Рішення № 42344447, 15.01.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14232/14-ц

провадження № 2/753/472/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Шклянки М.П.

при секретарі Калініченко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1. При цьому посилалась на те, що відповідач являється її колишнім чоловіком, з яким вони зареєстрували шлюб 26.11.2002 року. Шлюб між ними було розірвано на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29.10.2013 року. 25.11.2002 року вона уклала інвестиційний контракт на будівництво спірної квартири та в липні 2004 року отримала свідоцтво про право власності на дану квартиру. Відповідач був зареєстрований у спірній квартирі з 2012 року. Після погіршення сімейних відносин та розірвання шлюбу, відповідач виїхав із спірної квартири та в ній не проживає з 20.01.2014 року без поважних причин. В зв'язку з тим, що оскільки спірна квартира є приватною власністю позивачки, відповідач не має до неї відношення та не проживає в квартирі більше шести місяців без поважних причин, просила визнати його таким, що втратив право користування житловою площею на підставі ст.71 ЖК України.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову повністю заперечували та в свою чергу, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про вселення, посилаючись на те, що він є співвласником спірної квартири, оскільки вона була придбана у шлюбі з позивачкою в 2004 році. Дійсно після розірвання шлюбу він уїхав із спірної квартири на деякий час, оскільки йому треба було відвідати батьків, які проживають в іншій квартирі. В даний час позивачка створює йому перешкоди у користуванні спірним приміщення, до квартири не впускає, він не може потрапити до приміщення, не може відвідати дітей та забрати свої речі, тому просив суд задовольнити його позов повністю.

Представник позивачки проти зустрічного позову заперечувала.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Судом достовірно встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.11.2022 року.

Відповідно до рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29.10.2013 року шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 14.07.2004 року, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2

Відповідно до ст. 60 СК України, встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Оскільки спірна квартира була отримана позивачкою у власність під час перебування нею у шлюбі з відповідачем, презумується, що відповідач теоретично являється співвласником вказаної квартири.

Однак, встановлення такого факту в даному судовому засіданні є безпідставним, оскільки визначення права власності за тою чи іншою стороною не є предметом спору, що розглядається.

Будь-яких рішень судів щодо визнання права власності на квартиру або її частину за позивачем чи відповідачем не існує, що підтвердилось поясненнями сторін в судовому засіданні.

Відповідно до довідки по формі-3 ТОВ «Новобудова» від 18.12.2014 року, відповідач зареєстрований спірній квартирі АДРЕСА_1 з 14.12.2012 року, як чоловік, тобто член сім'ї власника.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставі своїх вимог і заперечень.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка в додатках до позову надала акти від 28.07.2014 року, 02.06.2014 оку,14.04.2014 року,20.02.2014 року, які були складені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - консьєржками будинку, де знаходиться спірна квартира, в яких зазначено, що відповідач в спірній квартирі зареєстрований але не проживає з 20.01.2014 року. Вказані докази суд вважає недопустимими та неналежними, оскільки вони складені без присутності будь-кого з представників обслуговуючої житлово-комунальної організації, та обставини викладені в даних актах можуть бути таким, які не відповідають дійсності.

Посилаючись в позові на підстави визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою АДРЕСА_1, позивачка вказувала на його відсутність в квартирі без поважних причин більше шести місяців відповідно до ст.71 ЖК УРСР, згідно з нормою якої при тимчасові відсутності наймача або членів його сім'ї за нмим зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Однак, необхідно зазначити, що ст.71 ЖК УРСР регулюються правовідносини користування жилими приміщеннями в будинках державного та громадського житлового фонду.

Оскільки позивачка є власником спірної квартири, а відповідач був зареєстрований в квартирі як член сім'ї власника, в даному випадку право користування відповідачем квартирою АДРЕСА_1 регулюється ст.405 ЦК України, відповідно до якої, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності його без поважних причини понад один рік.

В судовому засіданні представник позивачки не довела, що відповідач був відсутній в квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин понад встановлений строк.

Посилання представника позивача на те, що оскільки квартира належить позивачці на праві приватної власності, в зв'язку з чим відповідач не має до неї відношення, що може бути підставою для визнання його таким, що втратив право користування спірним приміщенням є безпідставним, необґрунтованим та надуманим.

В зв'язку з цим, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_2 у визнанні відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

В той же час, суд вважає за можливе задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 про вселення, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 чинить йому перешкоди в користування спірною квартирою, що було підтверджено поясненнями її представника, яка підтвердила, що ключів у позивача ОСОБА_3 не має, в квартиру він потрапити не може, оскільки він не являється власником квартири та не має права в ній проживати.

В такому випадку суд вважає, що права ОСОБА_3 порушені, що дає підстави для задоволення зустрічного позову.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 10,11,27,60,209,212-215,218 ЦПК України, ст.321,405 ЦК України, ст.71 ЖК УРСР, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення задовольнити.

Вселити ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 243 грн.60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: