Постанова № 42330872, 15.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа № 920/1463/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Плахов О.В.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Шевцов П.В. на підставі довіреності №15-10056 від 31.12.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (вх. №3710С/2) та апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вх. №3712С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2014р. у справі № 920/1463/14

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Суми

до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Суми

про стягнення 2 052 315,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" з вимогою стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 2 044 342, 00грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7 972, 90грн. на тій підставі, що за 55 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2014р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.10.2014р. у справі №920/1463/14 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 148 680, 00грн., стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" в доход державного бюджету України 2 973, 60грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог позивача відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування; незайнятість необхідної кількості робочих місць для інвалідів виникла не з вини відповідача, тому на нього не може бути покладена відповідальність через відсутність у діях відповідача складу правопорушення. Разом з тим, відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування чотирьох інвалідів, що до нього звернулись, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 148 680, 00грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині стягнення з ПАТ "Сумихімпром" на користь позивача 148 680, 00грн. адміністративно-господарських санкцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що відповідачем створено 200 робочих місць для працевлаштування інвалідів, у відповідача відсутній обов'язок за власні кошти створювати спеціальні робочі місця для інвалідів; трьом інвалідам (Безкровна Т.І., Берестовська Н.Б., Костюченко Л.В.), які були направлені до відповідача Сумським міським центром зайнятості для працевлаштування було відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з тим, що згідно висновків МСЕК їм протипоказана тяжка фізична праця або тривале перебування на ногах, одному інваліду (Ругаль С.В.) було відмовлено у працевлаштуванні на підприємство у зв'язку з тим, що посада, на яку її було направлено, була зайнята, що підтверджується складеними відповідачем актами.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 2 052 315, 20грн., в тому числі пеню за невиконання 4% нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2013 році у розмірі 7 972, 90грн.

Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що підприємства зобов'язані створювати робочі місця шляхом працевлаштування на ньому інваліда або сплачувати адміністративно-господарські санкції за кожне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда. П'ять інвалідів, які були направлені на підприємство, не були працевлаштовані відповідачем з підстав, що вони не відповідають вимогам роботодавця. Відмітка роботодавця, що інвалід не "відповідає вимогам" прирівнюється як відмова в укладенні трудового договору.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Гетьман Р.А.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2014р. у справі №920/1463/14 прийнято апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" для розгляду в одному апеляційному провадженні, враховуючи, що апеляційні скарги були подані на один процесуальний документ.

02.12.2014р. відповідачем подано до Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу позивача (вх.№11546), заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

31.12.2014р. позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх.№1304), просить відмовити у її задоволенні. Також просить розглянути справу без участі представника відділення Фонду.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 12.01.2015р. з'явився представник відповідача, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. Проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечує.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційних скарг по суті, що позивач у справі про час і місце розгляду апеляційних скарг повідомлений належним чином, а також, що явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011р. порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром".

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.10.2012 року у даній справі введено процедуру санації боржника - ПАТ "Сумихімпром".

Виходячи зі змісту положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема ст. 1, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Отже, відповідно до вимог даного Закону, до визнання боржника банкрутом суд, що розглядає справу про банкрутство, має відмовляти у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Разом з тим, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з наступним визнанням їх судом та включенням до реєстру вимог кредиторів.

Виходячи з викладеного, поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори за поточними вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 05.08.2014р. у справі №922/4169/13.

Частина 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України визначає, що до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана справа підвідомча та підсудна господарському суду шляхом її розгляду у позовному провадженні.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ "Сумихімпром" є юридичною особою та перебуває на обліку за місцем реєстрації в Сумському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до наявного у матеріалах справи звіту форми 10-ПI про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" у 2013 році становила 4 787 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 136 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 191 особа (т.1 а.с.5).

Згідно штатного розпису керівників, спеціалістів, службовців та робітників ПАТ "Сумихімпром" для працевлаштування інвалідів, затвердженого 28.12.2012р. (т.1 а.с.46-52), на ПАТ "Сумихімпром" в період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року створено 200 робочих місць для працевлаштування інвалідів за різними спеціальностями.

Протягом 2013 року відповідач повідомляв Сумський міський центр зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів форми № 3-ПН (т. 1 а.с.7-34).

Також відповідачем протягом 2013 року додатково подавалась інформація про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів в Сумську обласну Всеукраїнську спілку громадську організацію інвалідів "Союз Чорнобиль України", Зарічну МСЕК, Сумську міжрайонну МСЕК, Ковпаківський МСЕК, Сумську обласну громадську організацію інвалідів України "Поступ", Сумську обласну організацію інвалідів "Всеукраїнська асоціація працездатних інвалідів", Сумську міську громадську організацію інвалідів України "Доброта", Обласну МСЕК, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Сумський міський центр активної реабілітації інвалідів "Натхнення", Сумську міську громадську організацію інвалідів "Рука допомоги" (т. 1 а.с.53-141).

За змістом статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Частиною першою статті 20 наведеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Отже, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Таким чином, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Разом з тим, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 02.04.2013р., від 16.04.2014р.

При цьому, колегія суддів зазначає, що за результатом працевлаштування відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженого ним орагном. Тобто, безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцями.

Отже, при розгляді даної справи потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем створені робочі місця для працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає передбаченому законом нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідач протягом 2013 року повідомляв Сумський міський центр зайнятості та інші спеціалізовані підприємства, організації та установи щодо наявності вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та повідомлення щодо наявних вакантних місць, на нього не може бути покладена відповідальність за непрацевлаштування необхідної кількості інвалідів.

Відповідно до листа Сумського міського центру зайнятості №07/2184 від 02.10.2014 року, у 2013 році Сумським міським центром зайнятості на заявлені відповідачем вакансії направлялись 17 осіб (т.1 а.с.188-189), з яких 5 осіб працевлаштовані за виданими направленнями, 7 осіб відмовились від запропонованих вакансій, 5 особам роботодавцем (відповідачем у справі) відмовлено у працевлаштуванні. Перелік направлених до відповідача для працевлаштування осіб з інвалідністю наведено в додатку № 1 до листа.

В цьому переліку зазначено, що одна з осіб з інвалідністю, якій було відмовлено відповідачем у працевлаштуванні - Чеховський М.М. (слюсар - інструментальник) направлявся для працевлаштування не на спеціально створене робоче місце для особи з інвалідністю.

Про відмову у працевлаштуванні Чеховському М.М. відповідачем був складений акт від 25.07.2013 року (т.1 а.с.200), в якому зазначено, що зазначена професія не заявлена як вакансія, бо не атестована як робоче місце для інваліда. Від інших пропозицій по працевлаштуванню Чеховський М.М. відмовився.

За наведених підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відмові відповідача у працевлаштуванні Чеховського М.М. на робоче місце слюсаря - інструментальника, яке не заявлялося відповідачем як вакансія, направленого до відповідача для працевлаштування не на спеціально створене робоче місце для особи з інвалідністю, не вбачається складу правопорушення, а відтак відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 895 662, 30грн. адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та залишає її без задоволення.

Разом з тим, згідно з корінцями направлень на працевлаштування, витягами з реєстру направлень на працевлаштування, актами комісії ПАТ "Сумихімпром" чотирьом інвалідам відмовлено відповідачем у працевлаштуванні у зв'язку з невідповідністю вимогам роботодавця (т.1 а.с. 190-191, 193-194).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що трьом інвалідам (Безкровна Т.І., Берестовська Н.Б., Костюченко Л.В.), які були направлені до відповідача Сумським міським центром зайнятості для працевлаштування було відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з тим, що згідно висновків МСЕК їм протипоказана тяжка фізична праця або тривале перебування на ногах, одному інваліду (Ругаль С.В.) було відмовлено у працевлаштуванні на підприємство у зв'язку з тим, що посада, на яку її було направлено, була зайнята.

Проте, як вбачається із корінців направлень, дані особи були направлені саме на заявлені відповідачем вакантні місця, створені для працевлаштування інвалідів згідно з інформацією, яка надавалася відповідачем до Сумського міського центру зайнятості у звітах форми № 3-ПН (0,5 ставки, за спеціальностями: діловод, оператор комп'ютерного набору, підсобний робітник, прибиральник службових приміщень; умови праці - нормальні).

Щодо відмови відповідачем у працевлаштуванні інваліда Ругаль С.В. у зв'язку з тим, що посада, на яку її було направлено, була зайнята, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно поданого відповідачем до Сумського міського центру зайнятості звіту про наявність вакансій (інвалідів) станом на 31.01.2013р., вакансія, на яку була направлена Ругаль С.В. (прибиральник службових приміщень) заявлена як вакантна (т.1 а.с.142-143). У звіті про наявність вакансій (інвалідів) станом на 28.02.2013р. дана посада також була подана відповідачем як вакантна.

Згідно корінця направлень (т.1 а.с.192), Ругаль С.В. була направлена на підприємство для працевлаштування 05.02.2014р., цією ж датою складено акт про зайнятість даної посади.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 12.01.2015р. представник відповідача не зміг пояснити, в чому полягає тяжка фізична праця на даних посадах, на які висновки МСЕК посилався відповідач в актах при відмові у працевлаштуванні даних інвалідів та яким чином нормальні умови праці протипоказані вказаним інвалідам. Також не надав пояснення, чому Ругаль С.В. було відмовлено у працевлаштуванні з посиланням на зайнятість даної посади, у той час як відповідачем дана посада заявлялась як вакантна.

Отже, відповідачем в силу статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено обгрунтованість та правомірність відмови у працевлаштуванні чотрирьох інвалідів.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування чотирьох інвалідів, що до нього звернулися, у зв'язку з чим, вважає висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 148 680,00 грн. (4 x 37 170,00 грн.) адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році є обгрунтованим, а апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Щодо позовних вимог стягнення з відповідача пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 7 972,90 грн. за період з 16.04.2014 року по 28.04.2014 року колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011року порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції", про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром».

Відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів),

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевим господарським судом забезпечено дотримання вимог щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" та апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2014р. у справі № 920/1463/14 - без змін.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2014р. у справі № 920/1463/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 17.01.2015 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Плахов О.В.