Ухвала суду № 42341309, 09.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 690/185/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Муляр В.С. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області на постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 27 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Ватутінського міського суду Черкаської області із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області (далі по тексту - Відділу ПВР УДВС ГУЮ у Черкаській області), в якому просила: визнати постанову ВП № 41930923 від 26 лютого 2014 року про закінчення виконавчого провадження, винесену головним державним виконавцем Відділу ПВР УДВС ГУЮ у Черкаській області Кузьменко А.О. незаконною та скасувати її з підстав невідповідності нормам чинного законодавства, а також зобов'язати відповідача поновити виконавче провадження згідно виконавчого листа № 2-а-1778/11, виданого Ватутінським міським судом Черкаської області 08.04.2013 року.

Постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 27 березня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно постанови Ватутінського міського суду Черкаської області № 2-а-1778/11 від 19 жовтня 2011 року (а.с.9-10), залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, задоволено позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області, у зв'язку з чим зобов'язано УПФ України в м. Ватутіне Черкаської області з 21 березня 2011 року по 22 липня 2011 року визначити державну пенсію ОСОБА_2, як постраждалій від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 3 групи, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 вказаного Закону, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого п.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

На підставі заяви ОСОБА_2, Ватутінським міським судом Черкаської області 08.04.2013 року було видано виконавчий лист № 2-а-1778/11 (а.с.15), який був направлений на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням до відділу ПВР УДВС ГУЮ у Черкаській області на виконання.

05 лютого 2014 року головним державним виконавцем відділу ПВР УДВС ГУЮ у Черкаській області Кузьменко А.О. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 41930923 (а.с.8), за якою боржнику було надано термін добровільно в 7-ми денний строк виконати судове рішення.

26 лютого 2014 року головним державним виконавцем відділу ПВР УДВС ГУЮ у Черкаській області Кузьменко А.О. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 41930923 (а.с.5), яка була вручена ОСОБА_2 рекомендованим листом 11.03.2014 року (а.с.6).

За твердженням позивача, при направленні постанови про закінчення виконавчого провадження відповідач, зокрема, не направив їй оригінал виконавчого листа № 2-а-1778/11, чим порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позбавив її права на повторне звернення з виконавчим листом до відділу ПВР УДВС ГУЮ у Черкаській області.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно ч.2 та ч.3 ст.14 КАС України та ст.124 Конституції України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV визначено мови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Під виконавчим провадженням, в контексті статті 1 вказаного Закону, слід розуміти сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Так, в силу п.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Статтею 18 вищезазначеного Закону встановлено вимоги до виконавчого документа, відповідно до якої в ньому зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У відповідності зі ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом.

Водночас, частинами 1,2 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.

Отже, скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження є підставою для поновлення виконавчого провадження протягом трьох днів.

У зв'язку з цим, вимоги про зобов'язання відновити виконавче провадження можуть бути задоволені лише у разі фактичного порушення державним виконавцем вимог ч.ч. 1, 2 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення відповідачем оскаржуваної постанови стало фактичне виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 5).

Водночас, будь-яких доказів, які б свідчили про повне виконання боржником судового рішення, матеріали даної справи не містять.

Як випливає з аналізу норм чинного законодавства, виконання судових рішень - це заключна стадія судового процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту чи відновлення порушених прав. Тому винесення постанов про закінчення виконавчого провадження тільки з формальних підстав може призвести до того, що судове рішення не буде виконано, що відповідно суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статей 8,9 КАС України є його складовою.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 7 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії": по-перше, звернув увагу на те, що п.1ст.6 Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 р.) надано кожному право звертатися до суду у разі будь - якого спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що являє право порушувати позовне провадження у судах з питань цивільно-правового характеру; проте таке право було б ілюзорним, якби правова система держави-учасника Європейської конвенції припускала, щоб судове рішення, яке набрало чинності та є обов'язковим до виконання, залишалося б недіючим; по-друге, визнав немислимим, що п.1 ст.6 Конвенції, детально визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд справи, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень; по-третє, наголосив, що виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду".

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 липня 2006 року у справі "Васильєв проти України" зазначив, що виконання рішення щодо боржника залишається обов"язком держави.

Відповідно до ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 року, держави, які ратифікували Конвенцію, взяли на себе зобов'язання виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання на території України. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. ст. 2, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 27 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 15.12.14р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.