Ухвала суду № 42353686, 13.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Київ К/800/52263/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.06.2014 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 р.

у справі № 2а/2470/2555/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж-2001»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж-2001» (далі - позивач, ТОВ «Будмонтаж-2001») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - відповідач, ДПІ у м. Чернівцях) про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.06.2014 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівцях № 0001150231 від 20.09.2011 р., №0001160231 від 20.09.2011 р., №0001170231 від 20.09.2011 р., №0003190171 від 20.09.2011 р.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 р. постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.06.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Чернівцях, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.06.2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Будмонтаж-2001», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.06.2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, за результатами позапланової перевірки (акт №2967/23-1/31621021 від 19.09.2011 року), з урахуванням результатів планової документальної перевірки, викладених в акті № 1994/23-1/31621021 від 19.07.2011 року, ДПІ у м. Чернівцях зазначено про заниження позивачем податку на прибуток, податку на додану вартість та податок з доходів фізичних осіб.

На підставі акта перевірки податковим органом 20.09.2011 р. прийнято: податкове повідомлення-рішення №0001150231, відповідно до якого ТОВ «Будмонтаж-2001» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 209286 грн. та за штрафними санкціями - 52321,5 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001160231, відповідно до якого ТОВ «Будмонтаж-2001» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 469059 грн. та штрафні санкції у розмірі 117264,75 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001170231, відповідно до якого ТОВ «Будмонтаж-2001» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 550981 грн. та за штрафними санкціями - 84915 грн.; податкове повідомлення-рішення №0003190171, відповідно до якого ТОВ «Будмонтаж-2001» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 25190,6 грн. та за штрафними санкціями - 6547,65 грн.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору №01/11 від 01.11.2009 р., укладеного між ТОВ ТД «Соланж-Трейд» (Виконавець) та ТОВ «Будмонтаж-2001» - (Замовник), Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання поставки вікон та дверей та доставку товару.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: рахунками-фактурами, видатковими накладними та податковими накладними №0511-01 від 05.11.2009 р., №1911-02 від 19.11.2009 р., №2611-02 від 26.11.2009 р., платіжними дорученнями.

Згідно договору про довгострокові поставки від 01.07.2009 р., укладеного між ТОВ «Байер Енд Трейдсервіс» (Постачальник) та ТОВ «Будмонтаж-2001» (Покупець), постачальник зобов'язаний протягом дії договору поставляти покупцю товар окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, виписками з особового рахунку.

Підтвердженням виконання договору субпідряду № 16-01/09з на виконання будівельно-монтажних робіт І-ої черги забудови будівельного майданчика по АДРЕСА_1, укладеного між ТОВ «Будмонтаж-2001» та ПП ОСОБА_6, є довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних робіт, виписки за особовими рахунками.

Відповідно до договору №51/10.09з про надання послуг, а саме виконання штукатурних робіт, укладеного між ТОВ «Будмонтаж-2001" та ПП ОСОБА_7 про надання послуг. Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними; рахунками - фактури; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); актами приймання виконаних підрядних робіт та виписками за особовими рахунками.

Згідно висновків комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи №340 від 15.05.2014 р., дослідженням поданих документів, висновки акта №1994/23-1/31621021 від 19.07.2011 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Будмонтаж-2001» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року» документально не підтверджено.

Крім того, згідно акта перевірки ТОВ «Будмонтаж-2001» при виплаті доходів фізичним особам-підприємцям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не нарахувало та не утримало податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до договору субпідряду від 05.01.2009 р. № 15-01/09з та договору про надання послуг від 01.10.2009 р. № 51/10з протягом 2009-2010 р.р. вищевказаними підприємцями було надано послуг загальною вартістю 351244,00 грн. та 54623,00 грн., що підтверджено підписаними актами виконаних робіт.

В той же час, як встановлено судами, фізичні особи - підприємці знаходяться на спрощеній системі оподаткування, що підтверджено довідкою щодо сплати єдиного податку, свідоцтвом про державну реєстрацію та ліцензіями на право виконання відповідних робіт.

Отже, ТОВ «Будмонтаж-2001», враховуючи приписи Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», не мало правових підстав для нарахування та отримання з підприємців податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.06.2014 р. та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області відхилити.

2.Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.06.2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов