Рішення № 42340674, 10.12.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа № 911/4137/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ультратул”, м. Бровари Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Всемогутній”, м. Бровари Київської області

про стягнення 55202,66 грн.

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Ультратул” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Всемогутній” (надалі відповідач) про стягнення 55202,66 грн. з яких: 30943,12 грн. основного боргу; 6549,79 грн. пені; 4193,60 грн. 3% річних; 13516,15 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідача належним чином не виконав своїх зобов’язань за договором поставки від 18.12.2012 р. № 12/1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 22.10.2014 р.

22.10.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано додаткові письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.10.2014 р., заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, оголошено перерву до 11.11.2014 р., на підтвердження чого сторонами підписано розписку про перерву.

31.10.2014 р через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про фіксування технічними засобами судового процесу, дане клопотання, суд, вирішив задовольнити.

31.10.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано документи на вимогу ухвали суду.

10.11.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано письмові пояснення.

У судовому засіданні 11.11.2014 р., заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, оголошено перерву до 03.12.2014 р., на підтвердження чого сторонами підписано розписку про перерву.

Крім того, 11.11.2014 р. представником відповідача через канцелярію господарського суду Київської області подано клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 03.12.2014 р. з’явилися представники як позивача, так і відповідача.

У вищезазначеному судовому засіданні, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, судом оголошено перерву до 10.12.2014 р., про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.

В судовому засіданні 10.12.2014 р. з’явилися представники як позивача, так і відповідача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, суд

встановив:

18 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ультратул” (позивач, постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Всемогутній” (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 12/1 відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця товар: запчастини для електроінструмента (надалі – товар). Покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей товар на визначених цим договором умовах.

Згідно з п. 3.5. договору сторони додатково узгоджують порядок повернення, до поставки або заміни поставленого товару у разі виникнення обставин, за яких необхідно здійснити повернення, до поставку або заміну.

У п. 4.2. договору зазначено, що загальна ціна договору на момент його укладення становить 200000 (двісті тисяч) грн.. та остаточно визначається сумарною ціною товару, поставленого постачальником покупцеві протягом терміну дії даного договору.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розрахунки за кожну окрему партію замовленого покупцем товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.5.2. договору повна оплата кожної окремої партії товару покупець сплачує протягом 90 (дев’яносто) календарних днів з дати поставки кожної партії товару.

Згідно з п. 5.6. договору у випадку наявності заборгованості покупця за декілька партій (по декільком накладним) поставленого йому товару, сплачені покупцем грошові кошти зараховуються постачальником в погашення заборгованості по накладним в порядку черговості їх оформлення починаючи з найдавнішої незалежно від призначення платежу у платіжному дорученні покупця на оплату.

У п. 10.1. договору зазначено,що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до « 31» грудня 2013 р.

На виконання умов договору поставки від 18.12.2012 р. № 12/1 позивачем здійснено поставку товару, про що свідчать наявні у матеріалах справи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств видаткові накладні: № 9 від 19.12.2012 р. на суму 104816,52 грн., № 11 від 19.12.2012 р. на суму 11416,80 грн., № 10 від 19.12.2012 р. на суму 12436,68 грн., № 8 від 19.12.2012 р. на суму 4966,80 грн., № 459 від 12.07.2013 р. на суму 15399,60 грн., № 460 від 12.07.2013 р. на суму 12576,24 грн., на загальну суму – 161612,64 грн.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов’язання за вказаним вище договором поставки у частині сплати вартості поставленого позивачем товару не виконав у повному обсязі, сплативши лише 92280,80 грн. та повернувши товар на суму 38388,72 грн., при поставці товару на суму 161612,64 грн., а тому, заборгованість відповідача перед позивачем становить 30943,12 грн.

Здійснивши перевірку поданих до суду позивачем копій видаткових накладних (звіривши їх з оригіналами), суд встановив, що вказані копії накладних підтверджують поставку товару відповідачу на суму 161612,64 грн., повернення на суму 38388,72 грн., в той час, як оплату за отриманий товар відповідач здійснив на суму 92338,95 грн. про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень. Документально-підтверджені докази протилежного відповідачем до суду не надано.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову у зв’язку з тим, що відповідач неодноразово звертався до позивача із пропозицією повернути залишки отриманого за договором товару, оскільки у зв’язку з політичною та економічною ситуацією в країні ринок збуту значно зменшився, через що товариство відповідача почало нести збитки й було позбавлено можливості реалізувати товар та розрахуватись з позивачем. Як зазначає відповідач, для зарахування в погашення заборгованості, 04.11.2014 року на адресу позивача надіслано заяву з вимогою прийняти нереалізований товар на суму 30884,97 грн. згідно з накладними на повернення. Залишок основної заборгованості у розмірі 58,15 грн. сплачено відповідачем 03.11.2014 р., що підтверджується платіжним дорученням № 612 від 03.11.2014 р. Як зазначає відповідач, позивач безпідставно та без будь-яких пояснень відмовився від прийняття вищезазначеного товару, а тому відповідач позбавлений можливості належним чином виконати свої зобов’язання за договором поставки № 12/1 від 18.12.2014 р.

У частині четвертій зазначеної відповідачем заяви від 04.11.2014 р. останній посилається на умови договору поставки товару « 24/02-1 від 24.02.2014 року. У свою чергу позивачем заявлено позов внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 12/1 від 18.12.2014 р. Отже, відмова позивача від прийняття поверненого товару за договором поставки № 12/1 від 18.12.2014 р. є правомірною.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, у частині оплати поставленого товару за договором поставки № 12/1 від 18.12.2014 р.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, та у зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач зобов’язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався за нього розрахуватись. Оскільки, відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 30943,12 задовольняє частково, а саме у частині стягнення 30884,97 грн., оскільки відповідач частково погасив заборгованість 03.11.2014 р.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 6549,79 грн. пені, 4193,60 грн. 3% річних та 13516,15грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2.. договору у разі порушення строків оплати за товар, покупець сплачує постачальнику за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості за поставлений товар за шість місяців від дня, коли зобов'язання по сплаті коштів мало бути виконано, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 6549,79 грн. задовольняє повністю, оскільки сума розрахунку суду більша суми заявленої до стягнення позивачем.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат по заборгованості за поставлений товар, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 13516,15 грн. задовольняє повністю, оскільки сума розрахунку суду більша суми заявленої до стягнення позивачем.

Здійснивши перерахунок 3% річних по заборгованості за поставлений товар, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4193,60 грн. задовольняє повністю, оскільки результат перерахунку здійсненого судом, є більшим заявленої позивачем до стягнення суми.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30884,97 грн. боргу, 6549,79 грн. пені, 4193,60 грн. 3% річних та 13516,15 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Всемогутній” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 4; код ЄДРПО України 37495776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ультратул” (07400, Київська область, м Бровари, вул. Базова, буд. 1; код ЄДРПО України 38336437) – 30884 (тридцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні 97 коп. основного боргу, 6549 (шість тисяч п’ятсот сорок дев’ять) гривень 79 коп. пені, 4193 (чотири тисячі сто дев’яносто три) гривні 60 коп. 3% річних, 13516 (тринадцять тисяч п’ятсот шістнадцять) гривень 15 коп. інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Всемогутній” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 4; код ЄДРПО України 37495776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ультратул” (07400, Київська область, м Бровари, вул. Базова, буд. 1; код ЄДРПО України 38336437) - 58 (п’ятдесят вісім) гривень 15 коп. припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.В. Лопатін