Рішення № 42337555, 13.01.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/32650/14-ц

Провадження №2/761/1167/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 січня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.

При секретарі Чернюк А.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення грошової суми та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення грошової суми та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.07.2013 року він повністю розрахувався за житлово-комунальні послуги, сплативши на рахунок відповідача 14892 грн., в той час як згідно тарифам і розрахункам вартість всіх комунальних послуг була набагато меншою. 05.05.2012 року відповідач без жодних на то причин зобов'язав позивача сплатити зайвих 6000 грн.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача суму 6000 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що мати позивача ОСОБА_2 мала пільгу "Учасник війни" (50 %). Після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, позивач продовжував користуватися даною пільгою незаконно. ОСОБА_2 була знята з реєстрації 24.04.2012 року. Оскільки позивач не мав права користуватися відповідною пільгою, було здійснено перерахунок за житлово-комунальні послуги за період з ІНФОРМАЦІЯ_2 року по 24.04.2012 року. Крім того, станом на 01.08.2013 року по квартирі АДРЕСА_1 існувала заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 10919,20 грн, яку позивач погасив в повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2. Разом з позивачем проживала ОСОБА_2.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, як учасник війни, відповідно до ст.. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", мала права на 50 % знижку за користування житлово-комунальними послугами.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Відповідно до ст.. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі свідоцтва про смерть.

Разом з тим, як було встановлено судом, померла ОСОБА_2 була знята з місця реєстрації лише 24.04.2012 року.

Таким чином, позивач за період з ІНФОРМАЦІЯ_2 року по 24.04.2012 року незаконно користувався пільгою "Учасник війни", що стало в подальшому підставою для здійснення донарахування відповідної суми за надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правої відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Однак, позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, зокрема не було надано доказів щодо розміру моральної шкоди, на який претендує позивач.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст..ст. 15, 16, 23 ЦК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст..ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 212, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення грошової суми та моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя