох сторін та встановити наявність/ відсутність обставин, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, дослідити наявність умов для належного виконання відповідачем умов договору, наявність або відсутність вини відповідача.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про відсутність вини відповідача у невиконанні ним своїх зобов'язань щодо поставки обладнання до 31.12.2012 р.у зв'язку із простроченням кредитора (позивача).

В обґрунтування своїх висновків суд, як і відповідач, посилається на положення п. 5.1. договору та вказує, що за відсутності графіків здачі об'єктів в експлуатацію, постачання обладнання неможливе, оскільки монтаж обладнання здійснюється на фундамент.

Згідно п. 5.1. договору - строк передачі обладнання на відповідних об'єктах замовника - з дати укладення цього договору по 29.02.2012 року, відповідно до графіків здачі об'єктів в експлуатацію, з правом пролонгації зазначених строків за згодою сторін, що оформлюється відповідними додатковими угодами до цього договору.

Така додаткова угода була укладена сторонами тільки один раз і передбачала пролонгацію строку передачі обладнання до 31.12.2012 року (а.с. 24, т.1).

Отже, відсутність графіків здачі об'єктів в експлуатацію не є підставою для невиконання відповідачем поставки обладнання, передбаченого договором, оскільки сторони визначили саме кінцеву дату поставки обладнання - 31.12.2012 року, на яку і мав орієнтуватися відповідач.

Відповідачем надано до матеріалів справи лист позивача від 06.06.2012 р., в якому той просив ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» передати компресорні модулі у користування ДП «Укравтогаз». «По мірі виконання монтажних робіт ДП «Укравтогаз» буде передавати ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» компресорні модулі для здійснення х шефмонтажу,пусконаладки та експлуатаційних випробувань» ( а.с.78, т.2).

Отже, вказаний лист також свідчить, що відповідач був готовий прийняти обладнання та пояснив послідовність подальшого виконання сторонами договору. Виконання саме відповідачам своїх зобов'язань не пов'язано з відсутністю (або наявністю) графіків здачі об'єктів в експлуатацію, можливістю поставки обладнання.

Судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач в порушення умов договору від 23.02.2011 р. (та додаткових умов до нього) та додатків не виконав належним чином зобов'язання, а саме не влаштував фундаменти для обладнання у встановлений законом термін, є помилковим з огляду на наступні обставини.

В судовому засіданні 14.01.2015 року представник позивача пояснив, що з метою гарантування виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо проведення шеф- монтажу та пусконаладки, сторонами була укладена додаткова угода № 6/1в від 08.06.2012 р., відповідно до якої доповнено розділ « 5» договору пунктом 5.14: «Учасник передає Замовнику у користування обладнання, зазначене у специфікаціях ( додатки №33-№64 до Договору), за виключенням шеф-монтажу та пусконаладки…Після проведення монтажу компресорних модулів Замовник повертає їх Учаснику. Приймання та повернення компресорних модулів оформлюється відповідними актами, форми яких наведені у додатках №1 та № 2 до Додаткової угоди» ( а.с.28 , т.1).

Згідно додатку №1 до вказаної додаткової угоди, Учасник та Замовник складають акт приймання передачі «про те, що з метою забезпечення виконання умов договору, Учасник передав, а Замовник прийняв у користування компресорні модулі, наведені у таблиці…». Згідно відповідного додатку № 2 ( а.с. 29, т.1) ( після монтажу) Замовник передав у користування, а учасник прийняв для користування компресорні модулі….

Додатковою угодою від 19.11.2012 р. сторони внесли зміни до додатків №1 і №2, замінивши назву сторін «учасник» та «замовник» на «постачальник» та «покупець».

Отже, сторони фактично деталізували свої зобов'язання на певних етапах робіт: відповідач повинен здійснити поставку обладнання до 31.12.2012 року, передати його позивачу по кожному об'єкту окремо за актом приймання - передачі, після одержання товару позивач організовує його монтаж. Після монтажних робіт обладнання передається відповідачу ( п. 5.14).

Відповідач, провівши роботи з пусконаладки обладнання, знову передає його за актом позивачу ( п.5.11 договору).

Така деталізація повноважень сторін щодо користування (володіння) обладнанням підкреслює, що роботи з монтажу обладнання не є зобов'язанням відповідача, не стосується його зобов'язання з поставки обладнання, тому доводи про неможливість здійснити ним поставку товару без надання позивачем доказів облаштування фундаментів не відповідає дійсності.

Такий висновок також підтверджується пунктом 21 Технічних вимог та якісних характеристик компресорних модулів…(а.с.36-99, т.1), в якому зазначено: «Виконання монтажу компресора: компресор та електродвигун компресора змонтовані на одній цілісній рамі, з'єднані через муфту і відцентровані в цехових умовах, готовими до установки на фундамент».

Із викладеного випливає, що установка на фундамент обладнання відносить до монтажних робіт, які не віднесені договором до зобов'язань відповідача і організовуються позивачем. До установки на фундамент модулю, він повинен бути змонтований, його частини з'єднані та відцентровані в цехових умовах. Вказані роботи є монтажем модулю, які також покладені договором на позивача і не відносяться до частини зобов'язань відповідача, а отже і не обумовлюють неможливість виконання ним свого обов'язку з поставки обладнання в передбачені договором строки. Облаштування фундаментів ніяк не пов'язане із здійсненням відповідачем поставки обладнання (товару).

Крім того, щоб здійснити монтажні роботи позивач повинен мати обладнання в своєму розпорядженні.

Із вказаного випливає, що доводи відповідача про те, що саме поставка включає в себе також шеф - монтаж і пусконаладку є надуманими.

Відокремленість етапів поставки і монтажу підтверджується додатковими угодами від 08.06.2012 р. і від 19.11.2012 р., в яких і передбачається, що позивач «користується» обладнанням з часу одержання його за актом після поставки і до закінчення монтажу. Відповідач частину обумовленої договором роботи має здійснити після одержання за актом обладнання, тобто після монтажу.

Висновок суду першої інстанції про порушення позивачем строків облаштування фундаментів не відповідає обставинам справи та умовам договору.

В тексті договору та додаткових угод до нього відсутнє зобов'язання позивача перед відповідачем у певний термін облаштовувати фундаменти з метою здійснення відповідачем поставки обладнання.

Додатковою угодою від 25.12.2012 р. сторони внесли зміни до п. 1.1 договору щодо строку дії договору - до 31.12.2015 року, з подальшою пролонгацією, за згодою сторін, строку дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Отже, сторонами було пролонговано строк дії договору (з метою повного виконання сторонами зобов'язань за договором), але строк кінцевої поставки товару залишено незмінним - 31.12.2012 року.

З цього слід зробити висновок, що поставка товару відповідачем є окремою частиною його зобов'язання, крім якого відповідач зобов'язався здійснити також шеф - монтаж та пусконаладку, яка і має бути виконана у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. Поставка обладнання врегульована сторонами в розділі п'ятому договору.

Відповідно до пункту 5.5 договору передача обладнання здійснюється по кожному об'єкту окремо. Передача обладнання підтверджується актом приймання-передачі, який вважається дійсним, якщо він підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками (п.5.6.договору). Учасник передає замовнику обладнання (за наявності висновку про відповідність обладнання нормативно-правовим актам України) після проведення тестового пуску та експлуатаційного випробування обладнання протягом 72 годин безперервно, та за умови виходу обладнання на робочий режим експлуатації (п.5.11 договору).

Суд першої інстанції посилався в своєму рішенні на пояснення позивача від 12.08.2014 р. № 1811-01/09, в яких останній пояснив суду, що в нього відсутні дозволи та договори підряду на проведення будівельних і підрядних робіт на реконструкцію об'єктів замовника та проведення монтажних робіт ( а.с.111-112,т.4). Суд вважав це доказом неготовності позивача прийняти поставку обладнання від відповідача та, відповідно, простроченням ним свого зобов'язання.

Разом із тим, суд першої інстанції не звернув увагу на пояснення позивачем в цьому ж листі щодо причин відсутності вказаних договорів, а саме внесення сторонами змін в розділ п'ятий договору № 18/11-У щодо регулювання порядку поставки обладнання. Доповнивши розділ « 5» пунктом 5.14 договору, сторони визначили тим самим, що позивач повинен одержати обладнання до початку ним монтажних робіт, тобто поставка не пов'язана із наявністю фундаменту. Ні договором № 18/11-У, ні додатковими угодами до нього не передбачено, що поставка і одержання позивачем компресорних модулів повинно відбуватися тільки після отримання позивачем дозволів на проведення будівельних робіт щодо виготовлення фундаментів, їх будівництва, укладення договорів підряду на монтаж компресорних модулів.

В судовому засіданні 14.01.2015 року представник відповідача посилався на поданий ним до матеріалів справи акт № 09-30/2098 від 08.10.2013 р. Державної фінансової інспекції в місті Києві, як доказ наявності в нього на зберіганні спірних компресорних модулів. Ініціатором ревізії є Головне слідче управління МВС України (а.с.61.абз.2).

Представник позивача, навпаки, наполягав на невиконанні відповідачем свого обов'язку щодо виготовлення 32 компресорних модулів.

Дослідивши акт № 09-30/2098 від 08.10.2013 р., судова колегія встановила, що правлінням НАК «Нафтогаз України» (протокол засідання 15.06.2010 р.) вирішено провести капітальний ремонт, реконструкцію та модернізацію газонаповнювальних компресорних станцій та надати позику - 300 млн. грн.

Засіданням тендерного комітету було прийнято рішення про придбання насосів та компресорних модулів шляхом проведення відкритих торгів.

За результатами проведених торгів переможцем став відповідач. В результаті були укладені договори, в тому числі № 18/11-У на закупівлю товарів.

Ревізією встановлено, що позивачем свої зобов'язання за договором виконано, здійснено передплату за товар. ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» не виконало зобов'язання перед позивачем, обумовлені договором, в частині передачі обладнання на автомобільні газонаповнювальні компресорні станції у визначені строки - до 31.12.2012 р.

Відсутні акти приймання-передачі обладнання у власність за договором №18/11-У від 23.02.2011 р., а також акти приймання-передачі у користування обладнання, що передбачено п.5.14 договору від 23.02.2011 р. № 18/11-У з урахуванням змін внесених додатковими угодами від 08.06.2012 р. № 6/1 та від 19.11.2012 р. без номера.

В акті ревізії також вказано, що причиною невиконання ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» договору є те, що воно не в повному обсязі виготовило компресорні модулі у встановлені договором терміни ( а.с.58,т.5).

В акті ревізії також вказано, що згідно поданого акту державного виконавця від 16.07.2013 р. без номера, згідно до якого державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції встановлено, що обладнання, зазначене в специфікаціях до договору від 23.02.2011 р. № 18/11-У перебуває на митному складі закритого типу. Підтвердженням перебування майна на митному складі є акт від 05.06.2013 р., складений Державною митною службою та податковою інспекцією.

Зазначені вище обставини підтверджують доводи позивача про наявність вини відповідача у невиконанні ним умов договору щодо строків поставки обладнання, в тому числі в порядку, передбаченому п. 5.14 договору.

Відповідачем всупереч вимог ст. 33, 34 ГПК України не надано ані суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів доставки в зазначені об'єкти визначеного договором обладнання, доказів відмови позивача від його прийняття або інших документів, які б свідчили про прострочення кредитора у даному зобов'язанні - позивача в справі, направлення йому претензій з приводу неприйняття доставленого обладнання тощо.

Позивач також в своїх поясненнях від 12.08.2014 р. № 1811-01/09 щодо готовності об'єктів ДП»Укратогаз» повідомив, що на об'єктах, зазначених у п. 5.2 договору № 18/11-У можливо здійснити відвантаження компресорних модулів з метою виконання ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» своїх зобов'язань з передачі компресорних модулів ( а.с.112 , т.4).

Таким чином, відсутні будь-які перепони для виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки обладнання, які б залежали від позивача.

Посилання суду першої інстанції на п.6.5 договору також не є обґрунтованими, оскільки вказаною нормою врегульовано питання щодо умов, при яких гарантійні зобов'язання відповідача не зберігаються, та цей пункт не регулює умови поставки ним обладнання.

Суд першої інстанції не врахував та не дослідив належним чином вказані обставини, в тому числі не оцінив значення врегулювання сторонами своїх відносин п. 5.14 договору і тому прийшов до невірного висновку про прострочення кредитора всупереч положенням ст. 613 ЦК України.

За таких обставин, ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д», отримавши оплату на суму 137178315,36 грн., безпідставно не виконав свої зобов'язання з поставки обладнання.

За умовами спірного договору, у разі невиконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та самим договором.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по договору відповідач (учасник за договором) сплачує позивачу (замовнику за договором) пеню у розмірі 0,1% вартості обладнання строк передачі якого було порушено за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

На підтвердження своїх вимог про розмір пені позивачем надано розрахунок пені та штрафних санкцій, що перевірений судом та є вірним. Сума пені за період з 01.01.2013 р. по 01.07.2013р. (181 день) становить: 150879 950,40 /100 х 0,1 = 150879,95 грн.; 150879,95 х 181 = 27309271,02 грн.. Штраф 7% : 150879 950,40 /100 х 7 = 10561596,53 грн.

Враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки обладнання та положення ст. ст. 509, 526, 530, 610, 611, 629, 693, 712 ЦК України та ст. 193, 232 ГК України, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 01.01.2013 р. по 01.07.2013 р. у розмірі 27309271,02 грн. та 7% штрафу у розмірі 10 561596,53 грн.

Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, серед способів захисту цивільних прав та інтересів визначено, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Враховуючи також виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати за договором грошових коштів в сумі 137 178 315 грн. 36 коп., а також невиконання відповідачем своєї частини зобов'язання за п.п.1.1;1.2; 5.1; 5.14 договору щодо передачі обладнання позивачу до 31.12.2012 року, судова колегія вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» виконати умови договору на закупівлю товарів № 18/11-У від 23 лютого 2011 року - передати у власність ДП «Укравтогаз України» обладнання: насоси та компресори повітряні (компресорні модулі до АГНКС (автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій) на базі компресора виробництва Дженерал Електрік) на об'єктах за якісними характеристиками і комплектністю зазначеними в специфікаціях.

За таких обставин, апеляційна скарга позивача є обґрунтованою, доводи наведені позивачем, відповідають вимогам договору №18/11-У від 23.02.2011 р., ст.ст.526; 629 ЦК України, ст.ст. 193; 232 ГК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2014 р. у справі № 920/1188/13 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим, рішення підлягає скасуванню.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103; п.1 ч.1 ст. 104; ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2014 року по справі №920/1188/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" (код ЄДРПОУ 23638107, м. Суми, вул. Курська, 147) на користь дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 36265925, м.Київ, вул.Григоровича-Барського, 2) 27309271,02 грн. пені, 10 561 596,53 грн. штрафу, 69 967 грн. судового збору за подання позовної заяви та 37149 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" (код ЄДРПОУ 23638107, м. Суми, вул. Курська, 147) виконати умови Договору на закупівлю товарів №18/11-У від 23 лютого 2011 року - передати у власність Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Обладнання (насоси та компресори повітряні (компресорні модулі до автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій - АГНКС) на базі компресора виробництва Дженерал Електрик) на Об'єктах за якісними характеристиками та комплектністю зазначеними в Специфікаціях, а саме:

-компресорний модуль СМ1250MOS-BC-01 на АГНКС м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 6;

-компресорний модуль СМ1250MOS-BC-02 на АГНКС м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 6;

-компресорний модуль СМ1000MOS-G1-01 на АГНКС м. Горлівка, вул.Інтернаціональна, 115б;

