Рішення № 42334640, 15.01.2015, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1430/14-ц

провадження № 2/588/3/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Маслова В.В., за участі секретаря Кучмій Д.В., відповідача - ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Тростянець цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 27 квітня 2009 року відповідач отримала кредит у розмірі 3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір було укладено у формі заяви, згідно якої відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір. ПАТ КБ «Приватбанк» умови даного договору виконав, а відповідач не додержувалась належного виконання умов за вказаним договором, у зв'язку із чим станом на 31.07.2014 за нею утворилась заборгованість на загальну суму 8568,38 грн., яка складається з наступного: 3385,65 грн. - заборгованість за кредитом; 3059,92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1238,60 грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 384,21 грн. Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути із відповідача на свою користь всю суму заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач та його представник в ході судового розгляду справи проти заявлених позовних вимог заперечували та просили суду в задоволенні позову відмовити. Свої заперечення обґрунтовували тим, що 27.04.2009 відповідачу дійсно була видана кредитна карта НОМЕР_1, однак у квітні 2011 року він провів повний розрахунок та здав кредитну карту працівнику банку, який при ній її розрізав. З будь-якими вимогами Банк у період з 01.04.2011 по 10.09.2014 до відповідача не звертався у зв'язку із чим, пропустив строки звернення до суду з позовом. Крім того, в обґрунтування заперечень відповідач посилався на те, що укладений між ним та банком кредитний договір у формі заяви належним чином оформлений не був, зокрема він не містить даних щодо типу карти, строків сплати чергових платежів та строку дії карти.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, мотивуючи рішення, зазначає про наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами 27 квітня 2006 року було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ( а.с.10-16).

Згідно ч.1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Як вбачається зі змісту договору він був укладений у формі письмової заяви від 21 травня 2009 року, згідно якої відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Пам'яткою клієнта», «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», з якими він ознайомився, складає між ним та банком договір.

Відповідно до вказаної заяви, підписаної сторонами, 27 квітня 2006 року ОСОБА_1 була видана кредитна картка НОМЕР_1.

Також, згідно умов встановлених сторонами у кредитному договорі було визначено суму кредитного ліміту; базову процентну ставку, що складає 30 % із розрахунку 360 днів у році; строк кредитного ліміту, який відповідає строку дії карти та порядок погашення заборгованості щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Умов та Правил надання банківських послуг, що визначені сторонами як складова частина договору строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» строк внесення щомісячних платежів визначено до 25 числа місяця, що слідує за звітним. (а.с.43)

Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, які є складовою частиною кредитного договору, договір діє протягом 12 місяців з часу підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Отже, із матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір визначає як щомісячні платежі погашення кредиту так і кінцевий строк повного погашення кредиту.

Відповідно позивач, як кредитор, має право вимагати від відповідача як заборгованість за щомісячними платежами, так і погашення кредиту в повному обсязі у строк визначений останнім днем місяця вказаного на картці.

Разом із тим, як вбачається зі змісту заяви від 21 травня 2009 року, в ній відсутній запис, який заповнюється банком та визначає термін дії картки. (а.с. 10)

Також, сторонами не надано будь-яких інших належних доказів, які б підтверджували термін дії кредитної картки, за допомогою якої здійснювались платежі за кредитним договором.

Надану представником позивача копію витягу з електронної бази даних, у якому зазначено номер картки та строк її дії до «0415», суд не приймає до уваги, оскільки вважає, що вказаний доказ з огляду на положення ст. ст. 57, 60 ЦПК України не є належним, оскільки по-перше він не має будь-яких реквізитів належності вказаних у ньому даних саме до договору укладеного з відповідачем, а по-друге, всі умови договору мають бути зафіксовані саме в ньому, а оскільки електронна база не є складовою укладеного між сторонами договору вона не може містити у собі його умов.

За таких обставин вирішуючи питання щодо заявленого позивачем позову, суд визначає наявну заборгованість відповідача виходячи із строків виконання зобов'язання за щомісячними платежами, а не за строками щодо погашення кредиту в повному обсязі.

Згідно розрахунку наданого позивачем станом на 31.07.2014 за ОСОБА_1 утворилась заборгованість на загальну суму 8568,38 грн., яка складається з наступного: 3385,65 грн. - заборгованість за кредитом; 3059,92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1238,60 грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 384,21 грн.

Відповідачем у справі не надано належних доказів, які б спростовували цей розрахунок, а тому суд бере його до уваги.

Разом із тим, з огляду на заяву відповідача про застосування строків позовної давності суд при ухваленні рішення виходить із наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вважаючи, що відповідач порушив умови договору ПАТ КБ «Приватбанк» 21 серпня 2014 року звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, про що свідчить копія поштового відправлення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається із правової позиції яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс 14) за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до правової позиції яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2014 року (справа № 6-116 цс 13) перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки умовами укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право ПАТ КБ «Приватбанк» вважається порушеним з моменту недотримання ОСОБА_1 строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, звернувшись до суду 21 серпня 2014 року, позивач пропустив строк позовної давності за усіма черговими щомісячними платежами, які повинна була здійснити ОСОБА_1 до 20 серпня 2014 року включно.

За таких обставин підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредиту та процентах за період з 21 серпня 2011 року по 21 серпня 2014 року, на загальну суму 5775,39 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом (3385,65 - 314,42 = 3071,23) - 3071, 23 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом (3059,92 - 355,76 = 2704,16) - 2704,16 грн.

Крім того, з урахуванням річного строку позовної давності за вимогами про сплату неустойки (штрафу, пені) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 550 грн. - заборгованості з пені та комісії за користування кредитом (1238,6 - 688,6 = 550).

Також підлягають стягненню відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова 5775,39+550=6325,39*5% =316,27) - 316,27 грн.

Всього підлягає стягненню 7141, 66 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Слід також зазначити, що в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилається відповідач обґрунтовуючи свої заперечення проти позову.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вказаній вимозі закону відповідач не надав суду належних доказів того, що у 2011 році він провів повний розрахунок та здав кредитну карту працівниці банку.

Крім того, як вбачається з виписки по рахунку останній платіж по сплаті заборгованості за кредитом було здійснено відповідачем ОСОБА_1 28.03.2012. (а.с.63)

Також не відповідають дійсності посилання відповідача на те, що укладений між ним та банком кредитний договір у формі заяви належним чином не був оформлений, оскільки не містить даних щодо типу карти та строків сплати чергових платежів.

Згідно заяви від 21 травня 2009 року відповідач своїм підписом засвідчив, той факт що ознайомлений з умовами кредитування Приватбанку та підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Пам'яткою клієнта», «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», з якими він ознайомився, складає між ним та банком договір.

Як вбачається у довідці «Про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», на якій, за твердженням позивача, наявний особистий підпис відповідача, визначено тип карти, а також строк сплати чергових платежів за договором.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволених вимог.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі (83 %) - 202,18 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 27.04.2009 на загальну суму 7141, 66 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати у розмірі 202,18 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 діб з дня його проголошення.

Суддя В.В. Маслов