Ухвала суду № 42326733, 04.07.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/2633/14-к Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 11-кп/783/290/14 Доповідач: Олексієнко М. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2014 року м.Львів

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді - ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

суддів - КОБЗАРА В.М., МАКОЙДИ З.М.

при секретарі - ЛУЦІВУ М.С.,

розглянувши кримінальне провадження № 12014140070000130 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Дроздовичі Городоцького району Львівської області, жителя АДРЕСА_1, працюючого начальником штабу цивільної оборони станції «Клепарів» відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень», згідно ст. 89 КК України не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Пустомити Львівської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2, непрацюючого, раніше судимого вироком Сихівського районного суду м.Львова від 06 липня 2006 року за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі, - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України,

з участю прокурора - ДОБРОВОЛЬСЬКОГО П.О.

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4

та обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2

за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури Сихівського району м.Львова КРУПСЬКОГО Р.А. на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 28 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Сихівського районного суду м.Львова від 28 березня 2014 року ОСОБА_1 засуджений за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням - іспитовим строком 1 рік 6 місяців, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_2 засуджений за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.1 ст. 263 КК України на 4 роки позбавлення волі. Згідно ст. 70 КК України призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням - іспитовим строком два роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 - заставу, а ОСОБА_6 - особисте зобов'язання до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у тому, що вони 19 січня 2014 року біля 04 години, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 у м.Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_6 - повторно, застосувавши фізичну силу та за допомогою заздалегідь заготовленого знаряддя - металевої фомки, пошкодили вікно квартири № 40 у вказаному будинку та шляхом віджиму пластикового вікна проникли у квартиру, що належить потерпілому ОСОБА_7, звідки намагалися таємно викрасти майно потерпілого, а саме: перстень, виготовлений із золота з візерунком у формі півкругу з камінням вагою 1,58 г вартістю 288 грн. 03 коп.; перстень, виготовлений із золота, поєднаний з візерунком з білого золота з камінцями білого кольору вагою 1,78 г вартістю 324 грн. 49 коп.; перстень, виготовлений із золота з візерунком вагою 1,66 г вартістю 302 грн. 61 коп.; перстень, виготовлений зі золота з візерунком вагою 2,10 г вартістю 382 грн. 83 коп.; перстень, виготовлений зі срібла з камінцем білого кольору вагою 2,72 г вартістю 12 грн. 18 коп.; перстень, виготовлений із металу білого кольору вагою 1,29 г, який матеріальної цінності не становить; ланцюжок, виготовлений із золота вагою 5,43 г вартістю 1.269 грн. 09 коп., з хрестиком, виготовленим зі срібла із зображенням розп'яття, вагою 4,62 г вартістю 20 грн. 69 коп.; жіночий ланцюжок, виготовлений із золота вагою 1,96 г із медальйоном у формі пелюстки вагою 0,65 г вартістю 118 грн. 08 коп.; медальйон з зображенням «Божої Матері», виготовлений із золота, напис на якому виконаний ієрогліфами, вагою 4,08 г вартістю 953 грн. 57 коп.; медальйон, виготовлений із золота з голубим топазом вагою 1,23 г вартістю 224 грн. 22 коп.; жіночий наручний годинник марки «Мак Екко» вартістю 1.725 грн. 75 коп.; ліхтарик марки «Police Germany» вартістю 54 грн., чим намагались спричинити потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 7.063 грн., однак довести свого умислу до кінця не змогли, оскільки були помічені та затримані працівниками міліції на місці вчинення злочину.

Крім цього, підсудний ОСОБА_2 у невстановленому місці та у невстановлений час незаконно придбав та зберігав у гаражі, що АДРЕСА_4 Пустомитівського району Львівської області та був у його користуванні, предмет, що згідно висновку вибухо-технічної експертизи № 2/9Е від 24 січня 2014 року являється вибуховим пристроєм - осколковою гранатою ВОГ-25П, а також сімнадцять патронів, які згідно висновку балістичної експертизи № 5/83 від 23 січня 2014 року являються боєприпасами - патронами калібру 5,45 мм (5,45х39) до бойової нарізної вогнепальної зброї автоматів та кулеметів Калашникова.

На вказаний вирок прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, Крупський Р.А. подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеність винуватості та кваліфікацію дій засуджених, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначених покарань тяжкості кримінальних правопорушень та особам обвинувачених, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі, а ОСОБА_2 призначити покарання за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 263 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Згідно ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. Мотивує це тим, що судом безпідставно застосовано вимоги ст. 75 КК України та призначено покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі винних.

Захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подав заперечення, в якому вважає апеляційну скаргу прокурора безпідставною та просить її відхилити, залишивши без змін законний та обґрунтований вироку суду першої інстанції від 28 березня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання апеляційної скарги, пояснення обвинувачених та думку захисника про залишення вироку без зміни, а апеляційної скарги - без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Винуватість обвинувачених у скоєнні інкримінованих злочинів, при обставинах, наведених у вироку суду, відповідає фактичним даним кримінального провадження № 12014140070000130 і повністю підтверджується сукупністю перевірених судом першої інстанції доказів.

Суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно, всупереч доводам апелянта, розглянув усі докази з позиції достовірності та допустимості і оцінив їх в сукупності, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, а дії ОСОБА_2 - за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 та ч.1 ст. 263 КК України та призначив покарання у виді позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України обвинувачені звільнені від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням - іспитовими строками відповідно на 1 рік 6 місяців та 2 роки, з покладенням на них певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

При цьому висновок суду про доведеність винуватості обвинувачених у вчиненні зазначених у вироку правопорушень відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Зазначена кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ніким не оспорюється і останні таку визнають.

Апелянт подав апеляційну скаргу щодо призначеного покарання, безпідставного застосування ст. 75 КК України відносно обвинувачених з підстав, що суперечать вимогам ст. 65 КК України.

При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які б потягнули за собою скасування вироку.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, на думку колегії суддів, суд вірно врахував характер і тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, особу винного, що згідно ст. 89 КК України є несудимим, щире каяття у вчиненому, виключно позитивну характеристику за місцем праці та нагороди, наявність на утриманні малолітньої дитини, яка хворіє, відсутність до нього майнових та інших претензій з боку потерпілого.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд вірно врахував характер і тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, особу винного, що раніше притягався до відповідальності, кару відбув, щире каяття у вчиненому, є ветераном війни та учасником бойових дій у Республіці Афганістан, наявність на утриманні матері похилого віку, що потребує догляду, відсутність до нього майнових та інших претензій з боку потерпілого.

Покликання прокурора в поданій апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрав надто м'який вид покарання, в результаті чого згаданий вирок у цій частині є незаконний, такий, що не відповідає тяжкості вчиненого та особам засуджених, є безпідставним, оскільки, призначаючи покарання засудженим, суд першої інстанції врахував всі обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, обране ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, підстав для його обтяження, а отже і для задоволення апеляційної скарги прокурора, не вбачається.

Суд першої інстанції при ухваленні вироку щодо обвинувачених виконав вимоги ст. 374 КПК України, яка передбачає обов'язок суду у мотивувальній частині вироку обґрунтувати прийняте ним рішення із наведенням відповідних підстав, вірно застосував норму права - вимоги ст. 75 КК України, врахувавши обставини, які пом'якшують покарання винних та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням осіб обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх щире каяття, відшкодування заподіяних збитків, думку потерпілого, що не має до обвинувачених майнових та інших претензій.

Тобто, суд, обираючи вид та розмір покарання, виконав вимоги ст. 65 КК України та вмотивував своє рішення.

З огляду на викладене, колегія судді визнає апеляційну скаргу необґрунтованою та приходить до висновку, що призначене обвинуваченим покарання з застосуванням ст. 75 КК України кожному та звільненням останніх від відбування призначеного покарання з випробуванням - іспитовим строком з покладенням відповідно до ст. 76 КК України певних обов'язків є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, тому підстав до скасування вироку суду відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вбачає жодних.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим така до задоволення не підлягає.

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Сихівського району м.Львова КРУПСЬКОГО Р.А. залишити без задоволення, а вирок Сихівського районного суду м.Львова від 28 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І :

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10