Рішення № 42350233, 14.01.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 150/31/14-ц Провадження № 22-ц/772/146/2015Головуючий в суді першої інстанції Суперсон С. П.Категорія 2 Доповідач Іванюк М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого - судді Іванюка М.В, суддів ПанасюкаО.С. та БереговогоО.Ю, при секретарі ПантелеймоновійА.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2014р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на частку в будинковолодінні, --

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2014р. ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначила, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом їй належить 2 / 3 частини вказаного будинку, а відповідачка є власником 1 / 3 частини будинку. Оскільки між сторонами виникають суперечки з приводу користування будинком, позивачка просила розділити його в натурі.

В лютому 2014р. вона доповнила позов вимогою про встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,330га, на якій розташований спірний будинок і яка ще не приватизована.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_4. змінила позовні вимоги.

Посилаючись на те, що відповідно до висновку будівельно-технічної (земельно-технічної) експертизи №548/549/550/551/14-21 від 16.09.2014р. розділ будинку відповідно до розміру часток співвласників ( 1/3 та 2/3) неможливий, у зв'язку з чим неможливим є і визначення порядку користування земельною ділянкою, вважаючи, що належна відповідачці частка є незначною, вона просила припинити право ОСОБА_3. на її 1 / 3 частку у власності на будинковолодіння, визнати за нею - ОСОБА_4. право власності на вказану 1/ 3 частку з виплатою ОСОБА_3. в якості компенсації вартості її частки 2743грн, внесених позивачкою на депозитний рахунок суду ( згідно зазначеного вище висновку експерта вартість будинку становить 8229грн). Також просила стягнути з відповідачки на її користь 5000грн. у відшкодування витрат на правову допомогу і 2152грн.50коп. у відшкодування витрат на проведення судової експертизи.

Рішенням Чернівецького районного суду від 30 жовтня 2014р. усі уточнені позовні вимоги ОСОБА_4. були задоволені.

ОСОБА_3. у своїй апеляційній скарзі просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не з'ясував дійсні обставини справи, порушив норми процесуального права і невірно застосував норми матеріального права.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3. підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав. Пояснила, що ні вона, ні ОСОБА_4. у спірному будинку не проживають. Однак саме ОСОБА_3, проживаючи у селі Березівка, обробляє земельну ділянку, на якій цей будинок розташований, а позивачка мешкає у місті Вінниці і до будинковолодіння своїх зусиль не докладає, однак безпідставно вважає, що воно має належати їй одноосібно.

Представник ОСОБА_4. - ОСОБА_5. просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну. Пояснив, що мирне врегулювання спору між сторонами неможливе, оскільки відповідачці робилися пропозиції щодо грошової компенсації за належну їй 1/3 частину будинку, однак її вимоги є надмірними. Також пояснив, що його довірителька ОСОБА_4. у спірному будинку не проживає, але відвідує його у літні періоди.

Вислухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши заявлені вимоги і заперечення, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав :

Всупереч вимогам п.1 ч.1 ст.214 ЦПК України суд першої інстанції належним чином так і не з'ясував, чи мали місце обставини, яким обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. При цьому згідно положень ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'зковою підставою для скасування рішення.

Так, суд у своєму рішенні так і не навів, якими доказами підтверджується неможливість спільного володіння і користування сторонами зазначеним будинком, що згідно п.3 ч.1 ст.365 ЦК України є однією з обов'язкових умов для задоволення такого позову. Адже встановлено, що сторони в будинку не проживають. ОСОБА_3, яка мешкає у селі Березівці, обробляє земельну ділянку, на якій будинок розташований, а ОСОБА_4, яка проживає у місті Вінниці, навідується до будинку в літні періоди. У зв'язку з цим одного лише посилання на напружені стосунки між сторонами ( це є чисто суб'єктивним фактором) недостатньо для того, щоб вважати неможливим їх спільне користування майном. При цьому з матеріалів справи не вбачається, що сторони вичерпали усі можливості щодо вирішення спору на засадах справедливості і розумності (укладення договору про спільне користування будинком, продаж будинку з подальшим розподілом виручених від цього коштів відповідно до часток кожного, тощо).

І головне, задовольняючи позов, суд безпідставно погодився з доводами позивачки про те, що належна відповідачці 1/ 3 частка у власності на будинок є незначною. Колегія суддів вважає, що у даному випадку така частка у власності на будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0,330га, не може вважатися незначною ( сама по собі 1/3 - це значна частка, крім того, сторони мають право користування вказаною земельною ділянкою, яка хоча й не приватизована, однак у перспективі можлива її приватизація). Тобто, оскаржуване рішення суперечить положенням п.1 ч.1 ст.365 ЦК України.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення про припинення права власності відповідачки на 1/3 частину зазначеного будинку з виплатою їй компенсації в мізерній сумі - 2743грн ( а в кінцевому результаті за наслідками розгляду справи, з врахуванням стягнутих з відповідачки сум, пов'язаних з проведенням експертизи та наданням позивачці правової допомоги ОСОБА_3. ще й має сплатити позивачці 5000 + 2152,50 - 2743 =4409грн.50 коп) не відповідає таким визначеним у п.6ч.1 ст.3 ЦК України загальним засадам цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст.309 ЦПК України це є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307ч.1 п.2, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, --

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2014р. у даній справі скасувати.

ОСОБА_4 відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку в будинковолодінні.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :