Рішення № 42329506, 15.01.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р.Справа № 924/1842/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" УБ ХАЕС" м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 1641,30 грн. боргу, 327,21 грн. інфляційних втрат, 54,09 грн. 3% річних

Представники сторін:

позивач: Мухін А.А. - представник за довіреністю №102-НЮ від 13.01.2015р.

Горленко О.Ф. - представник за довіреністю №53-НЮ від 08.01.2015р.

Ільницька Ю.Ю. - представник за довіреністю №53-НЮ від 08.01.2015р.

відповідач: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 1641,30 грн. боргу, 327,21 грн. інфляційних втрат, 54,09 грн. 3% річних. В обґрунтування позову зазначає, що на підставі гарантійного листа ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" №18 від 08.10.2013р., дефектної відомості форми ВУ-22 на вагон №55510226, повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагону форми ВУ-23М від 02.10.2013р. №1537 та повідомлення про приймання вантажних вагонів із технічного обслуговування форми ВУ-36М №6727 від 09.10.2013р., затвердженої наказом Укрзалізниці №114-Ц від 01.04.2011р., позивачем відремонтовано один вагон відповідача №55510226. Підтвердженням виконання ремонту даного вагону є повідомлення про прийом вагонів із ремонту форми ВУ-36М, яка затверджена вищевказаним наказом. Відповідачу був надісланий рахунок - фактура на оплату за виконаний ремонт №749 від 11.10.2013р. на суму 1641,30 грн.

Також 10.07.2014 року позивач направив відповідачу претензію № НЮ-16-193/14п щодо несплати за виконані роботи, однак, вказана заборгованість відповідачем не погашена, тому позивач звернувся до суду із даним позовом. В зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував відповідачу 327,21 грн. - інфляційних втрат, 54,09 грн. - 3 % річних.

Представники позивача позовні вимоги підтримують в повному обсязі, вважають їх правомірними та обґрунтованими.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, письмового відзиву на позов не подав.

Відповідно до ст. 64 ГПК України із змінами, внесеними згідно Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ, які вступили в дію 30.07.2010р., ухвали надсилаються сторонам за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала вручена їм належним чином. Аналогічна позиція викладена в п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду від 03.12.2014р. та від 22.12.2014р. надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте, повноважних представників в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву та письмових пояснень по суті позовних вимог не подав.

Тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне:

08.10.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничник" УБ ХАЕС" звернулося до начальника Жмеринського ВЕД, який є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", з листом № 18, в якому просив провести технічний огляд вагона №55510226. При цьому відповідачем було гарантовано оплату.

На підставі даного листа позивачем проведено технічне обслуговування (ремонт) вантажного вагону №55510226, що підтверджується дефектною відомістю форми ВУ-22, повідомленням про ремонт або технічне обслуговування вагону форми ВУ-23М від 03.10.2013р. №1537 та повідомленням про приймання вантажних вагонів із технічного обслуговування форми ВУ-36М №6727 від 09.10.2013р.

Згідно рахунку-фактури № 749 від 11.10.2013р., калькуляції на технічне обслуговування з відчепленням вагону № 55510226, вартість виконаних робіт по технічному обслуговуванню (ремонту) вагона становить 1641,30 грн. Даний рахунок разом з калькуляцією та податковою накладною був надісланий відповідачу 24.10.2013р., що підтверджується журналом реєстрації вихідної кореспонденції по ВЧДЕ-4 за 2013 рік.

10.07.2014 року позивач направив відповідачу претензію № НЮ-16-193/14п з вимогою погасити заборгованість за проведене технічне обслуговування з відчепленням вагона. Однак, відповідач не погасив заборгованість, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

В зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував відповідачу 327,21 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2013 року по жовтень 2014 року, 3 % річних в сумі 54,09 грн. за період з 12.10.2013р. по 17.11.2014р.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч. 2 ст. 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 208 ЦК України для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Статтею 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом враховується, що на підставі листа відповідача № 18 від 08.10.2013р. позивачем було проведено технічне обслуговування (ремонт) вантажного вагону №55510226, що підтверджується дефектною відомістю форми ВУ-22, повідомленням про ремонт або технічне обслуговування вагону форми ВУ-23М від 03.10.2013р. №1537, повідомленням про приймання вантажних вагонів із технічного обслуговування форми ВУ-36М №6727 від 09.10.2013р., рахунком-фактурою № 749 від 11.10.2013р., калькуляцією на технічне обслуговування з відчепленням вагону № 55510226.

Зважаючи на вищевказані обставини суд приходить до висновку, що сторони уклали договір про надання послуг у спрощений спосіб і між ними виникли цивільні відносини, які виникають з договорів надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 24.10.2013р. позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № 749 від 11.10.2013р., калькуляцію на технічне обслуговування з відчепленням вагону № 55510226 для проведення відповідачем оплати за надані послуги з технічного обслуговування вагона, що підтверджується журналом реєстрації вихідної кореспонденції по ВЧДЕ-4 за 2013 рік.

Відповідно до п.4.1.3 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, який був чинний на момент надіслання рахунку, відповідач мав отримати вищевказані документи 28.10.2013р. Отже, він зобов'язаний був оплатити надані послуги в сумі 1641,30 грн. в строк до 04.11.2013р. включно.

Згідно ст.193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не подано в матеріали справи доказів на підтвердження оплати суми заборгованості, що є предметом спору. Тому позовні вимоги в частині стягнення 1641,30 грн. боргу заявлені правомірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 327,21 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2013 року по жовтень 2014 року та 3 % річних в сумі 54,09 грн. за період з 12.10.2013р. по 17.11.2014р.

Однак, судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був оплатити послуги по технічному обслуговуванню вагона в строк до 04.11.2013р. включно. Отже, прострочення відповідача настало 05.11.2013р. і саме з цього часу у позивача виникло право вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3 % річних та індексу інфляції.

Судом також враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Отже, правомірним є нарахування інфляційних втрат, починаючи з грудня 2013 року.

Крім того, згідно поданого розрахунку інфляційних втрат позивач безпідставно збільшив суму основної заборгованості, на яку нараховувалась інфляція, на інфляційні втрати за попередній період, що були нараховані на цей же борг, що не відповідає приписам ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на викладене, судом проведено перерахунок та встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення лише 321,15 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2013 року по жовтень 2014 року та 3 % річних в сумі 50,99 грн. за період з 05.11.2013р. по 17.11.2014р. У стягненні 3,10 грн. 3 % річних та 6,06 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" УБ ХАЕС" м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 1641,30 грн. боргу, 327,21 грн. інфляційних втрат, 54,09 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" УБ ХАЕС" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Промислова, 1/7, код 31161856) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (м. Київ, вул.Лисенка, 6, код 04713033) 1641,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок одна гривня 30 коп.) боргу, 50,99 грн. (п'ятдесят гривень 99 коп.) 3 % річних, 321,15 грн. (триста двадцять одна гривня 15 коп.) інфляційних втрат, 1818,73 грн. (одна тисяча вісімсот вісімнадцять гривень 73 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 3,10 грн. 3 % річних та 6,06 грн. інфляційних втрат відмовити.

Повне рішення складено 17.01.2015р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6),

3 - відповідачу (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Промислова, буд. 1/7) - рекомендованим.