Постанова № 42328601, 14.01.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/4837/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Осташевському Е.Є.,

за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Потоцького П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонська обласна рада, третя особа: Херсонський обласний центр народної творчості про визнання дій протиправними,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до Херсонської обласної ради (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання рішення апеляційного суду Херсонської області від 28.02.2014р., виконавчого листа Суворовського районного суду м. Херсона від 20.03.2014р. №668/16531/13-ц та вимог державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13 травня, 18 липня та 07 серпня 2014 року.

Позов мотивований тим, що рішенням Херсонської обласної ради XXVI сесії шостого скликання від 13.11. 2013 р. № 900 позивача було звільнено з посади. Оскільки позивач вважає своє звільнення незаконним, вона звернулась до Суворовського районного суду м.Херсона з позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 16.01.2014 р. відмовлено у задоволенні вказаного позову. Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 28 лютого 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Херсонського обласного Центру народної творчості (далі-ХОЦНТ) з 25.11. 2013 року. Рішення Апеляційного суду Херсонської області в частині поновлення позивача на роботі допущено до негайного виконання. Однак, станом на грудень 2014 року вчинені дії державного виконавчого органу не призвели до поновлення позивача на роботі. Таким чином, бездіяльність Херсонської обласної ради призвела до порушення трудових прав позивача, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх з підстав викладених в позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись його на необґрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Херсонської обласної ради від 13.11.2013р. №900 ОСОБА_1 звільнено з посади директора Херсонського обласного центру народної творчості на підставі п.1 ст.41 Кодексу законів про працю України.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 28.02.2014р. у справі №668/16531/13-ц поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Херсонського обласного центру народної творчості з 25.11.2013р. та в цій частині воно звернуто до негайного виконання (а.с.13, 14).

На виконання цього рішення Суворовським районним судом м. Херсона видано виконавчий лист від 20.03.2014р. №668/16531/13-ц, за яким постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13.05.2014р. відкрито виконавче провадження ВП №43269843. Також цією постановою боржника - Херсонську обласну раду - зобов'язано негайно виконати рішення апеляційного суду Херсонської області від 28.02.2014р. у справі №668/16531/13-ц.

В ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем прийнято вимоги від 12.06.2014р. та від 09.07.2014р. щодо зобов'язання Херсонської обласної ради виконати вказане рішення суду, а також постановами від 11.06.2014р. та від 09.07.2014р. накладено на боржника штраф за невиконання судового рішення.

В подальшому державним виконавцем прийнято постанову від 07.08.2014р., яким виконавче провадження ВП №43269843 закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, державним виконавцем направлене до прокуратури Херсонської області подання про притягнення до кримінальної відповідальності винних у невиконанні судового рішення посадових осіб Херсонської обласної ради.

Станом на час розгляду даної справи рішення апеляційного суду Херсонської області від 28.02.2014р. у справі №668/16531/13-ц Херсонською обласною радою не виконане.

Позивачем рішення, в тому числі і постанова про закінчення виконавчого провадження від 07.08.2014р., дії чи бездіяльність державного виконавця не оскаржувались, як і не оскаржувались рішення чи дії слідчого або прокурора при вирішенні питання про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у невиконанні рішення апеляційного суду Херсонської області від 28.02.2014р. у справі №668/16531/13-ц.

Предметом даного спору є правомірність дій Херсонської обласної ради як суб'єкта владних повноважень щодо невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Порядок виконання судових рішень урегульований спеціальним законодавством, до якого, зокрема, відносяться відповідні процесуальні закони та Закон України "Про виконавче провадження".

Згідно із ст.14 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, закон надає право на примусове виконання рішення суду особі, на користь якої ухвалено рішення, в межах виконавчого провадження.

Примусове виконання рішень згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Розділами VI та VII Цивільного процесуального кодексу України урегульовані питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах (ст.ст.367-382) та судовим контролем за виконанням судових рішень (ст.ст. 383-389).

Так, згідно з цими правовими нормами питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу, а сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Можливість впливу на осіб, які не здійснюють виконання рішення суду або перешкоджають його виконанню закріплені нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Наведене дає підстави для висновку про те, що особа, яка вважає, що протиправними діями боржника або державного виконавця при виконанні рішення порушуються її права, має право захищати свої права в порядку, встановленому чинним законодавством України, зокрема як у даному випадку - у порядку ст.ст. 383-389 Цивільного процесуального кодексу України, якими визначено процедуру судового контролю за виконанням судових рішень, ухвалених за правилами цього кодексу.

Як слідує з п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України", право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Отже, судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватися беззастережно, повною мірою та невідкладно, незважаючи на наявність або відсутність виконавчого документа і на можливі певні прогалини у праві.

Однак при цьому суд зауважує, що чинне законодавство України не передбачає такого способу захисту права, як звернення до суду з позовом до боржника із вимогами про зобов'язання виконати рішення суду або виконати вимоги державного виконавця.

Належним способом захисту права позивача за даних обставин є здійснення судового контролю за виконанням рішення апеляційного суду Херсонської області від 28.02.2014р. у справі №668/16531/13-ц - в порядку, встановленому Розділами VI та VII Цивільного процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що цей позов заявлено без відповідних правових підстав, а тому він не підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача допустити негайне виконання рішення апеляційного суду Херсонської області від 28.02.2014р. у справі №668/16531/13-ц та вимог державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13 травня, 18 липня та 07 серпня 2014 року, суд зазначає, що повноваження на звернення судового рішення до негайного виконання належать виключно тому суду, який ухвалив рішення. В даному випадку таким судом є апеляційний суд Херсонської області.

Звернення до негайного виконання рішень державного виконавця у вигляді його вимог, винесених ним на визначених Законом України "Про виконавче провадження" підставах, не передбачено жодним нормативно-правовим актом.

Таким чином, вказані вимоги позивача є безпідставними і не можуть бути задоволеними.

Згідно з частиною першою ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 січня 2015 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 14