Постанова № 42332304, 29.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 грудня 2014 року 12:15 № 2а-3215/12/2670 (вх.18621)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю прокуратури Подільського району м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» (надалі - ТОВ «Аїсі Бела», позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач), за участю прокуратури Подільського району м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011р. № 0010071501, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 72 531 170 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Аїсі Бела» обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Подільському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні судом допущено заміну неналежного відповідача на належного, а саме Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби замінено на Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Подільському районі м. Києва).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та зазначив суду, що під час перевірки позивача виявлено порушення вимоги п.3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме, позивачем завищено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 72 866 790 грн., а отже, податкове повідомлення-рішення складено у відповідності до чинного законодавства.

Представник прокуратури у судове засідання не прибув, письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року ТОВ «Аїсі Бела», за результатами якої складено акт від 24.10.2011р. № 955/1501/35059393.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем в порушення пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у поданій податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року на суму 72 531 170 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що до складу ІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 24.10.2011р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0010071501, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 72 531 170 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2012р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013р., в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 р. і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2014р. № К/800/58337/13 касаційну скаргу ТОВ «Аїсі Бела» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 р. у справі № 2а-3215/12/2670 - скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Так, абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Водночас розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами і доповненнями (надалі - Закон №334/94-ВР), що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: - суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; - суму амортизаційних відрахувань,нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У статті 6 Закону №334/94-ВР встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 цього Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 цього Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

Включення від'ємного значення об'єкту оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, установленим нормою пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Ці особливості зумовлені тим, що розділ ІІІ Податкового кодексу України набув чинності з 1 квітня 2011 року, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року. включення від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року, має місце лише у 2011 році, у зв'язку з чим законодавцем було передбачено відповідні особливості нормативного регулювання цієї ситуації.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

Відсутні підстави вважати, що поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року» у розумінні абзацу третього пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України охоплює лише ті суми від'ємного значення, які утворилися як результат господарської діяльності лише за перший квартал 2011 року. Зазначене пояснюється тим, що значення об'єкта оподаткування розраховувалося в першому кварталі 2011 року з урахуванням усіх сум, що включалися до валових витрат цього податкового періоду, а не лише валових витрат, сформованих за результатами господарських операцій тільки першого кварталу 2011 року. Правомірно сформоване від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди без будь-яких обмежень включалося до валових витрат першого кварталу 2011 року і враховувалося при визначенні об'єкта оподаткування за цей період, значення якого могло бути як позитивним, так і від'ємним.

Таким чином, збитки минулих років є складовою частиною від'ємного об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року, в зв'язку з чим при його переносі в витрати II кварталу 2011 року вони перестають бути минулорічними збитками.

У той же час слід зазначити, що в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковий орган послався також на недостовірність даних податкового обліку позивача щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

З цього приводу, щодо законності включення курсових різниць до валових витрат суд зазначає наступне.

Порядок відображення в податковому обліку курсових різниць по кредитах в іноземній валюті регулюється підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону.

Згідно з абзацами першим, третім цієї норми балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

Таким чином, непогашена сума фінансового кредиту є заборгованістю в іноземній валюті, що підлягає перерахунку в порядку наведених норм Закону. Курсова ж різниця щодо заборгованості виникає при зміні балансової вартості такої заборгованості внаслідок зміни валютного курсу. При цьому у складі валових витрат чи валових доходів платника підлягає відображенню курсова різниця, отримана при порівнянні балансової вартості заборгованості на початок звітного періоду або на дату виникнення такої заборгованості і балансової вартості на кінець звітного періоду в залежності від того, яка із цих вартостей є більшою.

Сума ж процентів, нарахованих на основну суму кредиту, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду, є поряд з такою основною сумою кредиту заборгованістю в іноземній валюті у розумінні підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Враховуючи, що за правилами підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 цього Закону проценти відносяться до валових витрат за датою їх нарахування, то по нарахованим, але не виплачених процентам розраховуються курсові різниці, що підлягають включенню до валових витрат платника або його валових доходів відповідно.

При цьому слід зазначити про безпідставне посилання ДПІ на обмеження, встановлені підпунктом 5.5.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позаяк вказані обмеження поширюються на віднесення до складу валових витрат саме витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами, отриманими від нерезидентів, а не витрат від курсової різниці під час перерахунку балансової вартості заборгованості в іноземній валюті, до складу якої включаються і невиплачені проценти.

Таким чином, позивач цілком обґрунтовано включив до валових витрат збиток, отриманий внаслідок зміни валютного курсу на час перерахунку балансової вартості заборгованості перед нерезидентом зі сплати процентів за користування позикою, що свідчить про безпідставне нарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Аналогічна правова позиція викладена також в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012р. №К/9991/9267/12, від 28.03.2013р. №К/9991/7462 та від 22.07.2014р. №К800/23392/13.

Отже, як вбачається з наданих документів, позивачем правомірно сформовано від'ємне значення об'єктів оподаткування минулих податкових періодів, які перейшли до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року відповідно до п. 6.1 статті Закону України №334/94-ВР.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні всі правові підстави для формування рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року за рахунок рядку 06.6 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.10.2011 року № 0010071501.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» (код за ЄДРПОУ 35059393) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко