Рішення № 42349813, 15.01.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 732/841/14 Провадження № 22-ц/795/70/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Карпинська Н. М. Доповідач - Хромець Н. С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Бечка Є.М., Острянського В.І.при секретарі:Мартиновій А.В.за участю:прокурора Шмаровоза В.В., позивача ОСОБА_5, відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника третьої особи ОСОБА_8

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2014 року у справі за позовом прокурора Городнянського району в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, відділу Державного агентства земельних ресурсів у Городнянському районі Чернігівської області, Реєстраційної служби Городнянського районного управління юстиції про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов'язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про скасування права власності, про зобов'язання скасувати реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі,

треті особи на боці позивача - Тупичівська сільська рада Городнянського району, Городнянська районна державна нотаріальна контора, Городнянське районне бюро технічної інвентаризації, на боці відповідачів - приватний нотаріус Городнянського районного нотаріального округу ОСОБА_9,

в с т а н о в и в:

У травні 2014 року прокурор Городнянського району Чернігівської області в інтересах громадянки ОСОБА_5 заявив позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 17 вересня 2007 року і посвідчений приватним нотаріусом Городнянського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_9 В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на порушення при укладенні даного договору вимог закону, зокрема ст.ст. 81, 120 ЗК України, і вказував, що продавець, відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку, мала у власності земельні ділянки площею 0,27 га і 0,21 га призначені для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 7421488400:01:000:0596 і 7421488400:01:000:0597 відповідно, а за договором купівлі-продажу продала земельні ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 7421488400:01:000:0596 для обслуговування житлового будинку і 0,02 га з кадастровим номером 7421488400:01:000:0597 для ведення особистого селянського господарства. Прокурор вказує, що при укладенні договору купівлі-продажу було безпідставно змінено цільове призначення земельної ділянки, здійснено поділ її на дві частини та присвоєно кадастрові номери новоствореним земельним ділянкам. Крім того, прокурор посилається на те, що продана за оспорюваним договором земельна ділянка сформована частково за рахунок землі, яка належить ОСОБА_5, як спадкоємцю ОСОБА_10, яка була власником земельної ділянки площею 0,04 га, яка з обох боків межує із земельними ділянками, набутими ОСОБА_7 за договорами купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.

Рішенням Городнянського районного суду від 10 листопада 2014 року у позові прокурора відмовлено з посиланням на те, що належним способом захисту прав позивача є витребування майна від нинішнього володільця, а шляхом визнання договору недійсним право позивача не може бути відновлене.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Чернігівської області просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Прокурор посилається на порушення при укладенні договору купівлі-продажу вимог закону, зокрема незаконного поділу земельної ділянки і зміни її цільового призначення та формування і необґрунтованість висновків суду про можливість такої зміни. Крім того, прокурор вказує на порушення ст. 79-1, 81, 120 ЗК України при проведенні реєстрації земельних ділянок, придбаних ОСОБА_7 за оспорюваним договором, у Державному земельному кадастрі, оскільки земельні ділянки сформовані за рахунок землі, яка належить ОСОБА_5, як спадкоємцю попереднього власника 0,04 га. Прокурор вважає, що порушення прав ОСОБА_5 відбулося у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу та реєстрацією права власності за ОСОБА_7 на підставі цього договору, оскільки на час перебування земельної ділянки у власності ОСОБА_6 ділянка мала правильну конфігурацію і права позивача не порушувались. На думку прокурора, факт порушення права позивача підтверджується висновком земельно-технічної експертизи № С-241 від 29 серпня 2014 року, якому суд дав неправильну оцінку. Прокурор також посилається на неправильність висновку суду про обрання позивачем належного способу захисту свого права.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, що шляхом визнання недійсним правочину неможливо відновити право позивача, а також на те, що з довідки від 21 березня 2000 р. (а.с. 163 т.1), з досліджених державних актів ЯА № 514151 та 1-ЧН № 05355 встановлено, що зміна цільового призначення відбулась відносно земельної ділянки приватної власності за ініціативою її власника. Суд також прийшов до висновку про те, що накладення земельних ділянок сталось внаслідок видачі правовстановлюючих документів на ім'я ОСОБА_7 і площа перетину становить 0,0447 га, тобто не в межах усієї площі відчуженої землі, а тому повернення сторін договору у попередній стан не усуне порушення права позивача.

Такі висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам і не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті свої матері ОСОБА_10, звернувшись з відповідною заявою до Городнянської районної державної нотаріальної контори (а.с 115 т.1). Реалізувати своє право на оформлення спадщини та виконати обов'язок зареєструвати право на спадщину, який встановлений для спадкоємця ч. 1 ст. 1299 ЦК України, і отримати документ про право власності на земельну ділянку, на якій розташований успадкований позивачем будинок за адресою АДРЕСА_1, позивач не може, оскільки право власності на цю земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу зареєстроване за відповідачем ОСОБА_7, а відповідно до вимог п.4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та витягу з Державного земельного кадастру. Скасування реєстрації права власності на земельну ділянку чи її частину за ОСОБА_7 неможливе без вирішення питання про правомірність набуття нею такого права, тобто питання про дійсність чи недійсність договору купівлі-продажу, за яким придбана земельна ділянка. Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту права. Виходячи з наведених вище обставин, висновок суду про обрання позивачем неналежного способу захисту свого права є помилковим.

По справі встановлено, що 17 вересня 2007 року між відповідачами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, предметом якого є „земельна ділянка площею 0,27 га - передана: 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,02 га - для ведення особистого селянського господарства, за АДРЕСА_2" (а.с. 138-140 т.1). У п. 1.2 договору вказано: «Вищезгадана земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЯА № 514151, вданого Тупичівською сільською радою Чернігівської області 31 жовтня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 010584000003, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28 жовтня 2005 року, зареєстрованого за № 4-2745. Цільове призначення земельної ділянки: 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, Кадастровий номер земельної ділянки 7421488400:01:000:0596, та 0,02 га - для ведення особистого селянського господарства, Кадастровий номер земельної ділянки 7421488400:01:000:0597.»

Відповідно до ч.1 ст. 126 ЗК України в редакції, що була чинною на час укладення договору купівлі-продажу, право власності на земельну ділянку посвідчувалось єдиним документом - державним актом про право власності на земельну ділянку. За даними Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 514151 на ім'я ОСОБА_6 (а.с. 141-142 т.1), який був наданий нотаріусу для посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, продавець мала у власності дві земельні ділянки призначені для ведення особистого селянського господарства площею 0,27 га кадастровий номер 7421488400:01:000:0596 і 0,21 га кадастровий номер 7421488400:01:000:0596. Документ про право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,25 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку відсутній. Відповідно до ч.3 ст. 20 Земельного Кодексу України в редакції від 27.04.2007 р., яка була чинною на час укладення договору, зміна цільового призначення земель, які перебували у власності громадян або юридичних осіб, здійснювалась за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. На час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між відповідачами у даній справі діяв Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 502. Згідно з пунктами 7, 12 цього Порядку, підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням є рішення сільської, селищної, міської ради. Зміна цільового призначення земельної ділянки площею 0, 27 га, яка перебувала у власності ОСОБА_6, відповідно до Порядку не здійснювалась, державний акт на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку їй не видавався. Цільове призначення відчуженої земельної ділянки, вказане у п. 1.2 договору купівлі-продажу від 17вересня 2007 року, не відповідає даним правовстановлюючого документа - Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 514151 на ім'я ОСОБА_6 Наслідком порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, відповідно до п. б ст. 21 ЗК України в редакції від 27.04.2007 р., є визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Посилання суду першої інстанції на наявність довідки від 21 березня 2000 р. (а.с. 163 т.1) та витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 245 і № 244 за 2007 рік (а.с. 144,145 т.1), які були видані Городянським районним відділом земельних ресурсів для вчинення правочину відчуження земельної ділянки ОСОБА_6 не можуть бути підставою для відмови у позові. Вказані документи не є рішеннями, які відповідають ст. 2 Земельного Кодексу України в редакції від 05.05.1993 р., що була чинною станом на березень 2000 року і визначала порядок віднесення земель до відповідних категорій, ч.3 ст. 20 Земельного Кодексу України в редакції від 27.04.2007 р. і Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 502.

Крім того, витяги № 245 і № 244 видані щодо земельних ділянок, право власності на які посвідчене державним актом ЯА № 254151 (а.с. 144,145 т.1), у той час як державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 має ЯА № 514151. У витягу № 245 (а.с. 144 т.1 ) вказано, що кадастровий номер 7421488400:01:000:0597 належить земельній ділянці площею 200 кв.м , тобто 0,02 га, у той час як за даними державного акта про право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 цей кадастровий номер присвоєний ділянці площею 0,21 га (а.с. 141-142 т.1).

Згідно з даними плану зовнішніх меж земельної ділянки у державному акті на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_12, після якого землю успадкувала ОСОБА_6, (а.с. 79 т.1) та даних Технічного звіту по видачі державного акта ОСОБА_12 (а.с. 80-87 т.1) земельна ділянка площею 0,27 га не має межі із землями сільської ради (вулицею АДРЕСА_1), а межує із земельною ділянкою ОСОБА_10 Ця обставина підтверджується також планом зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_10 у державному акті на її ім'я та технічним звітом по видачі державного акта на право приватної власності на землю (а.с. 9-20 т. 1).

До того ж, у плані земельних ділянок, наданих ОСОБА_10 (а.с. 16 т. 1) вказано, що земельні ділянки надані для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства. Документи технічного звіту по видачі державного акта ОСОБА_12 (а.с. 80-87 т.1) не містять даних про надання йому земельної ділянки для обслуговування житлового будинку.

