Ухвала суду № 42337934, 14.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2015 р. м. Київ К/800/1070/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» до відділу державної виконавчої служби Гадяцького районного управління юстиції у Полтавській області (далі - ВДВС Гадяцького РУЮ у Полтавській області) про визнання протиправною та скасування постанови,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Гадячгаз» (далі - ПАТ «Гадячгаз») на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ПАТ «Гадячгаз» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Гадяцького РУЮ у Полтавській області від 9 серпня 2013 року №3982409 про стягнення виконавчого збору.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову ВДВС Гадяцького РУЮ у Полтавській області від 9 серпня 2013 року №3982409 про стягнення виконавчого збору.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року залишити в силі.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Судами встановлено, що наказом Господарського суду Полтавської області від 13 травня 2013 року №917/236, зобов'язано стягнути з ПАТ «Гадячгаз» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - 4292 грн 39 коп. інфляційних, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 465 грн 97 коп., пеню в розмірі 2402 грн 67 коп., 1720 грн 50 коп. судового збору.

1 серпня 2013 року відповідачем відкрито виконавче провадження по виконанню даного наказу та надано строк для добровільного виконання до 7 серпня 2013 року. Позивач отримав дану постанову 2 серпня 2013 року.

ПАТ «Гадячгаз» 6 серпня 2013 року за вих. №984/557 звернулось до ВДВС Гадяцького РУЮ у Полтавській області з заявою про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з перебуванням у Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Дану заяву відповідач отримав 6 серпня 2013 року.

9 cерпня 2013 року державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору з позивача в розмірі 888 грн 15 коп.

Відповідач на адресу позивача 9 серпня 2013 року направив лист за вих. №8458 з проханням надати підтвердження щодо перебування ПАТ «Гадячгаз» в Реєстрі, оскільки строк наданої виписки з реєстру закінчився 18 липня 2013 року.

ПАТ «Гадячгаз» 13 серпня 2013 року повідомило відповідача про звернення до ДП «Енергоринок» для отримання виписки з Реєстру. Крім того, зазначило, що дана інформація знаходиться у вільному доступі на сайті ДП «Енергоринок».

14 серпня 2013 року позивач надав відповідачу лист з випискою з реєстру від 14 серпня 2013 року №186/277, відповідно до якої ПАТ «Гадячгаз» перебуває в Реєстрі підприємств паливно-енергетичного-комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості з 28 листопада 2005 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зупинення виконавчого провадження не є підставою для скасування раніше вжитих заходів примусового виконання рішення та, що державний виконавець діяв правомірно приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки не мав відомостей про перебування позивача у Реєстрі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті п'ятої Закону №606-XIV передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно зі статтею 11 даного Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 25 даного Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Пунктом 15 частини першої статті 37 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Статтею 39 даного Закону передбачено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо скасування постанови, оскільки позивач перебував у Реєстрі підприємств паливно-енергетичного-комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», про що повідомлено державного виконавця до закінчення строку для добровільного виконання рішення суду, тому відповідач діяв всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору.

За таких обставин судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року скасувати, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

М.М.Заїка