Ухвала суду № 42353648, 13.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Київ К/800/26090/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Загороднього А.А.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Грембовського В.О.

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Світ Електроніки»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року

у справі № 826/8279/13-а

за позовомПублічного акціонерного товариства «Світ Електроніки» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києвітретя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Річтер Трейд» провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Світ Електроніки» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Світ Електроніки») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Річтер Трейд» (далі по тексту - третя особа, ТОВ «Річтер Трейд») про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Світ Електроніки» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Світ Електроніки» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Світ Електроніки» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Річтер Трейд» за період з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року, за результатами якої складено акт від 26.04.2013 року №489/22.2-10/31611469.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток за ІV квартал 2012 року на 4239480,00 грн., та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 4037600,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 року №0003762202, яким ПАТ «Світ Електроніки» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5047000,00 грн. (за основним платежем 4037600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1009400,00 грн.) та №0003752202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 5299350,00 грн. (за основним платежем 4239480,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1059870,00 грн.).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Частиною 1 ст.9 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування ПАТ «Світ Електроніки» зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є висновки ДПІ щодо безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Річтер Трейд».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Світ Електроніки» (покупець) та ТОВ «Річтер Трейд» (постачальник) укладено договори від 15.10.2012 року № Р-1510 та від 07.11.2012 року №Р-0711 відповідно до умов яких постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує відповідно до умов даного договору соняшникову олію, врожаю 2012 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем було надано до суду першої інстанції роздруківки актів прийому-передачі та податкових накладних.

Проте, на думку колегії суду, суди першої та апеляційної інстанції проаналізувавши наявні у справі матеріали, вірно дійшли висновку, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Річтер Трейд» носять реальний характер, оскільки, надані позивачем первинні документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операції з ТОВ «Річтер Трейд».

Крім того, судами встановлено, що позивачем здійснювались договірні взаємовідносини за результатами яких ПАТ «Світ Електроніки» було імпортовано соняшникову олію врожаю 2012 року, однак належних та допустимих доказів, що зазначений товар був придбаний саме у ТОВ «Річтер Трейд» позивачем не надано.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Світ Електроніки» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов