Постанова № 42345104, 14.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5044/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «ЄС Продакшен груп» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області ( далі - відповідач ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «ЄС Продакшен груп» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2014 р. № 00192011704, рішення про опис майна в податкову заставу від 18.08.2014 р. № 244 та податкової вимоги від 19.08.2014 р № 3324-25.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: скасовано вимогу від 19.08.2014 р № 3324-25 та рішення про опис майна в податкову заставу від 18.08.2014 р. № 244.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційну скаргу.

Позивач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати зазначену постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нову про задоволення позову в цій частині, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню повністю, апеляційна скарга відповідача - задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 03.06.2014 р. по 10.06.2014 р. відповідачем була проведена документальна позапланову невиїзну перевірку громадянина ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 17.06.2014 р. № 292/17-3/НОМЕР_1.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем порушені вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження його податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 758344,60 грн. та до несвоєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

На підставі акту перевірки від 17.06.2014 р. № 292/17-3/НОМЕР_1 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2014 р. № 00192011704, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 948100,60 грн., з яких 758344,60 грн. - за основним платежем та 189756,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями.

18.08.2014 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було прийнято рішення про опис майна ОСОБА_2 в податкову заставу.

19.08.2014 р. відповідачем було сформовано та направлено позивачу податкову вимогу № 3324-25, якою ОСОБА_2 зобов'язано сплатити податковий борг на загальну суму 973723,16 грн., з яких: 758362,12 грн. - за основним платежем, 189756,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями та 25605,04 грн. - сума пені.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення та задовольняючи адміністративний позов в частині про скасування оскаржуваних вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, суд першої інстанції виходив з того, що, в даному випадку, документально не підтверджено факт понесення позивачем витрат у розмірі 4458660,00 грн. при купівлі корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп».

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Господарського кодексу України ( далі - ГК України ), Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), «Про господарські товариства» ( далі - Закон № 1576-ХІІ ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У п. 162.1 ст. 162 ПК України закріплено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

П. 170.2 ст. 170 ПК України визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону № 1576-ХІІ, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону № 1576-ХІІ, установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання ( переходу ) часток у статутному капіталі.

У ч. 3 ст. 52 Закону № 1576-ХІІ закріплено, що зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Отже, законодавством регламентовано зобов'язання громадян оподатковувати інвестиційний прибуток, яким, зокрема, є дохід від продажу корпоративних прав на частку у статутному фонду підприємства, податком на доходи фізичних осіб. При цьому, інвестиційним прибутком як об'єктом оподаткування зазначеним податком є не сам по собі дохід особи, а лише позитивна різниця між її фактичним доходом від реалізації предмета продажу та його собівартістю.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що, відповідно до банківських квитанцій, в яких призначенням платежу вказано «Внесок до статутного фонду від ОСОБА_2.» / Т. 1, а.с. 24-27, 29-34, Т. 2 а.с. 55-67 /, банківських виписок / Т. 1, а.с.28, Т. 2 а.с. 36 /, квитанцій до прибуткового ордеру / Т. 1, а.с. 89-102 /, у період з 26.12.2006 р. по 17.02.2011 р. ОСОБА_2 через касу ТОВ «ЄС Продакшен груп» до статутного капіталу зазначеного суб'єкта господарювання були внесені грошові кошти на загальну суму 4 458 600,00 грн., з яких: 250 000,00 грн. - у 2006 році, 2 332 460,00 грн. - у 2007 році, 1 515 000,00 грн. - у 2008 році та 361 200,00 грн. - у 2011 році.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зазначені суми коштів відображені саме як частка ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства у відповідних редакціях Статуту ТОВ «ЄС Продакшен», що зареєстровані органами державної реєстрації, згідно з вимогами ч. 3 ст. 52 Закону № 1576-ХІІ / Т.1 а.с. 236-252, Т. 2 а.с. 1-34, 38-54 /.

Більш того, судова колегія також зазначає, що позивачем у ході апеляційного провадження до суду були надані докази походження коштів, які були внесені ним до Статутного фонду ТОВ «ЄС Продакшен груп» на протязі 2006-2011 років, а саме: договори купівлі-продажу цінних паперів від 22.12.2005 р. № 11/12-К-2, відповідно до яких ОСОБА_2 продав цінні папери ТОВ «Канселлор» за ціною 1 375 000,00 грн. і 500 000,00 грн. та акт їх прийому-передачі / Т. 1 а.с. 218-223 /, договір про надання ОСОБА_2 юридичних послуг як адвокатом від 19.05.2000 р. № 1746 та доповнення до нього від 05.06.2001 р. / Т. 1 а.с. 228-231 /, податкові звіти колишньої дружини позивача - ОСОБА_3, в яких вказано обсяг отриманого нею прибутку / Т. 1 а.с. 165-180 /, декларації про доходи, одержані сестрою позивача - ОСОБА_4 / Т. 1 а.с. 182-199 /, розписки, за якими ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 у борг відповідні суми коштів / Т. 1 а.с. 200-205 /, договори поставки та закупівлі, стороною в яких виступає позивач / Т. 1 а.с. 209-217 /.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що, в даному випадку, ОСОБА_2 доведено наявність в нього реальної фінансової спроможності й факт придбання корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп», набутих ним упродовж 2006-2011 років, та їх собівартість у розмірі 4 458 600,00 грн., яка не перевищує вартості, за яку 17.02.2013 р. вони були продані позивачем ОСОБА_5 шляхом укладання договору купівлі-продажу, а саме - 4 462 200,00 грн. / Т. 1 а.с. 18-21 /.

Таким чином, оскільки, позивачем при здійсненні цієї господарської операції не був отриманий інвестиційний прибуток, то й відсутні жодні правові підстави для оподаткування спірної суми коштів податком на доходи фізичних осіб у порядку п. 170.2 ст. 170 ПК України, що свідчить про протиправність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 11.07.2014 р. № 00192011704 та, відповідно, прийнятих в подальшому на його підставі та задля забезпечення його виконання рішення про опис майна позивача в податкову заставу 18.08.2014 р. № 244 та податкової вимоги від 19.08.2014 р № 3324-25.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не надав жодних доказів та не навів будь-яких обґрунтованих доводів, які б надавали достатні та необхідні правові підстави вважати спірні рішення та вимогу, що були ним прийняті, правомірними, та не переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що, в даному випадку, наявні достатні та необхідні правові підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2014 р. № 00192011704, рішення про опис майна в податкову заставу від 18.08.2014 р. № 244 і податкової вимоги від 19.08.2014 р № 3324-25 та задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, без належного дослідження обставин справи. Більш того, висновки суду першої інстанції, викладені у мотивувальній частині оскаржуваної постанови щодо правомірності прийнятого відповідачем рішення про опис майна в податкову заставу від 18.08.2014 р. № 244 і податкової вимоги від 19.08.2014 р № 3324-25 є прямо протилежними її резолютивній частині, що свідчить про порушення судом першої інстанції приписів ст.159 КАС України та недодержання вимог до змісту постанови, які регламентовані ст. 163 КАС України.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити частково, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «ЄС Продакшен груп» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2014 р. № 00192011704, рішення про опис майна в податкову заставу від 18.08.2014 р. № 244 та податкову вимогу від 19.08.2014 р № 3324-25.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 854 ( вісімсот п'ятдесят чотири ) грн. 80 ( вісімдесят ) коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлений 19.01.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.