Постанова № 42338735, 18.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 р. Справа № 804/19037/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:головуючого - судді Боженко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Криворізького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 394,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Криворізький міський центр зайнятості звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути заборгованість в сумі 394,00 грн..

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач перебуваючи на обліку у центрі зайнятості отримав статус безробітного, у зв'язку з чим йому було призначено виплату допомоги по безробіттю. Однак, відповідач протягом періоду перебування на обліку та отримуючи матеріальне забезпечення на випадок безробіття, надавав послуги ТОВ «Тієнс Україна».

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції на адресу відповідача, яку повернуто до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Згідно статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Згідно статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

09 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Криворізького міського центру зайнятості з заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до законодавства України, де вказувала, що вона не працює, як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрована та інші передбачені законодавством доходи не отримує та підписала пам'ятку про права та обов'язки особи, яка перебуває на обліку в центрі зайнятості.

Наказом позивача №НТ131211выд 11.12.2013 року відповідачу з 09.12.2013 року був наданий статус безробітного відповідно до ст.43 Закону України «Про зайнятість населення» та призначена допомога по безробіттю відповідно до ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Актом №664 від 06 жовтня 2014 року щодо проведення розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідачу встановлено, що при перебуванні на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_1 не надала відомості про укладення 26.01.2014 року договору №ДФЛ 95831005 про надання послуг з організації заходів спрямованих на збільшення обсягів продажу продукції ТОВ «Тієнс Україна» , за яким нарахований їй дохід в сумі 413,53 грн., що також підтверджується довідкою ТОВ «Тієнс Україна», що міститься в матеріалах справи.

Таким чином, ОСОБА_1. одночасно перебуваючи на обліку в Криворізькому міському центру зайнятості та будучи зайнятою особою отримала допомогу по безробіттю.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно. Зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Згідно статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно із статтею 7 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України від 02.03.2000 р. №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.5.5., п. 6.14 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000р. №307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами. Якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. У разі відмови безробітного добровільно повернути зазначені кошти, питання їх повернення вирішується у судовому порядку.

Згідно наказу №318 від 06 жовтня 2014 року позивачем прийнято рішення про повернення коштів, виплачених, як допомога по безробіттю. Так, 06.10.2014 року відповідачу було направлено претензію №07-07/3736 з вимогою сплатити суму незаконно одержаної допомоги по безробіттю на суму 394,00 грн..

Дані кошти підлягають поверненню до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, так як згідно ч.2 ст.16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю виплачується за рахунок коштів вказаного Фонду.

З урахуванням викладеного та враховуючи те, що до теперішнього часу в добровільному порядку відповідачем зазначені кошти не повернуті, відповідних доказів не надано, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 394,00 грн..

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 394,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) на користь Криворізького міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 21908407) незаконно одержану допомогу по безробіттю в сумі 394 (триста дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко