Ухвала суду № 42328605, 14.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16970/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І.., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства Українського державного інституту по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року у адміністративній справі № 826/16970/14 за позовом Державного підприємства Українського державного інституту по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання зняти арешт, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" звернулося до суду із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про зняття арешту, накладеного на рахунки №26043013006521, №26009013006521.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що накладення відповідачем арешту на рахунки позивача унеможливлює виконання ним своїх обов'язків зі сплати обов'язкових податків та зборів. Крім того, позивач зауважує, що Податковим кодексом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2465-VI передбачено нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату податків та єдиного збору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 р. у цій справі у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено доводи, аналогічні позовній заяві.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22.09.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI та розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013р. №455, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19.09.2013р. за №1622/24154, направило вимогу до Державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) №29 від 07.02.2014р. по підприємству боржнику, а саме ДП Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» з метою вжиття заходів щодо стягнення боргу.

25.09.2014 року Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на підставі зазначеної вимоги винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44864508 про стягнення з Державного підприємства Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» на користь ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві грошової суми боргів в розмірі 200 632,27 грн.

Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві постановою від 09.10.2014 року накладено арешт на кошти у межах 200 632,27 грн., що обліковуються на всіх відкритих рахунках боржника, та накладено арешт на майно в межах суми боргу, ураховуючи не виконання рішення суду у наданий строк добровільно та керуючись статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач не виконав рішення суду добровільно та до початку вчинення державним виконавцем заходів по його примусовому виконанню.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною першою та другою статті 11 Закону № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.5 ч.3. ст. 11 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 27 Закону № 606 - XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з п.1 частини першої ст. 32 Закону №606-ХІV, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права)

боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

За приписами статті 52 Закону № 606-ХІV, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Частиною 4 статті 52 Закону № 606-ХІV передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 57 Закону № 606-ХІV встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем серед іншого, шляхом винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї.

Відповідно до частини 4 статті 65 Закону № 606-ХІV, державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

З урахуванням зазначених положень Закону № 606-ХІV колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача узгоджуються в вимогами Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні оскаржуваної постанови при виконанні виконавчого документу.

Посилання позивача на приписи Закону України «Про оплату праці» судом першої інстанції правильно відхилено, оскільки встановлений порядок використання грошових коштів повинен бути дотриманий роботодавцем при наявності звичайних умов. В даній справі «звичайні умови» відсутні, оскільки здійснюються дії по примусовому виконанню рішення, та повноваження товариства щодо розпорядження власним майном (активами) обмежено рішенням (заходами) державного виконавця. Крім того, наведені позивачем норми законодавства України, в тому числі ст. 72 № 606-ХІV не містять заборон накладення арешту на кошти боржника.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що кошти які знаходяться на рахунку можуть бути використані на будь-які цілі та господарську мету товариства, тому доводи про їх (кошти) спрямованість як заробітної плати не обґрунтовані, оскільки кошти набудуть характер заробітної плати лише з моменту їх зарахування чи отримання готівкою робітником. До моменту списання коштів з рахунку підприємства такі кошти будуть належати до майна суб'єкта господарювання, яке може бути використано як джерело виконання власних зобов'язань, в тому числі за рішенням суду.

Крім цього судом першої інстанції відзначено, що арешт накладений на рахунки не в цілому, а лише в межах заявленої суми до стягнення.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Українського державного інституту по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року у адміністративній справі № 826/16970/14 за позовом Державного підприємства Українського державного інституту по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання зняти арешт, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.