Рішення № 42341363, 14.01.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 січня 2015 р. Справа № 902/1762/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Висилишеній Н.О

За участю представників сторін :

позивача: ОСОБА_1

відповідача: не з'явився

Розглянувши в відкритому судовому засідання у приміщенні суду справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до: Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" (вул. Чкалова 1а, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)

про стягнення 117 771,69 грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу № 11/01 від 11.01.2010р.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області звернувся з позовом ФОП ОСОБА_1 до ПАТ "Калинівський Агрохім" про стягнення 117771,69 грн., в тому рахунку 30502 грн. інфляційних втрат, 56445,03 грн. 36% річних, 30824,66 грн. пені.

Позов мотивовано невиконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором купівлі продажу, та, у зв'язку з простроченням проведення розрахунків, позивач вважає, що відповідач повинен нести господарську відповідальність, визначену договором.

Ухвалою суду від 19.12.14 р. порушено провадження та призначено справу до розгляду на 14.01.15 р.

В судове засідання з'явився позивач. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, повноважного представника у судове засідання не направив.

Ухвала про порушення провадження у справі від 19.12.2014р. направлена відповідачу рекомендованим листом на адресу, вказану в позовній заяві, а саме: вул. Чкалова 1а, м. Калинівка, Вінницька область, 22400. Факт належного повідомлення відповідача підтверджується поштовим повідомленням, у якому вказано дату отримання ухвали суду - 26.12.14 р. (а.с. 27). Тобто відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у його відсутність. Спір відповідно до положень ст. 75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

Між ФОП ОСОБА_1 ("Продавець") та ВАТ "Калинівський Агрохім" ("Покупець") 11.01.2010р. укладено договір купівлі-продажу № 11/01 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця с/г обладнання на загальна суму 221000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата за товар має бути здійснена Продавцю протягом 30 днів від дня поставки товару.

Відповідно до п. 5.2 Договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару.

Передавши відповідачу товар на суму 221000,00 грн., позивач свої зобов'язання за Договором виконав повністю.

У свою чергу відповідач розрахувався за поставлений товар частково в сумі 70000 грн., тобто свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становила 151 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.01.2014р. по справі № 902/1634/13 стягнуто з ПАТ "Калинівський Агрохім" на користь ФОП ОСОБА_1 151000,00 грн. основного боргу, 10647 грн. інфляційних втрат, 175401,13 грн. 36% річних, 1510 грн. штрафу, 12298,70 грн. пені, 7685,91 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 12298,70 грн. та штрафу в сумі 21140 грн. відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.10.2014р. рішення господарського суду Вінницької області від 20.01.2014 р. у справі № 902/1634/13 змінено, та стягнуто з відповідача на користь позивача 151 000,00 грн. основного боргу, 10647,00 грн. інфляційних втрат, 173762,89 грн. 36 % річних, 1510,00 грн. штрафу, 10298,70 грн. пені, 7572,93 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 14298,69 грн., 36 % річних в сумі 1638,24 грн. та штрафу в сумі 21140 грн. відмовлено. Дана постанова набрала законної сили 08.10.2014р.

Мотивуючи невиконанням рішення суду щодо сплати позивачу стягнутих коштів, останній нарахував відповідачу пеню, 36 % річних та інфляційні втрати за час прострочення та звернувся до суду з відповідним позовом.

Заслухавши позивача, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8.2 Договору, за порушення термінів оплати товару, встановлених даним договором, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а також штраф в розмірі 15% вартості неоплаченого товару.

Відповідно до п. 8.3 Договору, сторони домовилися, що розмір процентів, передбачений ст. 625 ЦК України, за прострочення покупцем оплати товару по даному договору становить 36 % річних.

Відповідно до п. 12.3 Договору термін нарахування неустойки по даному договору не обмежується шестимісячним строком, та нараховується за весь час прострочення оплати товару по даному договору.

Згідно приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто наявність існування у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 151 000,00 грн. встановлено судами першої та апеляційної інстанції у справі № 902/1634/13, у зв'язку з чим вказані факти повторного встановлення не потребують.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статей 526 ЦК України та 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Наведена вище правова позиція відображена в постанові Верховного суду України від 20.01.2011 року у справі № 10/25.

Враховуючи викладене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів (інфляційних втрат та 36 відсотків річних) в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України в даній справі є цілком правомірними.

Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 36% річних стверджуються рішенням суду у справі № 902/1634/13 від 20.01.2014р., постановою суду у справі № 902/1634/13 від 08.10.2014р., розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 30502 грн. за період з 01.11.2013р. по 01.11.2014р., та в частині стягнення 36% річних в сумі 56445,03 грн. за період з 03.12.2013р. по 17.12.2014р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 30824,66 грн. суд відмічає наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. (постанову Вищого господарського суду України від 14.12.2010 N 4/49-42).

Якщо укладеним сторонами договором оренди передбачено більш тривалий ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України строк, у межах якого перераховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

Дана правова позиція викладена також зокрема у Постановах Верховного суду України від 18.04.2011 р. № 30/190, № 30/191; Постанові Вищого господарського суду України від 14.08.12 р. № 8/079-11/14, а також інформаційних листах Вищого господарського суду України 21.11.2011, № 01-06/1624/2011; від 24.11.2011, № 01-06/1642/2011; від 13.07.2012, № 01-06/908/2012.

Враховуючи, що п. 12.3. Договору сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій буде здійснюватися без обмеження строку, що узгоджується з нормами ст. 259 ЦК України та п. 6 ст. 232 ГК України, суд приходить до висновку про задоволення позову у частині стягнення пені у сумі 30824,66 грн.

Суд також відмічає, що сума пені, нарахованої у справі № 902/1634/13 та справі № 902/1762/14 по відношенню до основного боргу, є значною.

Разом з тим, суд, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, може зменшити розмір неустойки встановивши: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. ( п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013).

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своєчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, однак правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, повноважного представника у судове засідання не направив, що позбавило суд можливості встановити наявність у нього заперечень у частині нарахування пені, перевірити його майновий стан, ступень виконання зобов'язання та наявність інших інтересів.

Разом з тим, позивач у своїх поясненнях зазначив, що відповідач погасив основну заборгованість 26.12.14 р., тобто після звернення до суду з позовом.

Таким чином, питання щодо зменшення пені судом не вирішувалося.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані позивачем докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства в сумі 117 771,69 грн., з яких:

інфляційні втрати - 30502 грн.;

36 % річних - 56445,03 грн.

пеня - 30 824,66 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115,116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" (вул. Чкалова, 1а, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, ідентифікаційний код 05487478) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 30 824,66 грн. - пені, 30502 грн. - інфляційних втрат, 56445,03 грн. - 36% річних, 2355,43 грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 19 січня 2005 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Чкалова 1а, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)