Ухвала суду № 42353660, 13.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Київ К/800/46497/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 р.

у справі № 810/1057/13-а

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради

«Бородянкатепловодопостачання»

до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання» (далі - позивач, Комунальне підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Бородянському районі) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Комунальне підприємство, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Бородянському районі проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету по податку на додану вартість Комунального підприємства, за результатами якої складено акт від 03.01.2013 року № 556/1530/33710516.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 203.2 статті 203 та пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено граничний строк сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 629 календарних днів.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013 р. № 0002571530, яким до позивача за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штрафні санкції у розмірі 451590,44 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

У відповідності до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пп.14.1.156. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у комунального підприємства з'явився податковий борг з податку на додану вартість у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому податковим органом було обґрунтовано скеровано кошти, сплачені позивачем у період з 2011-2012 року, на погашення зобов'язань у попередніх періодах.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за затримку сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість за 2012 рік більше ніж на 30 календарних днів.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання» відхилити.

2.Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов