Рішення № 42331009, 12.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа № 911/5197/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/5197/14

за позовом публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", ідентифікаційний код: 21560766, місцезнаходження: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, в особі філії "ДИРЕКЦІЯ ПЕРВИННОЇ МЕРЕЖІ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТЕЛЕКОМ", ідентифікаційний код: 16479714, місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3,

до військової частини А 2860, ідентифікаційний код: 08363908, місцезнаходження: 08621, Київська обл., Васильківський р-н, с. Данилівка,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Дубищев Ю.В., який діє на підставі довіреності від 12.12.2014 року № 4791;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" в особі філії "ДИРЕКЦІЯ ПЕРВИННОЇ МЕРЕЖІ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТЕЛЕКОМ" (далі за текстом: Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до військової частини А 2860 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку від 01.04.2003 року за № 284/8 у вигляді основного боргу в сумі 10 848,87 грн. (десять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 87 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 1 819,38 грн. (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять гривень 38 коп.), 3-х процентів річних у сумі 687,44 грн. (шістсот вісімдесят сім гривень 44 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку від 01.04.2003 року за № 284/8 (далі за текстом: Договір), у зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 10 848,87 грн. (десять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 87 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 1 819,38 грн. (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять гривень 38 коп.), 3-х процентів річних у сумі 687,44 грн. (шістсот вісімдесят сім гривень 44 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2014 року порушено провадження у справі № 911/5197/14, розгляд якої призначено на 12.01.2015 року.

12.01.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшло клопотання від 24.12.2014 року б/№ (вх. № 204/15 від 12.01.2015 року) про доручення до матеріалів справи документів з доданими копіями документами.

В судове засідання 12.01.2015 року з'явився представник Позивача, який вимоги ухвали суду від 08.12.2014 року виконав частково, надав свої пояснення по справі, позов підтримав та просив задовольнити. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини нез'явлення суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 08.12.2014 року не виконав.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвала господарського суду Київської області від 08.12.2014 року про порушення провадження у справі № 911/5197/14 направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 12.01.2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 901, 902 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Цей же Кодекс у ст. 905 передбачає, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

01.04.2003 року між публічним акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" в особі філії "ДИРЕКЦІЯ ПЕРВИННОЇ МЕРЕЖІ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТЕЛЕКОМ" та військовою частиною А 3024, правонаступником прав та обов'язків якої є військова частина А 2860, факт чого встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року по справі № 911/4258/13, внаслідок чого не потребує повторного доведення і доказування, укладено договір на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку від 01.04.2003 року № 284/8 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1. якого, Споживач здає, а Виконавець приймає на експлуатаційно-технічне обслуговування за актом приймання-передачі такі засоби і споруди зв'язку: КМ-73, обладнання кінцевої станції П-302-12, П-309-1 згідно з паспортом та необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацію.

Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість технічного обслуговування засобів зв'язку Споживача визначається згідно тарифів на додаткові послуги електрозв'язку. Розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунків виконавця. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно із п. 3.5. Договору, при невиконанні пункту 2.1.2. (в разі затримки оплати) Споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

18.02.2005 року між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду від 18.02.2005 року за № 2 про доповнення Договору на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку від 01.04.2003 року № 284/8, згідно п. 1 якої п. 1.1. Договору викладено в наступній редакції: Споживач доручає, а Виконавець приймає на технічне обслуговування засоби і споруди зв'язку та організований ними лінійний тракт і утворені в ньому прості групові тракти, згідно з паспортом (додаток 2) та необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією.

25.03.2005 року між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду від 25.03.2005 року за № 3 про доповнення Договору на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку від 01.04.2003 року № 284/8, згідно п. 1 якої п. 1.1. Договору викладено в наступній редакції: Споживач здає, а Виконавець приймає на експлуатаційно-технічне обслуговування за актом приймання-передачі (Додаток №1А) такі засоби зв'язку (КМ-71, КМ-72, КМ-73, П-302-12, П-309-1, П-304) та організований ними лінійний тракт і утворені в ньому прості групові тракти, згідно з паспортом (додаток №2А) та необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією.

Додатком № 3В до Договору Сторони останнього визначили вартість послуг, що складає 1 727,36 грн. на місяць.

Сторонами Договору складено, підписано та скріплено їх печатками Додаткову угоду № 6 до Договору від 01.04.2003 року № 284/8, відповідно до якого сторони дійшли згоди про те, що Договір припиняє дію з 01.12.2012 року (п. 1.). Згідно п. 2. Додаткової угоди № 6, Споживач зобов'язується оплатити надані послуги зв'язку за Договором від 01.04.2003 року № 284/8 в сумі 10 848,87 (десять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 87 коп.), в тому числі ПДВ - 1 808,15 грн. (одна тисяча вісімсот вісім гривень 15 коп.).

Цивільний кодекс України у ст. 903 передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач у період з травня 2012 року по листопад 2012 року включно з дотриманням вимог п. 1.1. Договору та ст.ст. 509, 526, 629, 901, 902 Цивільного кодексу України надав Відповідачу послуги експлуатаційно-технічного обслуговування засобів зв'язку та організованого останніми тракту з утвореними в ньому простими груповими трактами (далі за текстом: Послуги зв'язку).

Проте, Відповідач в порушення вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 903, ст.ст. 509, 526, 629, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, п. 3.1. Договору частково оплатив Позивачу послуги зв'язку, які визначені Договором від 01.04.2003 року № 284/8, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 10 848,87 (десять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 87 коп.), що підтверджено Додатковою угодою № 6 до Договору від 01.04.2003 року № 284/8.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору, передбаченого ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України, 25.10.2014 року відправив Відповідачу претензію від 22.10.2014 року за № 514/06 з вимогою погасити заборгованість за Договором. На підтвердження чого суду надано копії претензії та вкладення у цінний лист від 25.10.2014 року.

Відповідач на вказану претензію Позивача не відреагував та заборгованість у вигляді основного боргу за Договором не погасив.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже заборгованість Відповідача за Договором у вигляді основного боргу становить 10 848,87 грн. (десять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 87 коп.).

На час розгляду справи сума заборгованості Відповідачем не погашена та її наявність Відповідачем належними та допустимими доказами не спростована. Перевіркою розміру суми основного боргу, встановлено, що вона Позивачем визначена вірно та відповідає фактичним обставинам справи.

Суд приходить до висновку, що факт порушення Відповідачем умов Договору суду Позивачем у справі доведений належними та допустимими доказами, внаслідок чого Позивач має право на стягнення з Відповідача 10 848,87 грн. (десять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 87 коп.) основного боргу.

За таких обставин вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за Договором у сумі 10 848,87 грн. (десять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 87 коп.), є обґрунтованими, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача інфляційні нарахування в сумі 1 819,38 грн. (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять гривень 38. коп.) та три проценти річних у сумі 687,44 грн. (шістсот вісімдесят сім гривень 44 коп.). Розрахунок суми інфляційних нарахувань та трьох процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаних сум трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми трьох процентів річних та інфляційних нарахувань.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за Договором на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку від 01.04.2003 року № 284/8 у вигляді інфляційних нарахувань в сумі 1 819,38 грн. (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять гривень 38 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 687,44 грн. (шістсот вісімдесят сім гривень 44 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються судом на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" в особі філії "ДИРЕКЦІЯ ПЕРВИННОЇ МЕРЕЖІ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТЕЛЕКОМ" до військової частини А 2860 про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з військової частини А 2860, ідентифікаційний код: 08363908, місцезнаходження: 08621, Київська обл., Васильківський р-н, с. Данилівка, на користь публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", ідентифікаційний код: 21560766, місцезнаходження: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, в особі філії "ДИРЕКЦІЯ ПЕРВИННОЇ МЕРЕЖІ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТЕЛЕКОМ", ідентифікаційний код: 16479714, місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, заборгованість за договором на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку від 01.04.2003 року за № 284/8 у вигляді основного боргу в сумі 10 848,87 грн. (десять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 87 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 1 819,38 грн. (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять гривень 38 коп.), 3-х процентів річних у сумі 687,44 грн. (шістсот вісімдесят сім гривень 44 коп.) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 12 січня 2015 року