Постанова № 42329131, 29.10.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2167/14-a

29 жовтня 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Білоус І.О.

при секретарі судового засідання Габрилецька С.Є.

за участі представника позивача Франчук М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративною позовною заявою Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Тернопільський міськрайонний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Тернопільський МЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 646,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.03.2002 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю ОСОБА_2 В подальшому Тернопільський МЦЗ при розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, виявив, що відповідач на період отримання допомоги по безробіттю був зареєстрований, як фізична особа-підприємець з 25.04.2001р., отже був зайнятий. Тому, ОСОБА_2, у розумінні ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» відносився до категорії зайнятого населення на момент надання йому статусу безробітного та незаконно отримав суму матеріального забезпечення. За період з 04.03.2002 року по 13.06.2003 року йому виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 646,34 грн.

Відповідачу направлена претензія про повернення допомоги по безробіттю, проте сума виплаченої допомоги не перерахована Тернопільському МЦЗ. Відтак, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 кошти у розмірі 646,34 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Причин неявки у судове засідання суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надходило.

Згідно із ч. 4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 04.03.2002 р. звернувся до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості і 11.03.2002 р. отримав статус безробітного, що підтверджується її заявою від 04.03.2002 р. та персональною карткою (а. с. 6-7). Відповідно до поданої відповідачем заяви про надання їй статусу безробітного, ним зазначено, що він не зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності.

Тернопільським міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю. Протягом періоду з 04.03.2002 р. по 13.06.2003 р. йому виплачено матеріальне забезпечення у розмірі 646,34 грн., що підтверджується довідкою позивача № 1816 від 08.08.2014 р. (а.с.12).

Згідно протоколу засідання комісії з розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 07.07.2014 р. секретар комісії Старик Н.В. надала інформацію про те, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 25.01.2001р. Комісією вирішено подати запит до державного реєстратора для документального підтвердження реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (а. с. 8).

Наказом від 08.07.2014 р. № 167 «Д» про розслідування страхових випадків забезпечено перевірку факту реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (а. с. 9).

Судом також встановлено, що актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 30.07.2014 року з'ясовано, що перебуваючи на обліку в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості, Відповідач отримав статус безробітного, одержав допомогу по безробіттю і одночасно був приватним підприємцем, тобто був зайнятим, що підтверджується актом (а. с. 10) та копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ОСОБА_2 (а. с. 11).

У зв'язку з наведеними обставинами, Тернопільським міськрайонним центром зайнятості прийнято наказ від 19.08.2014 року № 204 «Д» про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2 за період з 04.03.2002 року по 13.06.2003 року в розмірі 646,34 грн. (а. с. 15), та направлено відповідачу претензійний лист від 08.09.2014 року № 08/5077 про повернення коштів (а. с. 18). На момент звернення до суду такі вимоги щодо перерахування коштів не виконані. Наказ Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 19.08.2014 року про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2, відповідачем не оскаржений.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття регулює Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI).

Відповідно до ст. 2 Закону № 5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону № 5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

П. 8 ч. 1 ст. 45 Закону № 5067-VI реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року, №1533-III з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1533-III) визначено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Стаття 7 цього ж Закону визначає, що видами забезпечення за цим Законом, серед іншого, є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Розмір допомоги по безробіттю визначений у ст. 23 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу передбачений Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. №307 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за № 915/5136 (далі - Порядок № 307).

Пунктом 5.5 Порядку № 307 визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою (пункт 6.14 Порядку № 307).

Відповідно до п. 2, 4, 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 р. № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 р.за № 232/16248 (далі - Порядок № 60/62), розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (пункти 7, 9 Порядку № 60/62).

Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Таким чином, станом на 27.06.2014 р. ОСОБА_2 має статус фізичної особи - підприємця, так-як згідно витягу з ЄДРЮО та ФОП знаходиться в стані припинення (за судовим рішенням), але ще не припинений.

Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, враховуючи встановлені судом обставини, що підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах адміністративної справи суд приходить до думки, що Відповідач неправомірно отримував допомогу від центру зайнятості, оскільки на момент звернення із заявою для отримання статусу безробітної, ОСОБА_2 в ній вказав що не займається підприємницькою діяльністю, хоча фактично був зареєстрований як фізична особа-підприємець у період отримання допомоги по безробіттю, а тому факт порушення ним вимог ч. 3 ст. 45 Закону № 5067-VI доведений в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Тому, з огляду на те, що нараховані і виплачені кошти відповідачем добровільно не були поверненні, а також, враховуючи те, що відповідач не надав суду переконливих та беззаперечних доказів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог, та відповідно - про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, у спосіб визначений позивачем - шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь Тернопільського МЦЗ коштів у сумі 646,34 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 46008 РНОКПП : НОМЕР_1) на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості (вул. Текстильна 1 Б м. Тернопіль, 46010) незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 646,34 грн. (шістсот сорок шість грн. 34 коп.) на розрахунковий рахунок Тернопільського міськрайонного центру зайнятості №37171300901002, МФО838012, банк ГУДКСУ у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 14029303.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 03 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Білоус І.О.

копія вірна:

Суддя Білоус І.О.