Постанова № 42338928, 05.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 січня 2015 року 11:00 №826/16816/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1додержавної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014 №0020621701,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014 №0020621701.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 19.06.2014 №3216/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тех", необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014 №0020621701.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 19.06.2014 №3216/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014 №0020621701. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності фінансово-господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тех".

Адміністративну справу №826/16816/14 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку по взаємовідносинам фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із товариством з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тех" за січень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та пункту 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 20790,00 грн. за січень 2014 року.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 19.06.2014 №3216/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014 №0020621701, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25987,50 грн., у тому числі: 20790,00 грн. - основний платіж, 5197,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 19.06.2014 №3216/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тех".

Слід зазначити, що акт перевірки контролюючого органу не містить аналізу господарських взаємовідносин позивача та його контрагента, первинні документи по названим взаємовідносинам відповідачем не досліджувались, рух активів в процесі здійснення господарської операції не перевірявся.

З матеріалів справи вбачається, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тех" (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів від 27.01.2014 №250104/41, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари, згідно специфікації, яка надається до договору у строк та на умовах даного договору. Загальна вартість товарів складає 124740,00 грн. у т.ч. ПДВ-20790,00 грн.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій, позивачем надано суду копії: договору купівлі-продажу товарів від 27.01.2014 №250104/41 із додатком (специфікацією); податкової накладної від 31.01.2014 №310106; видаткової накладної від 31.01.2014 №210106; платіжних доручень за відповідні періоди; штатного розкладу працюючих у позивача; свідоцтва платника ПДВ, виписки із ЄДРЮОФОП, довідки з органів статистики стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тех"; договору оренди нежитлових приміщень.

Предметом договору купівлі-продажу від 27.01.2014 №250104/41 були поштові конверти, які за посиланням позивача, придбались для провадження основної господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із здійснення поштової та кур'єрської діяльності.

На обґрунтування підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано докази використання придбаної у товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тех" продукції за договором купівлі-продажу, а саме копії роздруківок реєстрів зовнішньої відправки за допомогою ДП «Укрпошта»; реєстрів внутрішнього переміщення та реєстрів зовнішньої відправки за допомогою кур'єрів чи кур'єрських служб .

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тех" вказано на акт державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Київській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тех" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Авист» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014" від 15.04.2014 №167/22-03/38098097.

Проте з акту перевірки від 15.04.2014 №167/22-03/38098097 вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вітал-Тех» декларувало у січні 2014 року свої грошові зобов'язання по взаємовідносинам із позивачем у розмірі 20790 грн., відхилень контролюючим органом не виявлено.

Відтак, контролюючим органом нараховано позивачеві грошове зобов'язання без наведення доказів суперечності відповідних правочинів фіскальним інтересам держави.

Аналіз взаємовідносин між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тех" свідчить, що:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток;

- під час перевірки ОСОБА_1 відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тех";

- доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідачем суду не надано.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 22.04.2014 №К/9991/32697/12, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тех" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014 №0020621701, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 24.07.2014 №0020621701.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.