Ухвала суду № 42350879, 12.01.2015, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 306/2898/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.01.2015 року м. С в а л я в а

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі :

головуючого - судді : Вінер Е.А.

з секретарем : Фалес Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сваляві скаргу публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк про визнання постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві неправомірними та незаконними

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк звернулося до суду зі скаргою про визнання постанов по виконавчих провадженнях за №39479447,39480861,39480630,39480049, винесених заступником начальника ВДВС Свалявського РУЮ ОСОБА_1 23 вересня 2014 року неправомірними та незаконними. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням чинного законодавства України. В звязку з наведеним, просить скаргу задовольнити.

В судове засідання представник заявника не зявився, надав заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.

В судове засідання заступник начальника ВДВС Свалявського РУЮ ОСОБА_1 не зявилася, проте надала до суду заяву, в якій просить розгляд скарги проводити без її участі.

Дослідивши матеріали справи, виконавче провадження, суд вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

17 жовтня 2011 року рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області був задоволений позов ПАТ Фольскбанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 51943,99 доларів США.

04 листопада 2011 року Свалявським районним судом Закарпатської області були видані виконавчі листи.

Встановлено, що публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк є правонаступником ПАТ Фольскбанк /а.с.9-11/.

23 вересня 2014 заступником начальника ВДВС Свалявського РУЮ ОСОБА_1 були винесені постанови про повернення вищевказаних виконавчих документів стягувачу з мотивів того, що 03.06.2014р. прийнятий Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті що виключає можливість виконання відповідного рішення та зумовлює повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження /а.с.5,6/.

Згідно з ст. 1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 ЗУ Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Про іпотеку, якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

З аналізу положень статті 1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті слідує, що мораторій на стягнення розповсюджується не тільки на нерухоме майно позичальника, який отримав кредит в іноземній валюті, а також і на інші види майна, до яких в силу положень статтей 190,193 ЦК України відносяться валютні цінності та грошові кошти.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що законом встановлена пряма заборона на примусове стягнення з майна позичальника, якому кредит був наданий кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті, ОСОБА_2, ОСОБА_3 отримали кредит в ПАТ Фольксбанк в іноземній валюті, то суд приходить до висновку, що оскаржувані постанови заступника начальника ВДВС Свалявського РУЮ ОСОБА_1 від 23 вересня 2014 року про повернення виконавчих документів були винесені відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст.386-387 ЦПК України, Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, Закону України Про виконавче провадження, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк про визнання постанов по виконавчих провадженнях за №39479447,39480861,39480630,39480049, винесених заступником начальника ВДВС Свалявського РУЮ ОСОБА_1 23 вересня 2014 року неправомірними та незаконними відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області через Свалявський районний суд Закарпатської області протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

ГОЛОВУЮЧИЙ Е.А. ВІНЕР