Ухвала суду № 42347759, 19.01.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: №22ц/790/213/15

Провадження: №22ц/790/7897/14 Головуючий 1-ої інстанції - Якуша Н.В.

Справа: №2018/5053/2012 Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: відшкодування шкоди

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.,

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відкритого акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія "Оранта", третя особа: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія ПЗУ України" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточнив його при розгляді справи, в якому просила стягнути з відкритого акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ВАТ НАСК "Оранта") на її користь матеріальну шкоду в сумі - 13 214,95грн., пеню - 6 520,91грн., інфляційні втрати -1 929,40грн., 3% річних - 1 296,88грн., а всього 22 962,14грн.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 26 жовтня 2009 року на спуску вул. Весніна у Київському районі м. Харкова сталася дорожньо-транспортна пригода( далі - ДТП) за участю її автомобіля марки "Мітсубісі Кольт", державний реєстраційний НОМЕР_1, та автомобіля марки "Кіа", державний реєстраційний НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 Винним у скоєнні дружньо-транспортної пригоди визнано водія ОСОБА_2, що підтверджується постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.11.2009року. Внаслідок ДТП було пошкоджено її автомобіль. Згідно зі звітом незалежного товарознавчого дослідження №1042/11 ринкова вартість транспортного засобу марки "Мітсубісі Кольт", державний реєстраційний НОМЕР_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди становить - 101 743,02грн. Вказаний автомобіль на підставі договору добровільного страхування був застрахований у ВАТ СК "ПЗУ Україна", відповідно до умов якого їй було виплачено страхове відшкодування в розмірі 50 808,07грн. Крім того, вона реалізувала залишки автомобіля за - 37 210,00грн. Отже, залишилось не відшкодованим сума - 13 214,95грн. При цьому позивач вказує на те, що оскільки цивільно-правова відповідальність автомобіля "Кіа", державний реєстраційний НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_2, була застрахована у ВАТ НАСК "Оранта", а тому, на її думку, ця страхова компанія повинна відшкодувати їй також невідшкодовану матеріальну шкоду у вищезазначеній сумі з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2013 року, позовні вимоги були задоволені. Стягнуто з ВАТ "НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду - 13 214,95грн., пеню - 2 569,31грн., інфляційні витрати - 422,90грн., 3% річних - 503,58грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи - 510,00грн. Вирішено питання про судові витирати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21.05.2014року рішення Київського районного суду м. Харкова від 03.07.2013року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23.10.2013року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи - 510,00грн. та судові витрати в розмірі 4,59грн. У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Інші сторони рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржують.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтею 303 ЦПК України визначено межі розгляду справи апеляційним судом. Частиною 1 цієї статті визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку в частині відмови у стягненні матеріальної шкоди в сумі 13 214,95грн., пені, інфляційних втрат та 3% річних, тому відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України в іншій частині це рішення не переглядається.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд з'ясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні вимог в частині стягнення з ВАТ НАСК "Оранта" матеріальної шкоди в сумі 13 214,95грн. з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про відсутність для цього законних підстав.

Так, судовим розглядом встановлено, що 26 жовтня 2009 року на спуску Весніна у м. Харкові сталася ДТП за участю автомобіля марки "Мітсубісі Кольт", державний реєстраційний НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, та автомобіля марки "Кіа", державний реєстраційний НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.11.2009року винним у скоєнні ДТП визнано водія ОСОБА_3

Як убачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на час скоєння ДТП була застрахована ВАТ НАСК "Оранта" згідно полісу №ВС/6064640 від 06 серпня 2009 року.

Автомобіль, який належить ОСОБА_1 також був застрахований відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів ВАТ СК "ПЗУ України" від 07 серпня 2009 року.

Згідно звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу №1042 від 09 листопада 2009 року матеріальна шкода складає 101 743,02грн.

Відповідно до умов договору добровільного страхування від 07 серпня 2009 року ВАТ СК "ПЗУ Україна" виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі - 50 808,77грн. Крім того, ОСОБА_1 були реалізовані залишки транспортного засобу на загальну суму - 37 210,00грн. Отже, сума матеріальних збитків, які залишились невідшкодованими ОСОБА_1 становить - 13 214,95грн.

ВАТ СК "ПЗУ Україна" в порядку ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" звернулось до ВАТ НАСК "Оранта" з заявою про страхове відшкодування/регламенту виплату, як до страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортного засобу ОСОБА_2, винного у скоєнні ДТП.

До ВАТ "НАСК "Оранта"" також звернулась ОСОБА_1 з заявою про виплату страхового відшкодування.

На виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортного засобу, який належить ОСОБА_2 ВАТ НАСК "Оранта" здійснила виплату страхового відшкодування/регламентну виплату ВАТ СК "ПЗ Україна" в розмірі 24 990,00грн, що складає ліміт відповідальності страховика відповідно до полісу №ВС/6064640 від 06 серпня 2009 року.

Відповідно до положень ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація)

Згідно роз'яснень, які містяться у п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Згідно п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої пунктом "а" п.41.1 ст.41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Вирішуючи заявлений спір, судом правильно зазначено в рішенні, що доводи позивача з приводу необхідності погодження ВАТ "НАСК "Оранта" виплату страхового відшкодування на користь ПАТ "СК "ПЗУ України" з потерпілою ОСОБА_1 є помилковим, оскільки діюче законодавство не визначає обов'язку страховика погоджувати виплату з потерпілим, а тільки конкретизує коло суб'єктів, які мають право на отримання страхового відшкодування, до яких в тому числі відносяться підприємства, установи та організації, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків, вже які в свою чергу за погодженням з потерпілим здійснили ремонт, лікування, відшкодування збитків, тощо.

Також, згідно п.14.1 Розділу XIV Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 07.08.2009року, до страховика, в межах фактичних витрат (суми сплаченого страхового відшкодування), переходить право вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю та майну постраждалої особи.

ВАТ "НАСК "Оранта", здійснивши виплату страхового відшкодування в розмірі 24 990,00грн. на користь ПАТ СК "ПЗУ України", що є лімітом договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який укладено з ОСОБА_2, виконало в повному обсязі свої договірні зобов'язання перед страхувальником ОСОБА_2

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

ОСОБА_1 вимог до ОСОБА_2 про стягнення з нього різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 13 214,95грн. не заявляла, тому підстав для стягнення цієї суми безпосередньо з винної в ДТП особи у суду не малося.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і суттєвими не являються, тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду, яке ухвалено з дотриманням вимог закону

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -