Рішення № 42336064, 14.01.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 14.01.2015

Справа № 320/6118/2014-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупа І.В.

при секретарі - Воропай Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на ? частину майна та стягнення грошової компенсації,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка неодноразово уточнюючи позовні вимоги просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 05 вересня 1996 року по 25 листопада 2012 року, визнати квартиру АДРЕСА_1, автомобіль KIA RIO DG 411A, державний номер НОМЕР_1, гараж АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3, визнати за нею право власності на ? частину вказаної квартири, гаражу, та стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості ? частини автомобіля в розмірі 36396 грн.50 коп. При цьому вона посилається на те, що з 05.09.1996 року вона стала сумісно проживати з ОСОБА_3 однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, разом вели домашнє господарство, мали спільний бюджет, разом облаштовували своє житло, за спільні кошти зробили ремонт квартири АДРЕСА_1. З нею укладалися договори щодо надання комунальних послуг, користування міським телефоном, сплачувалась дольова участь по утриманню будинку та придворової території, отримувалась субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, в документах на призначення якої вона вказувалася як уповноважений власник/наймач вказаної квартири. В період спільного проживання з ОСОБА_3 за сумісні кошти був придбаний автомобіль KIA RIO DG 411A, державний номер НОМЕР_1, 2011 року, який був зареєстрований на ім'я останнього. 07.05.2005 року за сумісні кошти з ОСОБА_3 також був придбаний гараж АДРЕСА_2. У 2004 році за спільні кошти був зроблений капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 та здійснено її перепланування, що значно збільшило вартість квартири. За час ремонту було витрачено 66820,2 грн., а саме: вартість ремонтних робіт у залі склала 18918 грн., у спальнях -9594 грн. та 5481, у коридорі -12395 грн.,у кухні -9441,5 грн., у ванній кімнаті та вбиральні - 10346,7 грн., у коморі-644 грн. В результаті перепланування площа квартири була збільшена. Також за сумісні кошти було придбано меблі та електротехніку. Загальна вартість коштів, які були витрачені на проведення ремонту та придбання речей у квартиру становить 200015,2 грн. Позивачка вважає, що має право на ? частину квартири, машини та гаражу оскільки квартира була значно збільшена у своїй вартості, а майно придбано під час спільного проживання з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина. Спадкоємцем за законом першої черги є син померлого, ОСОБА_2, за яким, відповідно до рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 20.11.2013 року було визнано право власності на спірну квартиру та гараж. Право власності на спірний автомобіль було визнано за відповідачем на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.08.2013 року. Але, 25.09.2013 року відповідач здійснив продаж автомобіля KIA RIO DG 411A, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 за 72793 грн., а тому вона має право на грошову компенсацію за ? частину вартості цього автомобіля в сумі 36396,5 грн.

Представник позивачки позов повністю підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_5 будучи належним чином повідомлена про час розгляду справи в судове засідання не з'явилася, в попередньому судовому засіданні, яке відбулося 09.12.2014 року позов ОСОБА_1 не визнала, при цьому пояснила, що вимоги позивачки не ґрунтуються на вимогах закону, так як спірна квартира була передана ОСОБА_3 за договором дарування у 1996 році та є його особистою власністю, а здійснення в квартирі ремонту не надає права на визнання за позивачкою права власності на ? її частину, оскільки квартира не збільшилася у своїх розмірах, а тому істотно не поліпшена. Крім того, позивачка в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 не перебувала, спільно з ним як чоловік та жінка не проживала, а тому не має права на спірне майно.

Суд, вислухавши сторони, їх представників, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

04.05.1996 року ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського нотаріального округу. (а.с.16)

07.05.2005 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_12 за договором купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори, гараж АДРЕСА_2. (а.с.17-19).

За ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунку КІМ № 693702 від 07.04.2011 року з 13.04.2011 року був зареєстрований автомобіль KIA RIO DG 411A, державний номер НОМЕР_1. (а.с. 138)

В судовому засіданні встановлено, що весь час з 26 вересня 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка проживала однією сім'єю з ОСОБА_3

Про це свідчать, зокрема, наступні свідки:

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона проживає в будинку АДРЕСА_1 з 2000 року, є головою кооперативу «Барвінок-95» та «Чайка». Згідно картки проживання позивачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 26.09.1996 року. За зазначеною адресою вона проживала разом з ОСОБА_3 З часу її проживання в будинку вона завжди вважала, що позивачка та ОСОБА_3 є чоловіком та жінкою, вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний побут, разом здійснили ремонт у квартирі, купили автомобіль. ОСОБА_3 називав позивачку дружиною. Тільки після смерті ОСОБА_3 їй стало відомо, що позивачка не перебувала з померлим у зареєстрованому шлюбі.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона проживає в будинку АДРЕСА_1 з 1996 року. Позивачка та ОСОБА_3 проживали разом однією сім'єю, дбали один про одного, разом відпочивали, здійснювали покупки, придбали необхідні для домашнього побуту речі. У 2004 році вони разом здійснили ремонт квартири, також купили автомобіль. З родиною ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вона підтримувала дружні відносини, знає про те, що у них був спільний бюджет. Про те, що між позивачкою та ОСОБА_3 шлюб не був зареєстрований вона дізналася тільки після смерті останнього.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона проживає по сусідству з позивачкою з вересня 1996 року, разом вселялися в квартири. З цього часу позивачка проживала разом з ОСОБА_3 однією сім'єю, у них був спільний побут, разом відпочивали, здійснювали покупки, у них був спільний бюджет. За час проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зробили ремонт квартири, придбали гараж та автомобіль.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що знайома з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 1986 року, підтримували дружні стосунки. Протягом десяти років ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зустрічалися, а після того, як позивачка розірвала шлюб зі своїм колишнім чоловіком, у 1996 році, вони стали проживати разом однією сім'єю. В цей період позивачка разом з ОСОБА_3 переїхала проживати в квартиру АДРЕСА_1. За час спільного проживання в квартирі ними був зроблений ремонт, вони купили гараж та автомобіль. Позивачка проживала разом з ОСОБА_3 як чоловік та жінка, разом відпочивали, вели домашнє господарство, мали спільний бюджет, дбали один про одного.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що у 2004 році він в квартирі по вул. Дзержинського, де проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 протягом року, у вечірній час, робив ремонт. ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловік та жінка, вони мали спільний побут, бюджет. ОСОБА_3 називав позивачку дружиною.

Суд вважає, що про сумісне проживання сторін свідчить також довідка ОСМД «Чайка» згідно якої ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 26.09.1996 року, сплачує дольову участь по утриманню будинку та придомової території. Проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.14,15)

Також 22.11.1996 року ОСОБА_1 уклала договір на користування місцевим телефонним зв'язком за адресою АДРЕСА_3.(а.с.43), їй призначалася субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на період з лютого 1997 року по червень 1997 року та з 01.11.1997 по 30.04.1998 року за адресою АДРЕСА_3. (а.с. 101-102)

Суд, оцінюючи всі зібрані докази в сукупності, прийшов до висновку про те, що позивачка проживала однією сім'єю з ОСОБА_3, вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, але вони не перебували у шлюбі між собою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. (а.с. 159)

Після його смерті відкрилася спадщина та до складу спадкового майна ввійшла квартира АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 04.05.1996 року, гараж АДРЕСА_2, який належав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2005 року та автомобіль KIA RIO DG 411A, державний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунку від 07.04.2011 року, виданої Мелітопольським Запоріжжя-Авто.

Спадкоємцем першої черги за законом, відповідно до ст. 1261 ЦК України, є син померлого ОСОБА_3 - відповідач ОСОБА_2

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 20.11.2013 року, яке набрало законної сили 28.01.2014 року, за ОСОБА_2 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 та гараж АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 (а.с.80-83).

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно вимог ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи, що за відповідачем було визнано право власності на спірну квартиру та гараж на підставі судового рішення по справі, де також брала участь і позивачка, як третя особа, і це рішення має преюдиційне значення, вимоги позивачки щодо майна доля якого була вирішена цим рішенням задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про поділ автомобіля, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1,2 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми закону вбачається, що правила ст. 74 СК України щодо поділу майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюються на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, необхідно встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбане спірне майно. Така позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 20.02.2012 року № 6-97 цс 11.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка розірвала шлюб з ОСОБА_13 25.09.1996 року. (а.с.143) і з цього часу в іншому шлюбі не перебувала. Померлий ОСОБА_3 також з зазначеного часу в будь-якому шлюбі не перебував. (а.с. 221)

Таким чином, суд вважає, що з урахуванням часу розірвання позивачкою попереднього шлюбу, період проживання однією сім'єю її та ОСОБА_3 слід вважати з 26.09.1996 року, а не з 05.09.1996 року як зазначає ОСОБА_1

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

В судовому засіданні було встановлено, що у період сумісного проживання позивачки та ОСОБА_3, за їх сумісні кошти, в квітні 2011 року, на підставі довідки-рахунку від 07.04.2011 року, був придбаний автомобіль KIA RIO DG 411A, державний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований на ім'я останнього.

Таким чином, вказаний автомобіль згідно з нормами ст. ст. 60,74 СК України належав ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, незважаючи на те, що був зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не укладалися договори щодо спірного майна, як це передбачено ст. 74 СК України, тому це майно слід визнати їхньою спільною сумісною власністю й кожен з них мав право на 1/2 його частину.

06 серпня 2013 року відповідач, як спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_3, отримав в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на автомобіль KIA RIO DG 411A, державний номер НОМЕР_1. (а.с. 179 зв.)

Між тим, з урахуванням належного позивачки права власності на 1\2 частину автомобіля до спадкової масти повинно належати лише 1\2 частина цього майна.

Відповідно до вимог ст.358 ЦПК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Проте, 23.09.2013 року відповідач без згоди позивачки здійснив продаж спірного автомобіля ОСОБА_4, який на теперішній час зареєстрований за останнім на підставі довідки-рахунку ВІА№049023 від 26.09.2013 року.(а.с. 133)

Згідно зазначеної довідки-рахунку вартість автомобіля становить 72 793 грн. 92 коп. (а.с. 134).

Вимогами ст.1280 ЦК України передбачається, що в разі перерозподілу спадщини спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збіглося, або сплати грошової компенсації.

Отже, враховуючи, що майно на теперішній час не збереглося, відповідач, як спадкоємець 1\2 частини спірного автомобіля здійснив його продаж за 72 793 грн. 92 коп., позивачка має право на грошову компенсацію в розмірі 36396 грн.96 коп.

Враховуючи, що суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а позивачка просить стягнути грошову компенсацію в розмірі 36396 грн. 50 коп., саме ця сума і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 607 грн.57 коп., з яких 363 грн.97 коп. за вимогою майнового характеру, 243 грн.60 коп. за вимогою немайнового характеру.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 215,256 ЦПК України, ст.ст. 60,71,74 СК України, ст. ст. 358, 1280 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на ? частину майна та стягнення грошової компенсації задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, у період з 26 вересня 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто по час смерті останнього.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 автомобіль KIA RIO DG 411A, державний номер НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3) грошову компенсацію вартості 1\2 частини автомобіля в розмірі 36396 грн.50 коп. та судові витрати в сумі 607 грн. 57 коп., а всього 37004 грн. 07 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: