Рішення № 42329990, 06.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2015 р. Справа № 911/5266/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком», м.Київ

до Управління соціального захисту населення Фастівської РДА, м.Фастів

про стягнення 2241,50 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників сторін:

Позивача - Лишко В.В.

Відповідача - Джух Л.І.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» (позивач) до Управління соціального захисту населення Фастівської РДА (відповідач) про стягнення 2241,50 грн.

Провадження у справі № 911/5266/14 порушено ухвалою від 11.12.2014 року та призначено справу до розгляду на 06.01.2015 року.

В судовому засіданні 06.01.2015 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач надав заперечення проти позову, в яких посилається на відсутність бюджетного фінансування витрат на телефоний зв'язок.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з обставин спору та підтверджується матеріалами справи, 30.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (далі - позивач) в особі начальника Цеху телекомунікаційних послуг №15 Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» та Управлінням соціального захисту населення Фастівської РДА (далі - відповідач) було укладено Договір №142/1 про надання телекомунікаційних послуг (далі - Договір ).

Згідно умов Договору, позивач зобов'язується надавати Абоненту (відповідачу) загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно з переліком та в обсягах, замовлених відповідачем, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.5. ч.І ст.33 Закону України «Про телекомунікації» послуги операторами зв'язку всіх форм власності надаються споживачам згідно з чинним законодавством, умовами відповідної ліцензії та договору між споживачем і оператором, а також за умови дотримання споживачем правил користування мережами зв'язку і оплати послуг.

Позивач зазначив, що не заперечено та не спростовано відповідачем, що свої зобов'язання за Договором, як підприємство електрозв'язку, виконав в повному обсязі, надаючи безперебійно і якісно послуги телефонного зв'язку Абоненту (відповідачу).

Як вбачається з матеріалів справи та наданих позивачем пояснень, свої обов'язки по наданню телекомунікаційних послуг ПАТ «Укртелеком» виконує належним чином. Надання послуг здійснюється у відповідності до показників належних ПАТ «Укртелеком» технічних засобів виміру, які пройшли державну метрологічну атестацію про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (система тривалості телефонних розмов), тобто сертифікованим високоякісним обладнанням. Перерв в наданні послуг зв'язку не було, зв'язок працював безперебійно. Повідомлень з боку відповідача про порушення зв'язку і заявок про їх усунення не надходило. Факт надання послуг відповідачем не заперечено та не спростовано.

Однак, відповідач, всупереч вимогам, які передбачені п. 3.4.2. Договору, п. 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», п. 36 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 року № 295, не вніс своєчасно плату за надані йому послуги (абонплата, міські та міжміські переговори надані в кредит), в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 2148,99 грн., про що свідчить розрахунок помісячної заборгованості.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 2148,99 грн.

Відповідач в запереченнях проти позову зазначив, що з липня 2014 року Фастівською державною казначейською службою України у Київській області було зупинено проведення видатків по всім незахищеним статтям УСЗН, що на думку відповідача є підставою для звільнення його від оплати послуг та відповідальності за порушення договірних зобов'язань. У зв'язку з чим, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд не погоджується з викладеними в запереченнях на позов посиланнями, оскільки оплата фактично наданих послуг є обов'язком сторони Договору, за порушення якого настає відповідна господарсько-правова відповідальність. Таким чином, основна заборгованість за Договором не ототожнюється з визначеною законодавчо, в тому числі і в ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України відповідальністю.

Як наголошує Вищий господарський суд України, зокрема, в постановах від 11.04.2013 року у справі № 5023/5038/12, від 13.12.2012 року у справі 10/5026/1270/20, зазначення в мотивувальній частині рішення в обґрунтування висновків про особливості бюджетного фінансування державних установ та організацій, визнати законним і обґрунтованим не можна.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати телекомунікаційних послуг (прострочення виконання грошового зобов'язання) позивач просить стягнути з відповідача 32,96 грн. пені. 51,29 грн. інфляційних та 8,26 грн. 3% річних.

У пункті 5.2. Договору зафіксовано, що у разі несвоєчасної оплати наданих Послуг Абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених Послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати.

Згідно з п. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації» та п. 5.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг Споживач сплачує пеню за кожну добу затримки оплати.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши наданий розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована на суми фактичного прострочення за відповідні періоди прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, таким чином, вимога про стягнення пені обґрунтована і підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних було проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, в розмірі, передбаченому законодавством, таким чином, вимога позивача про стягнення 3% річних правомірна і підлягає задоволенню. Вимога про стягнення інфляційних підлягає задоволенню на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації (08500, Київська обл. м. Фастів, вул. Соборна, 16, код 03190780) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» (03141, м. Київ. вул. Солом'янська, 34-А, код 01184901) 2148,99 грн. боргу, 32,96 грн. пені, 51,29 грн. інфляційних, 8,26 грн. 3 % річних та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Кошик