Ухвала суду № 42353456, 19.01.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 січня 2015 року Справа № 925/1386/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014у справіГосподарського суду Черкаської областіза позовомЧеркаської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4провнесення змін до договору

ВстановиВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Згідно із вимогами ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011р.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Із касаційних скарг на рішення суду, сплачується 70% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Тобто, в даному випадку скаржнику слід було сплатити 852,60 грн.

До касаційної скарги додано платіжне доручення № 120 від 23.12.14 на суму 266,44 грн., яке не може бути належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.

Статтею 111 Господарського процесуального кодексу України регламентуються вимоги, що пред'являються до форми і змісту касаційної скарги, зокрема, п. 4 вказаної норми передбачено, що касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Зміст касаційної скарги зводиться до аналізу фактичних обставин справи, посилання на норми матеріального та процесуального права. При цьому в касаційній скарзі не вказано суті допущеного порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права судовими інстанціями.

Після усунення обставин, що зумовили повернення касаційної скарги, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.

Керуючись ст. 86, пп. 4, 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 у справі № 925/1386/14 повернути скаржнику.

Головуючий: Божок В.С.

Судді: Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.