Ухвала суду № 42348342, 23.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/7165/13-ц 23.12.2014 23.12.2014 23.12.2014

Провадження №22-ц/784/3301/14

Головуючий першої інстанції: Коваленко І.В.

Категорія- 59 Доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

23 грудня 2014 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Галущенка О.І.

суддів: Серебрякової Т.В.

Лисенка П.П.

із секретарем

судового засідання : Яценко Л.В.

з участю

позивача - ОСОБА_4

представників:

позивача - ОСОБА_5

відповідачів - ОСОБА_6

відповідачки - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційними скаргами

публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» ( далі - ПАТ «ПУМБ», або Банк) та ОСОБА_9 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.12 2013 р. за

позовом

ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укспецторггрупп», Відділу ПВР Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області, ОСОБА_9 ( третя особа -ПАТ «ПУМБ») про визнання недійсними прилюдних торгів та незаконними дій державного виконавця,

встановила:

29.08.2013 р. ОСОБА_4 звернувся з позовом до ТОВ «Укрспецторггрупп», Відділу ПВР ДВС ГУЮ в Миколаївській області та ОСОБА_9 про визнання недійсними прилюдних торгів та незаконними дій державного виконавця.

Позивач зазначав, що 27.06.2013 р. ТОВ «Укрспецторггрупп» проведені прилюдні торги з примусової реалізації, належного йому на праві власності арештованого державним виконавцем житлового будинку АДРЕСА_1.

Переможцем торгів визнано ОСОБА_9

Посилаючись на те, що передача будинку на торги відбулася з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку», а самі торги від 27.06.2013 р. проведені Торгуючою організацією з порушенням приписів Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р № 65/5 ( далі - Тимчасове положення), при цьому порушені його майнові права, позивач просив про задоволення позовних вимог.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.12 2013 р. постановлено про визнання прилюдних торгів та складених за їх результатами протоколу проведення торгів та акту державного виконавця недійсними.

В задоволенні вимог позову про визнання неправомірними дій державного виконавця - відмовлено.

В апеляційних скаргах Банк та ОСОБА_9 ставлять питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні вимог щодо визнання торгів недійсними, посилаючись на необґрунтованість висновків суду щодо наявності правових підстав для визнання прилюдних торгів недійсними.

Крім того, апелянти посилалися на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, виконавчого провадження, колегія суддів приходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його порушення способами, визначеними частиною другою цієї статті, у тому числі, визнання недійсним правочину, укладеного з недотриманням вимог установлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК.

Коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах визначених законом, такий правочин, відповідно до приписів ч. ч.1, 3 ст. 215 ЦК, може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до приписів ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У силу іпотеки право іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок заставленого майна виникає у разі невиконання боржником (іпотекодавцем) своїх зобов'язань.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки встановлені у ст. ст. 12, 33 Закону України "Про іпотеку" та у ст. 589 ЦК України.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна на загальних підставах, передбачений Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27 жовтня 1999 року ( далі - Тимчасове положення).

В той же час, статтями 43, 45, 49 Закону України "Про іпотеку" визначаються особливості проведення прилюдних торгів з реалізації об'єкта нерухомості, який є предметом іпотеки.

Зазначені особливості полягають у відмінностях від загальних правил, які стосуються початкової ціни продажу, можливості участі у торгах при наймі лише одного покупця, розміру уцінки предмета іпотеки та можливості продажу предмета іпотеки на третіх торгах, якщо визнані такими, що не відбулися, двоє попередніх торгів.

Аналіз наведених правових норм з точки зору колізії загальної та спеціальної норм дає підстави для висновку про те, що у разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводились на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України № 898-IV до спірних правовідносин не застосовуються, а застосовуються загальні норми, що регулюють правовідносини з реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, - норми Закону України 606-XIV та Тимчасового положення.

З матеріалів справи вбачається, що відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа та передача об'єкта нерухомості належного боржнику на прилюдні торги, відбулося на підставі рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В той же час, організатор торгів в порушення загальних правил, визначених п. 4.8; 49; 4.2; 7.1 Тимчасового положення, провів торги втретє після другої уцінки арештованого об'єкта нерухомості та за участі лише одного покупця.

Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам та прийшов правильного висновку про невиконання організатором торгів вимог Тимчасового положення, що призвело до порушення цивільних прав заставодавця та є підставою для визнання торгів недійсними.

З врахуванням цього висновку, який відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення про визнання торгів недійсними.

Що стосується відмови у визнанні неправомірними дій державного виконавця, то суд також правильно виходив з того, що дії державного виконавця мають самостійний спосіб оскарження, передбачений Законом України «Про виконавче провадження»; вони не стосуються безпосередньо дій з проведення торгів та відповідно, не можуть бути підставою їх недійсності.

Доводи апеляційних скарг щодо дотримання організатором торгів правил проведення торгів та відсутності правових підстав для визнання їх недійсними, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать наявним доказам, які свідчать про порушення правил проведення торгів, що обґрунтовано було розцінено судом, в якості підстави недійсності протоколу торгів та складеного за наслідками торгів акту державного виконавця.

Висновки судового рішення відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку» та Тимчасового положення.

До того ж, при виборі правової норми для вирішення спору, судом належним чином були враховані висновки постанови Верховного Суду України №6-174 цс-14 від 26.11.2014 р.

Встановлене не дає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_9 - відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.12 2013 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Т.В. Серебрякова П.П. Лисенко