Рішення № 42329498, 13.01.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 р. Справа № 923/1763/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Довгань О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза", місцезнаходження: 73034, м. Херсон, Новомиколаївське шосе, 7-А; ідентифікаційний код 32618769

до: Приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин", місцезнаходження: 75024, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35 а, ідентифікаційний код 30769085

про стягнення заборгованості за договором підряду

представники сторін: не прибули

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" м. Херсон (далі-позивач) звернувся з позовом до приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" м. Нова Каховка (далі-відповідач) про стягнення 4787,28 грн. за договором підряду, з яких: 4484,08 грн. борг, 70,03 грн. 3% річних, 233,17 грн. втрати від інфляції. 18.12.2014 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення сум основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних в зв'язку зі сплатою відповідачем суми основної заборгованості, яку суд задовольнив в частині стягнення сум 345,27 грн. інфляційних втрат та 64,87 грн. 3 % річних. В частині зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення суми основної заборгованості заява задоволенню не підлягає, оскільки відповідач оплатив суму основної заборгованості ще до звернення позивача до суду, що підтверджується копію платіжного доручення. Судом було встановлено нову ціну позову 4894,22 грн.

Судом задоволене клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 193 ГПК України, ст. ст. 205, 526, 547, 549, 655 ЦК України, порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Відповідач, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи та заперечення.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Справу розглянуто в судових засіданнях 18 грудня 2014 року та 13 січня 2015 року.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши надані докази, суд -

в с т а н о в и в:

3 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" (далі-позивач, виконавець) та приватним акціонерним товариством "Завод крупних електричних машин" (далі-відповідач, замовник) було укладено договір підряду № 2 від 03.01.2013 року.

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку, виконати роботу по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів: Toyota Camry державний номер ВТ1815АХ, Toyota Camry державний номер ВТ2644АХ, а замовник зобов'язується прийняти роботу по акту виконаних робіт та оплатити.

Пунктом 2.1. Договору передбачений обов'язок виконавця проводити технічне обслуговування та ремонт автомобілів замовника та після закінчення робіт оформляти акти виконаних робіт.

Обов'язок замовника оплатити виконані роботи, згідно наданого рахунку та акту виконаних робіт протягом 5 робочих днів після фактичного надання послуг, узгоджено сторонами в п.п. 2.3., 3.1. Договору. Здавання робіт виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здачі-прийняття наданих робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом 5 робочих днів після фактичного надання робіт (п. 3.2. Договору).

Договір діє з моменту його підписання до 31.12.2013 р. Якщо протягом 1 місяця до закінчення терміну дії договору сторони не заявлять про намір змінити його умови, договір вважається продовженим на 1 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, здійснивши роботи з технічного обслуговування автомобіля замовника держ. номер №ВТ1815АХ марки TOYOTA на загальну суму 4484,08 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 19.05.2014 р. (а.с. 10), який підписаний відповідачем без заперечень; довіреністю №501 від 15.05.2014 р., виданою відповідачем механіку автоколони Артюшенку М.І. на отримання від позивача цінностей за договором №2 від 03.01.2013 р. (а.с. 11).

Однак, всупереч договірним зобов'язанням (п. 2.3., 3.1. Договору), відповідач за проведені роботи розрахувався невчасно, що підтверджується платіжним дорученням №4726 від 17.11.2014 р., випискою з рахунку позивача за 17.11.2014 р. (а.с. 29-33).

Позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" 4894,22 грн. заборгованості за договором підряду №2 від 03.01.2013 р. стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Між сторонами склались правовідносини підряду, які врегульовано параграфом 4 глави 61 ЦК України.

За визначенням частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843). Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846). Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати робіт з технічного обслуговування виконано з порушенням термінів, передбачених в Договорі (п. 3.1.). Виконані роботи прийнято замовником за актом 19.05.2014 р., отже провести розрахунок з позивачем відповідачеві належало в термін до 26.05.2014 р. Заборгованість в сумі 4484,08 грн. перерахована позивачеві платіжним дорученням №4726 17.11.2014 р.

Суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення 4484,08 грн. основного боргу, оскільки відповідачем борг оплачено ще до звернення позивача до суду.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 345,27 грн. інфляційних втрат та 64,87 грн. 3% річних.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).

Порушення відповідачем термінів виконання зобов'язання з оплати грошових коштів в сумі 4484,08 грн. основного боргу підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок сум втрат від інфляції та 3% річних, наведений позивачем, відповідно до періодів виникнення та оплати заборгованості, узгоджених сторонами в договорі, суд задовольняє їх в сумі 345,27 грн. та 64,13 грн. відповідно. 3% річних в сумі 0,74 грн. заявлені позивачем безпідставно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин", (місцезнаходження: 75024, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35 а, ідентифікаційний код 30769085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" (місцезнаходження: 73034, м. Херсон, Новомиколаївське шосе, 7-А; ідентифікаційний код 32618769) 345,27 грн. інфляційних втрат, 64,13 грн. 3% річних, 151,64 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 4484,08 боргу, 0,74 грн. 3% річних.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.01.2015 р.

Суддя Т.А. Остапенко