Рішення № 42335703, 13.01.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/1473/14

2/243/21/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Сидоренко І.О.

при секретарі Рудь Т.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 Слов'янського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про встановлення факту ухилення від надання допомоги спадкодавцю та усунення від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов'янського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про встановлення факту ухилення від надання допомоги спадкодавцю та усунення від права на спадкування. Дана позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем свого постійного мешкання в м. Миколаївка Донецької області помер брат позивачки та батько відповідачки та третьої особи ОСОБА_5. Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з квартири у АДРЕСА_1 та земельної ділянки, що знаходиться в колективній власності селянського суспільства села Бобулинці Бучацького району Тернопільської області. Спадкоємцями першої черги за законом на вказане спадкове майно є діти померлого - дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_4. Син спадкодавця - ОСОБА_4 не прийняв спадщину, оскільки він фактично користується земельним паєм та надає його в оренду. Дочка спадкодавця - відповідачка ОСОБА_3 претендує на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та з метою прийняття цього спадкового майна подала до Миколаївської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Позивачка є спадкоємцем другої черги за законом та також звернулася до Миколаївської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки вважає, що спадкоємець першої черги, відповідачка ОСОБА_3, повинна бути усунена від права на спадкування за законом, оскільки вона та її брат ОСОБА_4 ухилялися від надання допомоги спадкодавцю.

Спадкодавець страждав бронхоектотичною хворобою з 1970 року. З часом дана хвороба прогресувала, стан здоров'я спадкодавця погіршувався та йому була надана друга група інвалідності.

31 жовтня 1981 року померлий ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_6 та від цього шлюбу у них народилося двоє дітей. В 1997 році дружина спадкодавця фактично припинила з ним шлюбні відносини та разом з дітьми пішла від нього. Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 07 травня 2003 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був розірваний, але розірвання шлюбу в органі РАЦС було оформлено спадкодавцем лише 28 лютого 2006 року відповідно до актового запису № 28.

Спадкодавець при житті проживав разом з батьками. Дружина з дітьми проживала в одному селі та неподалік від нього, однак діти батька не навідували, незважаючи на те, що він важко хворів.

У 1982 році ОСОБА_5 був прооперований з приводу ателектазу середньої долі правого легеня.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки та спадкодавця ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх мати, ОСОБА_5 залишився проживати один в батьківському будинку та не вже міг себе обслуговувати. У нього була інвалідність другої групи, однак коли померли батьки не поїхав в районний центр на МСЕК на перекомісію, оскільки сам він тяжко хворів, а займатися їм було нікому, внаслідок чого він втратив групу інвалідності. ОСОБА_5 залишився один, без засобів для існування. Позивачка проживала в місті Миколаївка, а ОСОБА_5 - у Тернопільській області, тому позивачка не мала змоги часто його навідувати та здійснювати за ним ухід. Вона сповістила дітям про тяжкий стан здоров'я їх батька, але вони не виявили бажання доглядати за ним. У зв'язку з цим позивачка вирішила доглядати за братом самостійно та в березні 2006 року перевезла його в місто Миколаївку Донецької області, забезпечила його житлом, оформивши на нього 16 березня 2006 року договір купівлі-продажу належної їй та її дітям однокімнатної квартири, розташованої в АДРЕСА_1, оскільки брат погоджувався на переїзд тільки у разі, якщо в нього буде власне житло.

Грошових коштів фактично ОСОБА_5 їй не передавав, а кошти, які були отримані від продажу батьківського будинку витрачалися на оплату комунальних послуг, на харчування та лікування.

В 2009 році за допомогою позивачки ОСОБА_5 була поновлена інвалідність, але група інвалідності була надана третя, з зазначенням того, що йому не рекомендований тяжкий фізичний труд. Однак, ОСОБА_5 не міг працювати взагалі, У зв'язку з погіршенням стану здоров'я в 2009 році він був доставлений швидкою допомогою до Слов'янської центральної районної лікарні, де пройшов лікування. Але після виписки в нього відбувся приступ удушшя та лікування було продовжено. Після даного приступу ОСОБА_5 вже не міг обходитися без сторонньої допомоги, яку здійснювала позивачка. В 2011 році ОСОБА_5 була надана друга група інвалідності та він був зовсім безпорадним.

ОСОБА_5 відчував слабкість, постійно кашляв з мокротою, у нього з'явилася астма, задишка при незначній нагрузці, тому він вже не міг ходити та навіть сидіти. Він відчував головну біль, біль в серці, внаслідок чого був встановлений діагноз - атеросклеоротичний кардіосклероз, СН11А. З 05.10.2011 року по 17.10.2011 року знову знаходився на лікуванні в Слов'янській центральній лікарні, а після цього його лікування проходило на дому. Позивачка придбавала необхідні ліки, але стан здоров'я ОСОБА_5 погіршувався та ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер.

За весь час знаходження померлого ОСОБА_5 в безпорадному стані його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надавали йому ніякої допомоги. Похорони брата позивачка здійснювала самостійно та затратила при цьому 6528,23 грн., що підтверджується квитанціями, чеками, довідками. Діти спадкодавця не надали ніякої допомоги на похорони свого батька.

Крім того, 19 жовтня 2013 року позивачка отримала від ОСОБА_4 лист, відповідно до якого він просив вислати копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5, при цьому в даному листі він навіть не назвав його батьком.

Вважає, що діти спадкодавця - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ухилялися від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_5, який через тяжку хворобу був в безпорадному стані, та, оскільки на спадкове майно претендує тільки дочка спадкодавця ОСОБА_3, вона повинна бути усунена від права на спадкування.

Просить суд встановити факт ухилення відповідачкою ОСОБА_3 від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_5, який через тяжку хворобу був в безпорадному стані, та усунути відповідачку ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_3 надала суду заперечення на позовну заяву, яке мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем свого постійного проживання в м. Миколаївка Донецької області помер батько відповідачки ОСОБА_5. Після його смерті залишилася спадщина: квартира АДРЕСА_1 та земельної ділянки (пая) в селі Бобулинці Бучацького району Тернопільської області. Відповідачка відповідно до закону подала заяву про прийняття спадщини до Миколаївської державної нотаріальної контори. Відповідачка та її брат, ОСОБА_4, є спадкоємцями першої черги за законом.

В 1982 році батько відповідачки дійсно захворів. Клімат Донецької області зашкодив його здоров'ю, та зважаючи на цей факт мати відповідачки вмовила його негайно повернутися до Тернопільської області. Під час спільного проживання матері та батька, на кошти матері в 1994 році, був придбаний автомобіль ВАЗ 2101. 07 березня 1995 року, перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_5 був прооперований, після чого батьку відповідачки була надана друга група інвалідності. Всі витрати на проведення операції та встановлення другої групи були покладені на мати відповідача - ОСОБА_6 Пізніше дану групу інвалідності було знято у зв'язку з одужанням. Окрім того, ствердження позивачки про те, що в 1997 році мати відповідачки самостійно пішла від батька, забравши дітей, не відповідає дійсності, оскільки батько фактично виставив матір з дітьми на вулицю та викинув речі посеред зими. Також, не відповідає дійсності ствердження позивачки про те, що батько залишився один без засобів існування, оскільки автомобіль залишився у нього. Батько користувався автомобілем постійно, займаючись приватним перевезенням. Без засобів існування залишилася мати з двома дітьми. У 1997 році відповідачка вступила до Олександрійського педагогічного училища, де навчалася 4 роки. У 2001 році відповідачка вийшла заміж за ОСОБА_10 та ще до весілля намагалася налагодити стосунки з батьком, приходила його провідувати та познайомила його зі своїм майбутнім чоловіком. Також, особисто запрошувала батька на весілля. Під час навідування батька він на своє здоров'я не скаржився, а навпаки натякав на недостатність жіночої уваги. Після закінчення педагогічного училища у 2001 році відповідачка вступила до Полтавського педагогічного університету на заочне платне відділення. У 2003 році в неї народився син, а в 2005 році її чоловік ОСОБА_10 був визнаний безвісно відсутнім та відповідачка фактично сама залишилася з маленькою дитиною, засобів для існування було недостатньо. За допомогою матері відповідачка закінчила навчання на платному відділенні Полтавського педагогічного університету. У 2007 році вступила до магістратури Київського національного університету біоресурсів та природокористування України, де навчається по теперішній час. Її брат, ОСОБА_4, також навчався протягом 6 років на платному відділенні Тернопільського педагогічного університету. Під час всього часу навчання відповідачки та її брата, їх навчала та утримувала їх мати.

Окрім того, відповідно до заперечення відповідачки, в той час, коли батьку необхідно було їхати на МСЕК для перекомісії, він лежачим не був та міг самостійно звернутися до МСЕК. В подальшому про погане самопочуття батька відповідачка та її брат не здогадувалися, а навпаки, неодноразово чули від двоюрідного брата та дальніх родичів про те, що він бажає одружитися. У 2005 році позивач привезла йому наречену з Донецької області, яка з ним прожила протягом місяця в с. Бобулинці Тернопільської області, а згодом вони переїхали до м. Миколаївка Донецької області. Ніхто з близьких родичів батька та сам батько не спілкувався з нею, не повідомляли про стан його здоров'я батька та не обговорювали питання догляду за ним. Відповідачка цікавилася станом здоров'я батька, неодноразово запитувала бабусю про те, чи підтримує батько з кимось зв'язок. Дальні родичі повідомили їй, що незадовго до своєї смерті батько телефонував двоюрідному брату ОСОБА_11. Про погане самопочуття чи хворобу не повідомляв. Також, ОСОБА_11 особисто повідомив брату відповідачки, ОСОБА_4, що батько працює в місцевому гаражі по ремонту автомобілів токарем.

Окрім того, відповідачка вважає, що другу групу інвалідності не можна розцінювати, як безпорадний стан. Сторонньої допомоги від родичів ОСОБА_5 потребував у вигляді придбання медичних препаратів. ОСОБА_5 постійно отримував пенсію, тому підстав вважати, що ОСОБА_5 був залишений без засобів існування і не мав можливості забезпечувати хоча б частково своє лікування - немає. Також, забезпечення позивачкою батька житлом не підтверджує факт умисного ухилення відповідачкою відповідачки від надання допомоги. Між ними був укладений договір купівлі-продажу.

З 2003 року відповідачка мала на утриманні маленьку дитину, яку самостійно утримувала, оскільки її чоловік безвісти пропав, продовжувала навчання, тому не мала змоги надавати батькові допомогу. Окрім того, батько проживав в м. Миколаївка Донецької області, а відповідачка проживає в м. Олександрія Кіровоградської області, тому не мала можливості бути присутньою біля батька.

В задоволенні позову просить відмовити.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 надала пояснення аналогічні поясненням, якими обґрунтовуються позовні вимоги та зазначила, що її брат коли прийшов з армії - одружився та мав двох дітей. Йому зробили операцію, дружина з ним розлучилася та забрала дітей. Він проживав в одному населеному пункті з дітьми, але вони з ним не спілкувалися. Після того, як померли батьки брат позивачки залишився зовсім один, про нього нікому було піклуватися. Позивачка проживала у місті Миколаївка Донецької області, а її брат - в селищі Бобулиці Бучацького району Тернопільської області, тому в неї не було можливості часто навідувати брата, але вона приїжджала до нього двічі на рік. При цьому брат скаржився, що він залишився один та йому нікому подати води. Тим часом в них звільнилася квартира у місті Миколаївка, куди вона запросила брата. Оскільки брат хвилювався, що в нього не складуться відносини з нею та її сім'єю, вона вирішила оформити на брата право власності на цю квартиру. Грошові кошти, які були виручені від продажу будинку брат витрачав на ліки, пенсію по інвалідності на той час він не отримував, оскільки втратив її через те, що його нікому було везти на перекомісію в районний центр на МСЕК. Брат дуже хвилювався через те, що своїм дітям він не потрібен. Коли брат помер, позивачка дітей про це сповістила, але вони на похорони не приїхали.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, відповідно до наданого суду клопотання просила суд розглянути справу без її участі, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача.

Третя особа, ОСОБА_4, в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 надала суду показання та зазначила, що вона була сусідкою померлого, оскільки проживала та проживає по АДРЕСА_2. Раніше з нею по сусідству проживала позивачка, а останні 7 років - її брат ОСОБА_5 ОСОБА_5 був дуже хворий. Перші роки свого проживання він ще ходив в магазин, а останні 3 роки майже не виходив з будинку. Ухід за ним здійснювала його сестра (позивачка по справі).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 надала суду показання та зазначила, що вона була сусідкою померлого ОСОБА_5, проживали в одному під'їзді. До нього ніхто не приїжджав, окрім сестри (позивачки). Вона йому готувала їжу, прибирала в квартирі, прала одяг, оскільки він був дуже хворий, а після смерті - поховала. Помини здійснювала теж позивачка. При житті ОСОБА_5 казав їй, що в нього є дочка та син, але він їм не потрібен.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 надала суду показання та зазначила, що брат позивачки, ОСОБА_5 був її сусідом. Проживав у місті Миколаївка приблизно 7 років. Перші роки міг себе самостійно обслуговувати, але з часом його стан здоров'я погіршувався та згодом він став дуже хворою людиною. Відвідувала його лише сестра (позивачка по справі) та племінниця. Більш вона нікого не бачила. ОСОБА_5 неодноразово скаржився, що його діти ним не цікавляться. Останній час свого життя ОСОБА_5 був лежачій, ухід за ним здійснювала сестра, яка разом з ним проживала.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 надала суду показання та зазначила, що з позивачкою вони раніше були сусідами, а з 2006 року її сусідом був брат позивачки ОСОБА_5 Діти до нього жодного разу не приїжджали. Догляд здійснювала позивачка, яка його навідувала 2-3 рази на тиждень. В той час коли він ще міг пересуватися - купував продукти сам, а коли стан здоров'я зовсім погіршився - продукти привозила позивачка. Готувати їжу собі він не міг.

Допитана відповідно до окремого доручення Бучацьким районним судом Тернопільської області свідок ОСОБА_16 надала показання та повідомила, що особисто дітям спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про безпорадний стан їх батька та потребу в постійному сторонньому догляді вона не повідомляла. Про безпорадний стан ОСОБА_5 вона повідомляла бабу по материній лінії ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яку звати ОСОБА_7. Вважає, що вона повинна була переказати це ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Вислухавши пояснення позивача та показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого виконкомом Миколаївської міської ради Донецької області. Місце смерті - місто Миколаївка Донецької області.

Частинами 1, 2 статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; часом відкриття спадщини є день смерті особи. Згідно ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Отже, після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем мешкання померлого відкрилася спадщина.

До складу спадщини увійшло нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1. Дана квартира належала спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі - продажу від 16 березня 2006 року. Право власності на квартиру зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов'янську, що вбачається з відповідного витягу.

Як вбачається з вищенаведеного Договору купівлі-продажу квартири від 16 березня 2006 року, Продавці ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_1 передали, а Покупець - ОСОБА_5 прийняв у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 06 червня 2012 року, шлюб, укладений 14 листопада 1971 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_19 розірвано. Згідно зі Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 26 червня 2013 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краснолиманського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1, 26 червня 2013 року уклала шлюб з ОСОБА_22 та змінила прізвище на ОСОБА_1. Отже, суд доходить до висновку, що ствердження позивачки про те, що квартира, яку придбав ОСОБА_5 належала її сім'ї, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні. Окрім того, дану обставину визнає відповідачка ОСОБА_3 в своєму запереченні на позов.

За загальним правилом, яке визначено в ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

В судовому засіданні позивачем не доведений факт вчинення між нею та спадкодавцем ОСОБА_5 фіктивного чи удаваного правочину, тому суд вважає, що до виниклих правовідносин повинні застосовуватися загальні положення про купівлю-продаж, та приходить до висновку, що зазначену квартиру ОСОБА_5 отримав у власність на підставі вищенаведеного договору купівлі - продажу. Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу квартири від 16 березня 2006 року, позивачем заявлено не було.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 увійшла квартира АДРЕСА_1. Окрім зазначеної квартири, до складу спадщини увійшла земельна ділянка (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Бобулинська» села Бобулинці Бучацького району Тернопільської області, розміром 2,03 в умовних кадастрових гектарах, що вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

При вирішенні питання щодо кола спадкоємців після смерті ОСОБА_5, суд виходить з наступного.

Нормами ст. 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, виданого Миколаївською селищною радою, батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, є ОСОБА_5.

Як вбачається зі Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5, виданого відділом реєстрації актів громадського стану Бучацького районного управління юстиції 16 лютого 2001 року, ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище на ОСОБА_3. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 17 липня 2006 року ОСОБА_10 визнаний безвісно відсутнім.

07 жовтня 2011 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_25 та змінила прізвище на ОСОБА_3, що вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції.

Таким чином, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 є дочкою померлого ОСОБА_5, та відповідно спадкоємцем першої черги за законом.

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_7, виданого 25 липня 1961 року батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_27, матір'ю - ОСОБА_28. Як вже було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1, а згодом - на ОСОБА_1. Зі свідоцтва про народження ОСОБА_5 вбачається, що його батьком також є ОСОБА_27, а матір'ю - ОСОБА_28. Отже, приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи, суд доходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_5 є між собою рідними братом та сестрою. Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем другої черги за законом після смерті ОСОБА_5, що врегульовано нормами ст. 1262 ЦК України, яка говорить про те, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього кодексу.

В своїй позовній заяві позивачка просить встановити факт ухилення ОСОБА_3 від надання спадкодавцю допомоги, який через тяжку хворобу був в безпорадному стані, та, як наслідок цього, усунути відповідачку ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_5

При вирішенні цього питання суд виходить з наступного.

Стаття 1224 Цивільного Кодексу України передбачає можливість усунення спадкоємця від права на спадкування. Так, відповідно до вищенаведеного нормативно-правового припису, не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя; не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині; не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини; не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, яки ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом; не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був в безпорадному стані.

Отже, виходячи з вищенаведеної норми Закону, суд вважає, що необхідною умовою для усунення відповідачки ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 є встановлення факту ухилення від надання допомоги спадкодавцю та встановлення факту перебування ОСОБА_5 в безпорадному стані.

Безпорадний стан слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні роз'яснення надав Пленум Верховного Суду України в п. 6 своєї Постанови № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до якого правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (далі - СК). Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Відповідно до виписки з історії хвороби ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в Слов'янській ЦРЛ з 05.10.2011 року по 17.10.2011 року, діагноз: бронхоектатична хвороба, двостороння локалізація в фазі загострення, хронічне обструктивне захворювання легенів, загострення ІІІ ступеня, тяжка течія ІІІ стадія, ЛН ІІ ступеня Емфмзема. Правостороннє плевральне наслоєння після оперативного лікування резекції сегменту правого легеня в 1995 році. Атеросклеротичний кардіосклероз.

Аналогічний діагноз містить виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_5

З довідки про причину смерті вбачається, що причиною смерті ОСОБА_5 стала бронхоектатична хвороба.

Відповідно до довідки серії ДОН-07 № 053069 медико-соціальної експертної комісії, ОСОБА_5 була встановлена третя група інвалідності до 01 листопада 2011 року. Як вбачається з довідки серії 10 ААБ № 055469, 31.10.2011 року ОСОБА_5 встановлена друга група інвалідності безстроково.

Отже, аналізуючи вищезазначені письмові докази та приймаючи до уваги показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які в своїх показаннях зазначили, що ОСОБА_5 був дуже хворий, останні 3 роки майже не виходив з будинку, ухід за ним здійснювала його сестра (позивачка по справі), яка йому готувала їжу, прибирала в квартирі, прала одяг, суд доходить до висновку, що ОСОБА_5 дійсно перебував в безпорадному стані та потребував стороннього догляду.

Однак, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Тобто, ухилення характеризується умисною формою вини.

Суду не надано переконливих доказів, які б свідчили про факт умисного ухилення ОСОБА_3 від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_5 Аналізуючи показання свідка ОСОБА_16 щодо того, що вона повідомила про безпорадний стан ОСОБА_5 бабу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по імені ОСОБА_7, суд доходить до висновку, що показання даного свідка не може бути доказом того, що відповідачка умисно ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, оскільки у суду не має відомостей про те, чи був повідомлений цей факт безпосередньо відповідачці.

Окрім того, зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_8, виданого відділом реєстрації актів громадського стану Олександрійського міського управління юстиції, вбачається, що відповідачка (на той час - ОСОБА_3) є матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_6, тривалий час виховувала дитину одна, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, батько дитини - ОСОБА_10 був визнаний безвісно відсутнім. Наступний шлюб відповідачка уклала з ОСОБА_25 07 жовтня 2011 року, що вбачається зі свідоцтва про шлюб від 07 жовтня 2011 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 від 09 січня 2014 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції від цього шлюбу відповідачка має ще малолітню дитину - ОСОБА_32, ІНФОРМАЦІЯ_7; постійно навчалася у вищому навчальному закладі, та продовжує навчання. Отже, на думку суду, зазначені обставини свідчать про те, що відповідачка фактично не мала можливості надавати спадкодавцю матеріальної допомоги.

Окрім того, статтею 1232 Цивільного Кодексу України встановлено, що спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним з них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Отже, при вирішенні питання про задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суд не приймає до уваги посилання позивачки на те що вона здійснила поховання ОСОБА_5

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 11 ЦПК України зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, виходячи з приписів матеріального та процесуального права, суд доходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Відповідно до заяви позивачки, на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України, судом було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення. Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що дорівнює 243,60 грн. Отже, зазначена сума судового збору підлягає стягненню з позивачки на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 82, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 655, 1216, 1218, 1220, 1221, 1224, 1232, 1258, 1261, 1262 ЦК України, п. 6 ППВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про встановлення факту ухилення від надання допомоги спадкодавцю, усунення від права на спадкування - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3, судовий збір у розмірі 243,60 грн. до державного бюджету, отримувач коштів Слов'янське УК/Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко