Постанова № 42326634, 10.09.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/4140/14-п Головуючий у 1 інстанції: Суддя Глинська Д.Б.

Провадження № 33/783/412/14 Доповідач в 2-й інстанції: Олексієнко М. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 року м.Львів

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області ОЛЕКСІЄНКО М.Ю., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, водія ТзОВ Торговий центр «Левандівка» - до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,

з участю апелянта - ОСОБА_2

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 27 червня 2014 року,

в с т а н о в и в :

Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 27 червня 2014 року ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на два роки.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 07 червня 2014 року в 23 годині 10 хвилин у смт. Брюховичі керував автомобілем марки Опель д.н.з ВС 6571 ВТ з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження медичного огляду про стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

На дану постанову ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій клопоче про поновлення строку на її апеляційне оскарження, просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У мотивах апеляційної скарги покликається на те, що не був повідомлений про розгляд справи судом, копію постанови йому не надіслано, що стверджується листом «Укрпошта», таку, отримав звернувшись з заявою про видачу постанови суду, лише 12 серпня 2014 року, тому просить поновити йому строк на апеляційне оскарження. Постанову суду вважає незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та є підставою для скасування рішення суду. Зазначає, що суд при вирішенні справи не з'ясував низки обставин, які могли б пом'якшити йому стягнення, не врахував, що має на утриманні двоє малолітніх дітей - синів ОСОБА_3, 2005 року народження, та ОСОБА_4, 2007 року народження, які потребують постійного доїзду на заняття, батьків похилого віку, що батько переніс операцію на серце, мати хворіє цукровим діабетом та потребує догляду, зокрема, у послугах перевезення, які їм надає, що він працює водієм, тому вважає, що позбавлення його прав керування транспортними засобами на певний термін фактично позбавить його та сім'ю, яку повинен утримувати, засобів до існування та поставить у скрутне матеріальне становище, оскільки іншої освіти чи спеціальних навичок, окрім водіння автомобілем, не має. Просить врахувати, що до адміністративної відповідальності притягається вперше за 31 рік водійського стажу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши апелянта ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, вимоги якої уточнив, та просить змінити вид стягнення з позбавлення права керування транспортними засобами на штраф, вважаю, що клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_2 та матеріалів адміністративної справи, він пропустив строк апеляційного оскарження у зв'язку з тим, що не отримував викликів до суду про розгляд справи, а оскаржувана постанова була йому вручено лише 12 серпня 2014 року, про що маються дані у справі (а.с.9).

Враховуючи, що апелянтом строк на апеляційне оскарження постанови суду від 27 червня 2014 року пропущено з поважних причин, то його клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги підлягає до задоволення.

Що ж стосується вирішення апеляційної скарги ОСОБА_2 по суті, то така теж підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У матеріалах адміністративної справи не міститься жодних даних про належне повідомлення порушника про розгляд справи, призначений на 27 червня 2014 року, як і надіслання йому копії постанови суду після розгляду справи.

При цьому, висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується сукупністю зібраних доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові.

Підтвердженням вищенаведеного є протокол про адміністративне правопорушення від 07 червня 2014 року серії АБ2 № 332973, у якому ОСОБА_2 власноручно зазначив, що 07 червня 2014 року випив пляшку пива, на медичне освідчення їхати відмовився, хоча працівники ДАІ пропонували, з протоколом погодився.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

Відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_2 суд не в повій мірі дотримався вимог ст. 33 КУпАП, застосувавши щодо останнього стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів терміном на два роки.

Як вбачається з матеріалів справи, у ОСОБА_2 на утриманні знаходяться малолітні діти, 2005 та 2007 років народження, такий є єдиним годувальником своєї сім'ї, працює на посаді водія, до адміністративної відповідальності раніше не притягався.

З апеляційної скарги апелянта вбачається, що позбавлення його прав керування транспортними засобами позбавить можливості заробляти кошти на утримання сім'ї, оскільки такий працює водієм, іншої освіти чи спеціальних навичок, окрім водіння автомобілем, не має.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що наявність права керувати транспортними засобами забезпечує апелянту місце праці, вважаю, що накладене на ОСОБА_2 стягнення за своєю суворістю не відповідає характеру вчиненого правопорушення та особі правопорушника, у зв'язку з чим застосоване щодо останнього стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів терміном на два роки слід змінити на стягнення у вигляді штрафу, що буде необхідним і достатнім для визначеної ст. 23 КУпАП мети, - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_2 нових правопорушень, частково змінивши постанову суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 289, 292, 294 КпАП України,

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження постанови.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 27 червня 2014 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в частині накладення стягнення змінити та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3.400 (три тисячі чотириста) гривень.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

СУДДЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ М.Ю.ОЛЕКСІЄНКО