Постанова № 42330310, 27.11.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року о/об 17 год. 27 хв.Справа № 808/5463/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккумтех» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участю:

представник позивача - Хорошко Сергій Вікторович

(довіреність №б/н від 01.04.14);

представник позивача - Блєдна Анастасія Іллівна

(довіреність № б/н від 20.10.14);

представник позивача - ОСОБА_3

(наказ №70-к від 21.05.10);

представник відповідача - Рєзнікова Ірина Василівна

(довіреність №20987/08-30-10-024 від 11.09.14);

представник відповідача - Головань Ганна Ігорівна

(довіреність №25491/08-30-10-024 від 04.11.14),

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккумтех» (далі - позивач або ТОВ «Аккумтех») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області), в якому позивач, з наступними уточненнями, просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо підстав, порядку та висновків проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача, за наслідками якої складено акт №117/22-01/34748446 від 05.08.2014 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки №570 від 21.07.2014 року;

- визнати протиправними дії відповідача стосовно коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 року № 0001512201 на суму 378 634,50 грн. та № 0001502201 на суму 460 090,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем порушено приписи чинного законодавства щодо порядку проведення та оформлення результатів перевірки, на підставі висновків якої винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач не згоден з висновками, викладеними в Акті перевірки №117/23-01/34748446 від 05.08.2014 року, і, як наслідок, з донарахуванням зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями та самим їх винесенням. На думку позивача, висновки Акту перевірки про порушення позивачем вимог чинного законодавства є упередженими та безпідставними. Звертає увагу, що у позивача наявні всі документи, які підтверджують наявність підстав для формування витрат та товарності операцій. Позивач вказує, що ним було надано до перевірки всі необхідні документи, що підтверджують дотримання ним вимог чинного податкового законодавства. З огляду на викладене, вважає дії відповідача щодо підстав, порядку та висновків проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача, щодо винесення наказу на проведення перевірки, щодо винесення податкових повідомлень-рішень протиправними, а податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 року №0001512201 та №0001502201 безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у запереченнях, просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень відповідач посилається на норми Податкового кодексу України та зазначає, що ним були виконані норми чинного законодавства стосовно порядку проведення та оформлення результатів перевірки позивача. На думку відповідача, висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 року №0001512201 та №0001502201, є обґрунтованими та правомірними, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

Відповідно до копії свідоцтва серії А01 №020198 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккумтех» 17.11.2006 року зареєстроване як юридична особа за адресою: 69013, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 4, ідентифікаційний код 34748446.

Судом встановлено, що 21.07.2014 року начальником ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області Р.П.Афоновим видано наказ №570 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аккумтех» (код ЄДРПОУ 34748446) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.04.2014 року.

Наказом начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області Р.П.Афонова від 25.07.2014 року №580 продовжено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аккумтех» (код ЄДРПОУ 34748446) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.04.2014 року.

З 21.07. 2014 року по 25.07.2014 року фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккумтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2011 року по 30.04.2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 05.08.2014 року складено акт №117/22-01/34748446 (далі - акт №117/22-01/34748446).

У висновках акту перевірки №117/22-01/34748446 зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Аккумтех»:

- п.138.8, 138.4 ст. 138, з урахуванням абз. 2 п. 137.1 ст. 137, п. 135.2 ст. 135; пп. 135.5.5, 135.5.4 п.135.5, п. 135.2 ст. 135, п.п.138.1.1 п.138.1. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р (зі змінами та доповненнями) підприємством занижено суму податку на прибуток всього на суму 516 246 грн.;

- п.п 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198. 3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.15 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р №2755-VІ зі змінами та доповненнями, «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом МФУ №1492 від 25.11.2011р та вимоги наказу МФУ від 17.12.2012 №1340 «Про затвердженя форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» як наслідок підприємством занижено податок на додану вартість всього на суму 362 922 грн.

- п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п.202.1 ст.202, п.203.1 ст.203 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) ТОВ «АККУМТЕХ» не надано податкову декларацію з податку на додану вартість до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області за квітень 2014 року.

Позивач подав до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області заперечення від 13 серпня 2014 року на акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки №117/22-01/34748446 від 05 серпня 2014 року, які надійшли до ДПІ 14.08.2014 року.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області надано відповінь від 20.08.2014 року №19418/10/08-30-2201 на заперечення позивача на акт перевірки №117/22-01/34748446 від 05.08.2014 року, якою заперечення залишені без розгляду.

20.08. 2014 рону на підставі Акту перевірки №117/22-01/34748446 від 05.08.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001512201, яким відповідач збільшив ТОВ «Аккумтех» суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 378 634,50 грн., у тому числі за основним платежем - 241 743,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 126 891,50 грн. (том справи 1);

- №0001502201, яким відповідач збільшив ТОВ «Аккумтех» суму грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 460 090,00 грн., у тому числі за основним платежем - 388 390,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 71 700,00 грн. (том справи 1).

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо винесення наказу на проведення перевірки №570 від 21.07.2014 року, щодо підстав, порядку та висновків проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача, за наслідками якої складено акт №117/22-01/34748446 від 05.08.2014 року, щодо коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток, та з податковими повідомленнями-рішеннями від 20.08.2014 року №0001512201 та № 0001502201 - оскаржив їх до суду.

Висновки акту перевірки про допущенні порушення податкового законодавства, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність дій щодо коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

За приписами пп.134.1.1-134.1.2 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, підпунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат визначених у пунктах цієї статті та у статті 139 цього кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати що враховуються для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2, ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4, ст. 138 ПК України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 138.6 ст. 138 ПК України визначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з врахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 138.8.1. п.138.8 ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

В п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У п.201.1 ст.201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Представниками позивача надано суду копії договору поставки № 50 від 25.08.2011, специфікації на поставку товару, податкові накладні, видаткові накладні, ТТН, виписки банку ТОВ «Аккумтех» по взаємовідносинам з ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011» у період з 01.09.2011 по 14.03.2012. Копії договору підряду № 51 від 25.08.2011, специфікації, податкові накладні, акти приймання - передачі сировини та матеріалів, виписки банку ТОВ «Аккумтех» по взаємовідносинам з ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011»у період з 01.09.2011 по 14.03.2012. Копії договору поставки № 46 від 01.06.2011, специфікації на поставку товару, податкові накладні, видаткові накладні, ТТН, виписки банку ТОВ «Аккумтех» по взаємовідносинам з ПП «Автомарка» у період з 01.06.2011 по 01.10.2011. Копії договору підряду № 47 від 01.04.2011, специфікації, податкові накладні, акти приймання - передачі сировини та матеріалів, виписки банку ТОВ «Аккумтех» по взаємовідносинам з ПП «Автомарка» у період з 01.06.2011 по 01.10.2011. Копії договору поставки № 38 від 24.02.2011, специфікації на поставку товару, податкові накладні, видаткові накладні, ТТН, виписки банку ТОВ «Аккумтех» по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Фінпрофіль»» у період з 01.01.2011 по 01.07.2011. Копії договору підряду № 37 від 24.02.2011, специфікації, податкові накладні, акти приймання - передачі сировини та матеріалів, виписки банку ТОВ «Аккумтех» по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Фінпрофіль»» у період з 01.01.2011 по 01.07.2011.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Щодо реальності вчинених операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аккумтех» та його контрагентами - ПП «Автомарка», ТОВ «Торговий дім Фінпрофіль», ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011», - суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач мав господарські правовідносини з ПП «Автомарка», ТОВ «Торговий дім Фінпрофіль», ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011», які оформлені у письмовій формі, а саме у формі договорів.

На підтвердження отримання позивачем від вказаних контрагентів товарів (послуг), ТОВ «Аккумтех» надано та судом досліджено наведені вище первинні документи.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що позивачем не надано документального підтвердження укладання між підприємствами договорів, товарно-транспортних накладних, та інших документів, що підтверджують правомірність віднесення до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування та податкового кредиту з податку на додану вартість операцій контрагентами по взаємовідносинам з ПП «Автомарка», ТОВ «Торговий дім Фінпрофіль», ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011».

Однак з цього приводу суд зазначає, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як зазначалось вище, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, щодо здійснення господарських операції зі спірними контаргентами.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаними контрагентами - фактичне переміщення (транспортування), приймання, товару ТОВ «Аккумтех».

Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (фіктивними) правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст угод, укладених між позивачем та ПП «Автомарка», ТОВ «Торговий дім Фінпрофіль», ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011», не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Аккумтех» та вищезазначеними контрагентами.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.

Щодо неповернення фінансової допомоги.

Згідно акту перевірки № 117/22-01/34748446 від 05.08.2014 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області встановлено порушення п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України підприємством ТОВ «Аккумтех» у складі інших доходів не відображено суму поворотної фінансової допомоги, отриманої від фізичної-особи підприємця, згідно договору про надання фінансової допомоги № ДГ-15-13 від 01.03.2013, яка станом на 31.12.2013 не була повернута, що призвело до їх заниження за 2013 рік на суму - 2 994 грн.

01.03.2013р. підприємством ТОВ «Аккумтех» було укладено договір про надання фінансової допомоги №ДГ-15- 13 від 01.03.2013р. з ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_3).

Згідно умов договору № ДГ-15-13 від 01.03.2013р. підприємством ТОВ «Аккумтех» отримано грошові кошти від ОСОБА_3 у загальній сумі 2 994,06 грн., а саме: відповідно до прибуткових касових ордерів: ПКО-000009 від 22.03.2013р на суму 1 058,25 грн. № ПКО-ООООЮ від 10.04.2013р на суму 438,78 грн., № ПКО- 000011 від 22.04.2013р. на суму 788,51 грн., № ПКО-000012 від 13.05.2013р. на суму 708,52 грн.

02.12.2013р. підприємством ТОВ «Аккумтех» було укладено договір займу № 0212/41 від 02.12.2013р. з ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_3) на суму - 2 994,06 грн., строк дії договору до 02.12.2014р.

03.12.2013р. відповідно видаткового касового ордеру №40 від 03.12.2013р. підприємством ТОВ «Аккумтех» було відображено повернення фінансової допомоги у сумі - 2 994,06 грн.

03.12.2013р. відповідно прибуткового касового ордеру №27 від 03.12.2013р. підприємством ТОВ «Аккумтех» було відображено, що прийнято від ОСОБА_3 поворотна фінансова допомога у сумі - 2 994,06 грн.

Згідно з п. п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14 ПКУ фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПКУ до інших доходів включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються не поверненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками податку на прибуток (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно з цим Кодексом мають пільги щодо його сплати, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж встановлено п. 151.1 ст. 151 ПКУ.

Згідно проведеного експертного дослідження № 76/08-14Б від 29.08.2014 заборгованість ТОВ «Аккумтех» у сумі - 2 994,06 грн. фінансової допомоги ФОП ОСОБА_3 згідно договору про надання фінансової допомоги № ДГ-15-13 від 01.03.2013р. документально не підтверджується, висновки, що викладено у акті перевірки № 117/22-01/34748446 від 05.08.2014, щодо не відповідності п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України документально не підтверджуються.

Підтверджується заборгованість ТОВ «Аккумтех» перед ОСОБА_3 у сумі - 2 994,06 грн. згідно договору займу №0212/41 від 02.12.2013р. з (іпн НОМЕР_3), строк дії договору до 02.12.2014р.

Стосовно завищення собівартості виготовлених та реалізованих товарів.

Як наведено раніше, то відповідачем згідно акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Аккумтех» вимог п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України щодо завищення суми собівартості виготовлених та реалізованих товарів (робіт, послуг) на розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих на об'єкт нематеріальних активів за період 2012 - 2013рр. у сумі 305 135 грн. та щодо завищення суми адміністративних виплат на розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих на об'єкт нематеріальних активів за період 2012 - 2013рр. у сумі 153 619 грн.

До зазначеного висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що на думку перевіряючих позивачем не надано документального підтвердження оцінки майнових прав на об'єкт нерухомості розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Базова, буд.4.

Згідно отриманих в судовому засіданні пояснень представника позивача, судоми встановлено, що до перевірки надано: акт оцінки та прийому - передачі майнових прав для формування статутного капіталу ТОВ «Аккумтех» від 22.02.2012р.; висновок про вартість права користування нерухомістю від 30.12.2011р. оцінювача ОСОБА_9; звіт про оцінку вартості права користування нерухомістю від 30.12.2011р. оцінювача ОСОБА_9; протокол №б/н від 22.02.2012р. загальних зборів ТОВ «Аккумтех».

Статутний капітал ТОВ «Аккумтех» частково сформовано за рахунок внесення Учасником майнових прав на об'єкт нерухомості, у складі: літ. А. Б. БІ, Б2, Г, гі, ГІ, Г2, г2, В-2, в, Д Д2, д2, ДЗ, Ж, ЖІ, С, Т, О, 01, ЛІ, Л, М, Н, СІ, Л2, ЛЗ, Л4. И, Р. У, ворота №2,9,11, паркани №3,7,8,10,12, 13, замощення І строком на п'ять років, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова,4.

Об'єкт нерухомості, являє собою групу будівель та споруд, що розташовані на огородженій земельній ділянці площею 19 126 м2, яка передана в оренду Учаснику під землі промислового та іншого призначення згідно договору оренди від 19.03.2007 року строком на 10 років.

Строк чинності переданих Учасником майнових прав на об'єкт нерухомості становить 5 (п'ять) календарних років з моменту їх передачі.

Для формування статутного капіталу Учасником внесені (передані Товариству) певні майнові права від ОСОБА_3: право користування об'єктом нерухомості: право на використання об'єкта нерухомості для власних потреб Товариства; право на використання об'єкта нерухомості у господарській діяльності Товариства; право використання внутрішньо дворових та внутрішньо будівельних інженерних мереж; право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомості та прилеглою земельною ділянкою, у обсязі, що не перевищує обсягу прав, наданих Учаснику законодавством України та договором оренди земельної ділянки.

Право часткового розпорядження об'єктом нерухомості, за погодженням із Учасником: виключне право дозволяти використання об'єкта нерухомості третім особам: право самостійної передачі об'єкта нерухомості Товариством у користування, здачі об'єкта нерухомості у найм (оренд) і третім особам на строк, що не перевищує строку чинності майнових прав переданих Товариству; право самостійного укладення договорів про передачу об'єкта нерухомості у найм, оренду із третіми особами на строк, що не перевищує строку чинності майнових прав; право отримання Товариством вигоди від здачі об'єкта нерухомості у користування (найм, оренду), зокрема право самостійного отримання орендних та інших платежів, належних Товариству за відповідними договорам оренди, найму, виключне право передачі у тимчасове користування земельної ділянки чи окремої її частини, на якій розміщений об'єкт нерухомості та прилеглої земельної ділянки наймачеві об'єкта нерухомості (його частини), у обсязі необхідному для досягнення мети найму.

Право на власний розсуд здійснювати поточний ремонт та утримання об'єкта нерухомості у належному стані.

Право здійснення капітального ремонту об'єкта нерухомості за власний рахунок, за погодженням Учасника.

Разом передано майнових прав на об'єкт нерухомості на загальну суму 1 843 223,00 грн. (один мільйон вісімсот сорок три тисячі двісті двадцять три гривні 00 копійок).

Загальна сума майнових прав на об'єкт нерухомості на загальну суму 1 843 223,00 грн. документально підтверджується актом оцінки та приймання-передачі майнових прав для формування Статутного капіталу, Звітом про оцінку вартості права користування нерухомістю, Висновком незалежної оцінки вартості прав користування об'єктом нерухомості: проведеної на замовленням Учасника ФОП ОСОБА_9 (свідоцтво про внесення в Державний реєстр оцінювачів від 25.09.2008р г. №6879; згідно договору № 122 від 30.12.2011р.).

В бухгалтерському обліку підприємства майнові права на об'єкт нерухомості обліковуються на бухгалтерському рахунку №122 «Права користування майном».

В бухгалтерському обліку ТОВ «Аккумтех» нарахування амортизації відображено проводками: Дт № 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів» Кт 122 «Нематеріальні активи»; Дт 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі втрати», 92 «Адміністративні витрати» Кт№133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів».

Згідно наведеного суд приходить до висновку, що ТОВ «Аккумтех» підтверджено вартість майнових прав на об'єкт нерухомості на загальну суму 1 843 223 грн. Тому у позивача відсутнє порушення вимог п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Щодо використання кредитних коштів не за цільовим призначенням.

Відповідно до акту перевірки встановлено порушення вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.п.138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст.14 ПК України підприємством ТОВ «Аккумтех», щодо завищення суми відсотків за користування кредитними коштами та комісії за їх отримання за період 2013 у сумі - 168 318 грн., кредитні кошти були використані не за їх цільовим призначенням (не на придбання основних засобів), витрати не пов'язані з господарською діяльністю платника податків.

Всього по договору № 1501.43209/FW1602.254 від 09.01.2013 з ПАТ «ПроКредитБанк» нараховано відсотків за користування кредитними коштами у сумі - 97 520,75 грн. , у т. ч: у лютому 2013 у сумі - 6 459,86 грн., у березні 2013 у сумі - 7 748,33 грн., у квітні 2013 у сумі - 8 462,43 грн., у травні 2013 у сумі - 8 622,53 грн., у червні 2013 у сумі - 8 245,18 грн., у липні 2013 у сумі - 7 447,32 грн., у серпні 2013 у сумі 8 245,18 грн., у вересні 2013 у сумі - 19 150,10 грн., у жовтні 2013 у сумі - 6 649,38 грн., у листопаді 2013 у сумі - 10 107,07 грн., у грудні 2013 у сумі - 6 383,37 грн.

Всього по договору №1501.43209/FW1602.254 від 09.01.2013 сплачено комісію за видачу кредитних коштів у сумі - 13 787,93 грн.

Всього по договору №1501.43355/FW1602.254 від 19.04.2013 з ПАТ «ПроКредитБанк» нараховано відсотків за користування кредитними коштами у сумі - 47 487,30 грн. у т. ч: у червні 2013 у сумі - 7 619,97 грн., у липні 2013 у сумі 5 715,00 грн., у серпні 2013 у сумі - 5 905,47 грн., у вересні 2013 у сумі - 2 167,78 грн., у жовтні 2013 у сумі - 4 706,84 грн., у листопаді 2013 у сумі - 7 044,71 грн., у грудні 2013 у сумі - 14 327,53 грн.

Всього по договору №1501.43355/FW1602.254 від 19.04.2013 сплачено комісію за видачу кредитних коштів у сумі - 9 522,63 грн.

ТОВ «Аккумтех» за період з 01.01.2013 по 01.01.2014, за наведеними вище договорами отримано кредитних коштів від ПАТ «ПроКредитБанк» у сумі 1 539 813,55 грн.

Кредитні кошти були спрямовані на розрахунки з постачальниками, виплату заробітної плати, податків, обов'язкових зборів, орендної плати, виплату кредиту за авто, на погашення кредитних платежів, придбання обладнання, що здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності позивача.

Відповідно до п. п 138.10.5 п.138.10 ст. 138 ПК України фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Пунктом 141.1. ст. 141 ПК України визначено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п 14.1.36. ПК України Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у підприємства позивача відсутнє завищення відсотків за користування кредитними коштами та комісії та їх отримання, що призвело до завищення суми інших витрат в розмірі 168 318 грн.

Згідно акту перевірки № 117/22-01/34748446 від 05.08.2014 щодо повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2014 р. встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі - 361 751 грн., в тому числі за квітень 2011 року у розмірі 17 611 грн., за травень 2011 року у розмірі 32 960 грн., за червень 2011 року у розмірі 60 608 грн., за липень 2011 року у розмірі 39 630 грн., за серпень 2011 року у розмірі 18 228 грн., за вересень 2011 року у розмірі 49 539 грн., за жовтень 2011 року у розмірі 34 315 грн., за листопад 2011 року у розмірі 24 332 грн., за грудень 2011 року у розмірі 46 990 грн., за січень 2012 року у розмірі 18 937 грн., за березень 2014 року у розмірі 18 601 грн.

В ході проведення дослідження наданих документів ТОВ «Аккумтех» документально не підтверджується заниження податкового кредиту з ПДВ у сумі - 343 150 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2011 року у розмірі 17 611 грн., за травень 2011 року у розмірі 32 960 грн., за червень 2011 року у розмірі 60 608 грн., за липень 2011 року у розмірі 39 630 грн., за серпень 2011 року у розмірі 18 228 грн., за вересень 2011 року у розмірі 49 539 грн., за жовтень 2011 року у розмірі 34 315 грн., за листопад 2011 року у розмірі 24 332 грн., за грудень 2011 року у розмірі 46 990 грн., за січень 2012 року у розмірі 18 937 грн.

При дослідженні задекларованого податкового кредиту за березень 2014 ТОВ «Аккумтех» встановлено, що документально підтверджується обліковими даними бухгалтерського та податкового обліку самостійне коригування податкового кредиту з ПДВ у сумі 18 601 грн.

Також, при проведені перевірки податковим органом встановлено наступне.

ТОВ «Аккумтех» в ході проведення перевірки надано пояснення відповідно до яких при аналізі бухгалтерського обліку ПДВ було виявлено помилки формування декларації ПДВ у січні-травні 2013 року, та формування кредиту ПДВ у березні 2014р. Для виправлення помилки було сформовано уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та було надано - 20.06.2014р до ДПІ згідно п.п. «а» п. 49.3 ст. 49.

Рекомендованим листом з повідомленням про вручення №15182/10/08-30-1803 від 24.06.2014р ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області було повідомлено підприємство ТОВ «Аккумтех» про те, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2013р., грудень 2013р., січень 2014р., лютий 2014р. та березень 2014р. не визнано як податкову звітність посилаючись на п.48.1 статті 48 ПКУ.

Відповідно до отриманої інформації з сектору обліку платників та обробки податкової звітності встановлено, що надіслані поштою ТОВ «Аккумтех» уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013р., грудень 2013р., січень 2014р., лютий 2014р. та березень 2014р. не визнано як податкову звітність, у зв'язку з тим, що в них невірно зазначені обов'язкові для податкової декларації реквізити.

При документальному досліджені Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «Аккумтех» за період: листопад 2013р., грудень 2013р., січень 2014р., лютий 2014р. та березень 2014р. не відповідність заповнення обов'язкових для податкової декларації реквізитів не встановлено.

Тому, висновки акту перевірки стосовно порушення вимог п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14 п.198.6 ст. 198 , п. 201.1, 201.6, 201.15 ст. 201 ПКУ від 02.12.2010р №2755- VI зі змінами та доповненнями, «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом МФУ №1492 від 25.11.2011р. та вимоги наказу МФУ від 17.12.2012р. №1340 «Про затвердженя форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», завищення податкового кредиту ТОВ «Аккумтех» за період з 01.04.11р. по 30.04.14р. на суму 18 601 грн. яке викладено у акті перевірки № 117/22-01/34748446 від 05.08.2014р. ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області не підтверджуються.

При дослідженні задекларованого податкового зобов'язання з ПДВ ТОВ «Аккумтех» за квітень 2014р. у сумі 1171 грн. встановлено наступне.

Згідно акту перевірки № 117/22-01/34748446 від 05.08.2014 встановлено неподання податкової декларації з податку на додану вартість до ДПІ за квітень 2014 року.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області листом №14376/10/08-30-1803 від 13.06.2014 року повідомлено, що надіслані Додаток №5 до податкової декларації податку на додану вартість та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року не визнано як Податкову звітність, та запропоновано подати оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п.202.1 ст.202, п.203.1 ст.203 ПК України ТОВ «Аккумтех» не надано податкову декларацію з податку на додану вартість до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області за квітень 2014 року».

При документальному дослідженні даних відображених у Декларацій з ПДВ ТОВ «Аккумтех» за квітень 2014р. задекларованого податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2014р. у сумі 1 171 грн. не відповідність заповнення обов'язкових для податкової декларації реквізитів не встановлено.

Тому, встановлені перевіркою порушення вимог п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п.202.1 ст.202, п.203.1 ст.203 ПК України не підтверджуються.

При документальному досліджені наданих документів ТОВ «Аккумтех» не відповідність вимоги п.п 14.1.181, п. 14.1 ст. 14 п. 198.1 , 198. З п.198.6 ст. 198 , п. 201.1, 201.6, 201.15 ст. 201 ПК України, «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом МФУ №1492 від 25.11.2011р та вимоги наказу МФУ від 17.12.2012 №1340 «Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» не підтверджується та заниження податку на додану вартість за період: квітень 2011 р. - квітень 2014 р. всього на суму 362 922 грн. яке викладено у акті перевірки № 117/22-01/34748446 від 05.08.2014 не підтверджено.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки №570 від 21 липня 2014 року та дій щодо підстав, порядку та висновків проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача, за наслідками якої складено акт №117/22-01/34748446 від 05 серпня 2014 року суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

12.06.2014 відповідачем рекомендованим листом з повідомленням направлено на адресу позивача запит про надання пояснень та їх документального підтвердження № 13924/10/08-30-2201. У вказаному запиті відповідач просив надати пояснення та документальне підтвердження щодо фінансово господарської діяльності підприємства за період з 01.04.2011 по 30.04.2014. Зазначений запит отримано підприємством 25.06.2014.

27.06.2014 ТОВ «Аккумтех» листом № 10566/10 відмовлено у надані пояснень та запитуваних документів.

У зв'язку з ненаданням позивачем інформації на письмовий запит відповідачем прийнято наказ № 570 від 21.07.2014 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.04.2014.

З 21.07.2014 на підставі п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Аккумтех.

За результатами перевірки складено акт № 117/22-01/37748446 від 05.08.2014, яким встановлено порушення податкового законодавства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Судом встановлено, що відповідачем, керуючись п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України та на підставі пп. 78.1.1, 78.1.4, 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, було направлено запити № 13924/10/08-30-2201від 06.06.2014 про надання пояснень та їх документального підтвердження та отримано відповідь щодо відмови у надані поясненні та документів.

Суд зазначає, що запит направлений з підстав визначених п. 73.3 ст. 73 п.78.1.1 ст. 78 ПК України, оформлені належним чином, підписані уповноваженою особою відповідача, містили перелік інформації, яка запитується, а також підстави для надіслання запиту.

Також, суд зазначає, що наведені в п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України підстави для надіслання запиту, не є підставою для твердження про порушення платником податків вимог податкового законодавства. Зазначено лише про обов'язок контролюючого органу надіслати запит платнику податків у разі виникнення підозри у вчиненні платником податків порушення вимог податкового законодавства, яка може бути спростована платником податків, як під час надання відповіді на такий запит, так і під час проведення відповідної документальної перевірки такого платника.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Згідно п. 78.4, п. 78.5, п. 78.6, п. 78.7, п. 78.8 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Таким чином, суд доходить висновку, що запит про надання інформації відповідачем складено та направлено правомірно, а також оскаржуваний наказ складено відповідно до вимог та з підстав визначених чинним законодавством, а перевірку проведено правомірно.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими в частині, отже такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккумтех» - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя го ловного управління Міндоходів в Запорізькій області стосовно коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20 серпня 2014 року № 0001512201 реєстраційний № 19421/10/08-30-2201 по донарахуванню ПДВ на суму 251743грн. та штрафних санкцій на суму 126891,5грн., всього 378634,5грн., та від 20 серпня 2014 року № 0001502201 реєстраційний № 19421/10/08-30-2201 по донарахуванню податку на прибуток підпри ємств на суму 388390грн. та штрафних санкцій на суму 71700грн., всього 460 090 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати у розмірі 414,12 грн. (чотириста чотирнадцять гривень 12 копійок) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккумтех» (ЄДРПОУ 34748446) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Постанова буде складено у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 160 КАС України, протягом п'яти днів.

Суддя Д.В. Татаринов