Рішення № 42329337, 13.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27088/14 13.01.15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» доПриватного акціонерного товариства «УОСК» простягнення 26803 грн 94 коп.Представники: від позивача: Тараненко А.П. - представник за довіреністю № 3 від 08.01.2014 від відповідача: не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «УОСК» про стягнення 27303 грн 94 коп.,

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Volkswagen Caddy, державний номер АА2981ІО, водієм транспортного засобу ГАЗ 2705-414, державний номер АІ6740ЕС, цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0034540, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27088/14, розгляд справи призначений на 18.12.2014.

16.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Департаменту інформаційного забезпечення, аналізу та методології страхування Моторного (транспортного) бюро України надійшов витяг з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України.

17.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 розгляд справи відкладено на 13.01.2015, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та неподання сторонами витребуваних доказів.

06.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про розгляд питання щодо передачі відповідачу залишків деталей, які підлягали заміні при ремонті пошкодженого автомобіля, у випадку задоволення позову.

13.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Департаменту інформаційного забезпечення, аналізу та методології страхування Моторного (транспортного) бюро України надійшов витяг з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Представник відповідача у судове засідання 13.01.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32813139.

У судове засідання 13.01.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 26803 грн 94 коп.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 13.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до довідки ВДАІ Деснянського РУГУ МВС України в місті Києві про дорожньо-транспортну пригоду № 9370415 (вих. № 10/9274 від 14.04.2014) та постанови Деснянського районного суду м. Києва від 29.05.2014 у справі № 754/7825/14-п (провадження № 3/754/2094/14) встановлено, що 07.04.2014 Іванов Д.В., керуючи автомобілем ГАЗ 2705-414, державний номер АІ6740ЕС, порушив пункт 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Caddy, державний номер АА2981ІО, під керуванням Саіпов І.І. та автомобілем Деу, державний номер ВТ2605АІ, під керуванням Нечмілова О.А., що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищевказаною постановою Іванова Дмитра Вікторовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

20.10.2011 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (страхувальник/вигодонабувач) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245001/4002/0000633, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом марки Volkswagen Caddy, державний номер АА2981ІО.

У відповідності до умов пункту 1.4 договору страхування строк дії договору визначено з 23.11.2011 по 22.11.2014.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 32С/04/14 від 23.04.2014, складеного спеціалістом Приватного підприємства «ГАЛавтоекспертиза» Прокупчуком Р.А. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6330 від 06.10.2008, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 4729-ПК від 05.10.2013), вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Caddy, державний номер АА2981ІО, складає 48 689 грн 94 коп., матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Volkswagen Caddy, державний номер АА2981ІО, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 27 803 грн 94 коп.

Відповідно до рахунку № 123001205 від 22.05.2014, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомоюз», фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Caddy, державний номер АА2981ІО, складає 48479 грн 15 коп.

Згідно з страховим актом, складеним позивачем, № 00140501 від 06.06.2014 розмір страхового відшкодування складає 47 515 грн 66 коп.

На підставі заяв про виплату страхового відшкодування від 07.04.2014 та від 02.06.2014 позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 47 515 грн 66 коп. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоюз», що підтверджується наказом «Про виплату страхового відшкодування ТОВ «Порше Лізинг Україна» (шляхом перерахування Автозоюз ТОВ) № 00140501 від 06.06.2014, платіжним дорученням № 017207 від 15.05.2014 та листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоюз» № 733 від 25.12.2014, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на 07.04.2014, цивільна відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ 2705-414, державний номер АІ6740ЕС, застрахована Приватним акціонерним товариством «УОСК» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0034540 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 1000 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки ГАЗ 2705-414, державний номер АІ6740ЕС, була застрахована Приватним акціонерним товариством «УОСК» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0034540, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу ГАЗ 2705-414, державний номер АІ6740ЕС, власнику автотранспортного засобу Volkswagen Caddy, державний номер АА2981ІО, покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0034540 розмір франшизи складає 1000 грн 00 коп.

Позивач звернувся до відповідача із заявою № 14328 (вих. № 4622 від 29.07.2014)на виплату страхового відшкодування на суму 47 515 грн 66 коп. Відповідно до листа про відшкодування № 8904 від 03.10.2014 відповідач зобов'язався виплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 26 803 грн 94 коп.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 26 803 грн 94 коп.

Стосовно клопотання відповідача про передачу залишків, які підлягали заміні при ремонті пошкодженого автомобіля у власність останнього, у випадку задоволення позову, суд зазначає наступне.

У своєму клопотанні відповідач посилається на абзац 3 пункту 9 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992, відповідно до якого постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Суд зауважує, що предметом даного спору є відшкодування шкоди, а саме до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія». Отже в даному випадку стягувачем є не безпосередньо потерпіла особа, а страхова компанія (позивач), яка набула права зворотної вимоги до відповідача.

За таких обставин, в межах розгляду даної справи, у суду відсутні підстави застосовувати положення абзацу 3 пункту 9 Постанови пленуму Верховного Суду України №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Крім того, суд Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6 носить роз'яснювально-рекомендаційний характер. До того ж, особа, яка завдала збитки не позбавлена права звернутися до суду з самостійними вимогами до власника пошкодженого транспортного засобу про витребування пошкоджених деталей, що мають для нього певну матеріальну цінність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.09.2010 у справі № 9/58-08.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А, ідентифікаційний код 20033533) грошові кошти у розмірі 26 803 грн (двадцять шість тисяч вісімсот три) грн 94 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.01.2015

Суддя Н.Б. Плотницька