Постанова № 42338906, 16.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 грудня 2014 року №826/11958/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

дочірнього підприємства «Талан Коммунікейшнс «Talan Communications»

до

державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2014 №0003492201,

ОБСТВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Талан Коммунікейшнс «Talan Communications» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2014 №0003492201.

Позовні вимоги мотивовано безпідставними висновками державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві щодо заниження позивачем податку на додану вартість в результаті формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки податкові накладні містили відмітку про їх внесення до реєстру.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 08.04.2014 №0003492201, оскільки позивачем занижено податок на додану вартість в розмірі 38 105,00 грн. в результаті формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме податкових накладних від 19.12.2013 №5163 та від 19.12.2013 №5162.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість дочірнього підприємства «Талан Коммунікейшнс «Talan Communications» за січень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення дочірнім підприємством «Талан Коммунікейшнс «Talan Communications» вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 38 105,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт перевірки від 20.03.2014 №209/4/22-01/30186969 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 №0003492201, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 57 157,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 38 105,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 19 052,50 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до абзацу 11 підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 38 105,00 грн. включена до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, на підставі податкових накладних від 19.12.2013 №5163 та від 19.12.2013 №5162, в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: за відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем факт не внесення товариством з обмеженою відповідальністю «Мерчант Юг» податкових накладних від 19.12.2013 №5163 та від 19.12.2013 №5162 до Єдиного реєстру податкових накладних не спростовано.

Окрім того, товариство з обмеженою відповідальністю «Мерчант Юг» своїм листом від 26.08.2014 №2608-03 підтвердило факт не реєстрації податкових накладних від 19.12.2013 №5163 та від 19.12.2013 №5162 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доводи позивача про обґрунтованість формування податкового кредиту на підставі податкових накладних від 19.12.2013 №5163 та від 19.12.2013 №5162 з огляду на наявність в останніх у верхньої частині відміток про внесення до Єдиного реєстру податкових накладних, не приймаються судом до уваги.

Так, відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Позивачем при формуванні податкового кредиту на підставі податкових накладних від 19.12.2013 №5163 та від 19.12.2013 №5162 не здійснено звірки даних отриманої податкової накладної на відповідність її із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Враховуючи, що позивачем до декларації не було додано заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 182,70 грн., мінімальну ставку судового збору, з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 644,30 грн. (1 827,00 грн. – 182,70 грн.).

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства «Талан Коммунікейшнс «Talan Communications» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, 31, код ЄДРПОУ 30186969) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 1 644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.