-компресорний модуль СМ1000MOS-G1-02 на АГНКС м.Горлівка, вул.Інтернаціональна, 115б;

-компресорний модуль СМ1070MOS-D1-01 на АГНКС м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський район, с. Дороге, Криворожське шосе, 30;

-компресорний модуль СМ1070MOS-D1-02 на АГНКС м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський район, с. Дороге, Криворожське шосе, 30;

-компресорний модуль СМ1000MOS-DO3-01 на АГНКС м. Донецьк, вул. Чемпіонна, 80а;

-компресорний модуль СМ1000MOS-DO3-02 на АГНКС м. Донецьк, вул. Чемпіонна, 80а;

- компресорний модуль СМ1050MOS-ZH-01 на АГНКС Житомирська область, Житомирський р-н, с. Зарічани, Бердичівський майдан, 5

- компресорний модуль СМ1050MOS-ZH-02 на АГНКС Житомирська область, Житомирський р-н, с. Зарічани, Бердичівський майдан, 5;

- компресорний модуль СМ1070MOS-К1-01 на АГНКС м. Київ, вул. Вербова 20;

- компресорний модуль СМ1070MOS-К1-02 на АГНКС м. Київ, вул. Вербова 20;

- компресорний модуль СМ1070MOS-К3-01 на АГНКС м. Київ, вул. Крайня, 3;

- компресорний модуль СМ1070MOS-К3-02 на АГНКС м. Київ, вул. Крайня, 3;

-компресорний модуль СМ1070MOS-LG-01 на АГНКС м. Луганськ, вул. Веселогорівська, 164;

-компресорний модуль СМ1070MOS-LG-02 на АГНКС м. Луганськ, вул. Веселогорівська, 164;

-компресорний модуль СМ1000MOS-М2-01 на АГНКС м. Макіївка, вул. Руднєва, 85;

-компресорний модуль СМ1000MOS-М2-02 на АГНКС м. Макіївка, вул. Руднєва, 85;

-компресорний модуль СМ1750MOS-ОА2-01 на АГНКС м. Одеса, Тираспольське шосе, 24-а;

-компресорний модуль СМ1750MOS-ОА2-02 на АГНКС м. Одеса, Тираспольське шосе, 24-а;

-компресорний модуль СМ1070MOS-Р1-01 на АГНКС м. Полтава, Київське шосе, 31;

-компресорний модуль СМ1070MOS-Р1-02 на АГНКС м. Полтава, Київське шосе, 31;

компресорний модуль СМ1050MOS-R-01 на АГНКС м. Рівне, с. Бармаки, вул. Рівненська, 1а;

-компресорний модуль СМ1050MOS-R-02 на АГНКС м. Рівне, с. Бармаки, вул. Рівненська, 1а;

-компресорний модуль СМ1050MOS-S1-01 на АГНКС м. Cуми, Білопільський шлях 40;

- компресорний модуль СМ1050MOS-S1-02 на АГНКС м. Cуми, Білопільський шлях 40;

-компресорний модуль СМ1050MOS-Т1-01 на АГНКС м.Тернопіль, вул. Гайова, 58;

-компресорний модуль СМ1050MOS-Т1-02 на АГНКС м.Тернопіль, вул. Гайова, 58;

-компресорний модуль СМ1400MOS-CH-01 на АГНКС Чернігівська обл., Чернігівський р-н., сел. Жавинка, вул. Теплична, 3;

-компресорний модуль СМ1400MOS-CH-02 на АГНКС Чернігівська обл., Чернігівський р-н., сел. Жавинка, вул. Теплична, 3;

-компресорний модуль СМ1050MOS-IF1-01 на АГНКС м. Івано-Франківськ, Тисменицький р-н, с. Черніїв, вул. Хриплинська, 1;

-компресорний модуль СМ1050MOS-IF1-02 на АГНКС м. Івано-Франківськ, Тисменицький р-н, с. Черніїв, вул. Хриплинська, 1.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2015 року.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.