Висновком судової земельно-технічної експертизи № С-241 від 29 серпня 2014 року підтверджено, що земельна ділянка ОСОБА_10 розміром 0,04 га дійсно знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Отже, доводи відповідача ОСОБА_7 про те, що земельна ділянка позивача знаходиться в іншому місці, а будинок ОСОБА_10 розташований на землі, яку вона придбала разом з будинком у ОСОБА_6, є безпідставними.

Виходячи з технічних звітів і державних актів на право власності на землю, які вказані вище, а також висновку судової земельно-технічної експертизи № с.241 від 29 серпня 2014 року (а.с. 35-50), слід зробити висновок про те, що у власності відповідача ОСОБА_6 була земельна ділянка площею 0,27 га призначена для ведення особистого селянського (а не підсобного, як вказано у рішенні суду першої інстанції) господарства. Крім того, з матеріалів інвентаризаційної справи № 317 на жилий будинок АДРЕСА_2 встановлено, що ОСОБА_6 набула право власності на вказаний будинок за договором дарування, укладеним 02 червня 1990 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 і посвідчений заступником голови Тупичівської сільської ради. За ст.ст. 128, 243 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передачі майна обдарованому і не пов'язувалось з моментом реєстрації такого права. Не маючи станом на 1996 рік ( час виготовлення технічного звіту) та на 12 лютого 1997 року (дата видачі державного акта на право приватної власності на землю) у власності будинку по АДРЕСА_2, ОСОБА_12 не міг набути у власність земельну ділянку, призначену для обслуговування цього будинку. Відповідно, ОСОБА_6 не могла успадкувати право власності на таку земельну ділянку та здійснити її відчуження.

Оскільки в договорі купівлі-продажу земельної ділянки цільове призначення вказане для обслуговування житлового будинку, при видачі правовстановлюючих документів на ім'я покупця ОСОБА_7 межі земельної ділянки графічно зображені не у відповідності з державним актом ЯА № на ім'я ОСОБА_6, внаслідок чого земельна ділянка, що належить ОСОБА_13 з її ж будинком і господарськими будівлями, опинилась в межах земельної ділянки ОСОБА_7 (а.с. 31 т.1, 48 т.2).

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою стаття 203 ЦК України, згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України, є підставою недійсності правочину. При укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки, який оспорюється позивачем, недодержані вимоги ч.1 ст. 126, ч.3 ст. 20 редакції від 27.04.2007 р., а також п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 (редакція від 29.082007 р.), що разом з нормою п. б ст. 21 ЗК України в редакції від 27.04.2007 р. є підставами для визнання договору недійсним.

У зв'язку з визнання недійсним договору купівлі-продажу, який був підставою для реєстрації права власності ОСОБА_7 на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і реєстрації земельних ділянок ОСОБА_7 у Державному земельному кадастрі підлягають задоволенню і вимоги про скасування такої реєстрації.

Із змісту ст.ст.2, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, про припинення права власності на об'єкт нерухомого майна вноситься запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з підпунктом 2 пункту 9 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 № 1051 , здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації віднесені до повноважень Держаного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагенства у районах і містах. Державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру, входять до складу Держземагенства та його територіальних органів ( п. 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру). Відтак, обов'язок скасувати у Державному земельному кадастрі реєстрацію земельних ділянок ОСОБА_7 слід покласти на державного кадастрового реєстратора відділу Державного агентства земельних ресурсів у Городнянському районі Чернігівської області.

У зв'язку із задоволення позову з відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , відповідно до ст. 88 ЦПК України, належить стягнути в дохід держави по 182 грн. 70 коп. судового збору, що підлягав сплаті при подання позовної заяви до суду першої інстанції та при подання апеляційної скарги, ставка якого встановлена відповідно підпунктами 2 і 12 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» [(243,60 + 121,80) : 2].

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2014 року скасувати.

Позов прокурора Городнянського району задовольнити

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,27 га - передану: 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,02 га - для ведення особистого селянського господарства, за АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 17 вересня 2007 року і посвідчений приватним нотаріусом Городнянського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 2483, реєстраційний номер у Державному реєстрі правочинів 2351819.

Зобов'язати реєстраційну службу Городнянського районного управління юстиції Чернігівської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення права власності ОСОБА_7 на земельні ділянки: площею 0,02 га за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер 7421488400:01:000:0597; площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер 7421488400:01:000:0596.

Зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу Державного агентства земельних ресурсів у Городнянському районі Чернігівської області скасувати у Державному земельному кадастрі реєстрацію земельних ділянок ОСОБА_7: площею 0,02 га за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер 7421488400:01:000:0597; площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер 7421488400:01:000:0596.

Стягнути з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 по 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. з кожної судового збору в дохід держави (розрахунковий рахунок № 31210206780002, отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ - 38054398, банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО - 853592).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: