Рішення № 42347713, 12.01.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/326/15

Справа №623/120/14-ц Головуючий 1 -ї

Категорія: "відшкодування шкоди" інстанції: Зелінський В.Г.

Доповідач: Бурлака І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» січня 2015 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28 жовтня 2014 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернувся до суду з зазначеним та в подальшому уточненим позовом до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна». В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що 20.09.2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗАЗ 968 М, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Honda», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого автомобіль ОСОБА_3 було пошкоджено. Вартість майнової шкоди склала 52124, 87 грн., витрати страхувальника на евакуацію автомобіля - 1200,00 грн., а всього - 53324, 87 грн. 29.09.2008 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 037655-02-21-01. За заявою ОСОБА_3 та погодженням вигодонабувача - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» здійснено виплату страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-Моторз» в сумі 53324, 87 грн. для відновлення автотранспорту, який є заставним майном банку. За полісом АА/1310696 застраховано цивільну відповідальність ОСОБА_2 у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна». Просив стягнути з ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» суму страхового відшкодування наступним чином: з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» - 50000,00 грн., з ОСОБА_2 - 3324, 87 грн. та 600,00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням автотехнічного висновку та вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28 жовтня 2014 року позов - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 3324, 87 грн. страхового відшкодування, судовий збір в сумі 243, 60 грн., а всього - 3568, 47 грн.; в іншій частині позову - відмовлено за непідсудністю місцевому суду.

Не погоджуючись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, задовольнити його позов. При цьому посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав позовні вимоги.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши обставини справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, рішення суду - скасувати з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов в частині стягнення суми страхового відшкодування з ОСОБА_2 та відмовляючи Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ВУСО» в задоволенні позову в частині стягнення суми страхового відшкодування з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», суд першої інстанції виходив з того, що до суми страхового відшкодування, яку необхідно стягнути з ОСОБА_2 не входить розмір суми франшизи, а спір між страховими компаніями, в якому однією із сторін є фізична особа та який виник з одних і тих самих правовідносин не підсудний місцевому суду.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 20.09.2011 року стався страховий випадок внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася за участю автомобіля ЗАЗ 968 М, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Honda», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого автомобіль ОСОБА_3 було пошкоджено. Із протоколу про адміністративне правопорушення серія АХ1 № 228363 від 20.09.2011 року, схеми наслідків дорожньо-транспортної пригоди від 20.09.2011 року та довідки за фактом дорожньо-транспортної пригоди від 20.09.2011 року вбачається, що винним в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_2, який був згодний з адміністративним правопорушенням та протоколом (а. с. 36, 37). 29.09.2008 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 037655-02-21-01. Із звіту № 40/09/11 про оцінку вартості матеріального збитку вбачається, що вартість майнової шкоди склала 52124, 87 грн., витрати страхувальника на евакуацію автомобіля - 1200,00 грн., а всього - 53324, 87 грн. За заявою ОСОБА_3 та погодженням вигодонабувача - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» здійснено виплату суми страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-Моторз» в сумі 53324, 87 грн. для відновлення автотранспорту, який є заставним майном банку, (а. с. 18, 19). За полісом АА/1310696 від 17.02.2011 року застраховано цивільну відповідальність ОСОБА_2 у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50000,00 грн. Строк дії договору склав з 17.02.2011 року по 16.02.2012 року, сума франшизи - 510, 00 грн. Із експертного висновку № 048 від 06.08.2014 року вбачається, що ОСОБА_2 не надав перевагу у русі автомобілю «Honda», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та його дії не відповідали вимогам п.16.11 Правил дорожнього руху України та знаходилися у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, мав технічну можливість запобігти її настанню. За проведення автотехнічного висновку витрати склали в сумі 600,00 грн.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як положеннями статті 993 ЦК України, так і приписами статті 27 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року із змінами та доповненнями передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача. У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи за заявою ОСОБА_3 та погодженням вигодонабувача - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» здійснено виплату суми страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-Моторз» в розмірі 53324, 87 грн. для відновлення автотранспорту, який є заставним майном банку. Із полісу АА/1310696, укладеного 17.02.2011 року між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» вбачається, що ліміт відповідальності ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну майну становив 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Виходячи з наведеного і вимог закону, судова колегія вважає, що на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» з ОСОБА_2 необхідно стягнути 3834, 84 грн. (3324,87+510,00) страхового відшкодування, з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» - 49490,00 грн. (50000,00 - 510,00) страхового відшкодування.

Висновок суду стосовно того, що спір між страховими компаніями, в якому однією із сторін є фізична особа та який виник з одних і тих самих правовідносин не підсудний місцевому суду є помилковим, оскільки зазначені вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строк позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, воно підлягає скасуванню з задоволенням позову позивача.

Питання щодо стягнення судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (зокрема, витрат, пов'язаних з проведенням автотехнічного дослідження) вирішено на підставі ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, зокрема з ОСОБА_2 - 348, 47 грн. (300,00 грн. за проведення автотехнічного дослідження + 48,47 грн. - судовий збір); з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» - 784,77 грн. (300,00 грн. за проведення автотехнічного дослідження + 384, 77грн. - судовий збір) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО».

Керуючись ст. ст. 303,304, п.2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1,3 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - задовольнити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28 жовтня 2014 року - скасувати.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» з ОСОБА_2 3834, 84 грн. страхового відшкодування, з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» 49490,00 грн. страхового відшкодування.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» з ОСОБА_2 348, 47 грн. судових витрат та з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» 784,77 грн. судових витрат.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії