Ухвала суду № 42325566, 15.01.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11 кп/781/23/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Забуранний Р. А.

Категорія 122 (102) Доповідач в колегії апеляційного суду Драний В. В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2015 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Драного В.В.,

суддів - Широкоряда Р.В., Поступайло Н.І.,

при секретарі - Сакарі І.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальне провадження № 12013120220000589 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6, на вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2014 року.

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Новомиргород Кіровоградської області, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, приватний підприємець, який одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,

засуджений за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов'язків відповідно до ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов потерпілого задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 - 7044,89 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Кримінальне провадження розглянуто з участю: прокурора Агеєва В.М., захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5, представника потерпілого ОСОБА_6,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнаний винуватим та засуджений за те, що він вчинив необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, за наступних обставин.

15.08.2013 року приблизно о 23 год. на літньому майданчику кафе «Фараони» в м. Новомиргороді по вул. Поповкіна ОСОБА_4 затіяв сварку з відвідувачем кафе ОСОБА_5 Під час сварки ОСОБА_4, проявляючи злочинну самовпевненість, незважаючи на стан сп'яніння ОСОБА_5, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень останньому, схопив його за футболку в області грудей та відштовхнув від себе, від чого останній впав на землю.

У результаті падіння ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої внутрішньочерепної травми в формі струсу головного мозку, гематоми правої тім'яної ділянки голови, які згідно висновку експерта № 154 від 23.09.2013 року відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, більше 6 днів, та гематоми внутрішньої поверхні лівої ступні, закритого внутрішньо суглобового перелому зовнішньої лодишки та заднього краю великогомілкової кістки з підвивихом ступні зовні, відносяться до категорії середніх, що спричинили тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня.

В апеляційних скаргах:

Обвинувачений ОСОБА_4 та в його інтересах захисник ОСОБА_3, вимоги яких є аналогічними, просять вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2014 року за ст. 128 КК України скасувати і закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

В обґрунтування вимог посилаються на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, грунтуються на суперечливих доказах, зокрема показаннях потерпілого ОСОБА_5, який постійно змінював свідчення щодо обставин отримання тілесних ушкоджень, та свідка ОСОБА_7, які в той же час суд поставив під сумнів.

Вважають, що показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, висновки експертиз свідчать, що ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження з власної необережності, був ініціатором конфлікту і у зв'язку з тим, що перебував у стані алкогольного сп'яніння, намагався нанести ОСОБА_4 удар, оступився і впав на землю потягнувши за собою останнього, при цьому коли падав підвернув ногу.

Крім того, не погоджуються з рішенням суду в частині цивільного позову, оскільки вважають, що ОСОБА_4 не винуватий у заподіянні ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. Суму стягнутої в рахунок моральної шкоди вважають занадто великою.

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 1 ст. 122 КК України.

В обґрунтування вимог посилається на те, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України, не надавши належної оцінки показанням свідка ОСОБА_7 та потерпілого, які детально розповіли про обставини спричинення тілесних ушкоджень, висновку судово-медичної експертизи № 472 Одеського обласного бюро експертиз, згідно якого можливість спричинення ушкоджень у зв'язку самовільним падінням виключена, тому що дана область не піддається травматичному впливу. Вважає, що вказаний висновок експертизи повністю спростовує некомпетентні висновки експерта ОСОБА_13

Також, не погоджується з рішенням суду щодо часткового задоволення позову, оскільки потерпілий тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні, йому була проведена операція у області лівого голеностопу, куди поставлена металева пластина, яка знаходиться в нозі по цей день. Тривалий час потерпілий не міг обходитись без сторонньої допомоги і йому необхідна ще одна операція. За спеціальністю потерпілий ОСОБА_5 штурман дальнього плавання, внаслідок спричинених йому тілесних ушкоджень не міг працювати за спеціальністю півтора роки, протягом цього часу перебував на утриманні родичів, чим йому була завдана матеріальна і моральна шкода.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_3, які підтримали свої апеляційні скарги та просили задовольнити, проти апеляційної скарги представника потерпілого заперечили. Заслухавши потерпілого та в його інтересах представника - адвоката ОСОБА_6, які просили вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 1 ст. 122 КК України, проти апеляційних скарг сторони захисту заперечили. Заслухавши думку прокурора, який заперечив проти апеляційних скарг сторони захисту, апеляційну скаргу представника потерпілого підтримав, посилаючись на незаконність вироку суду першої інстанції та необхідність кваліфікації дій ОСОБА_4, в межах обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті за ч. 1 ст. 122 КК України.

Провівши судове слідство в частині допиту обвинуваченого та потерпілого, дослідження матеріалів кримінального провадження, заслухавши останнє слово обвинуваченого, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку, з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що висновки суду першої інстанції у вироку, містять істотні суперечності, також при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Така невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість обвинуваченого та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду стороною обвинувачення було змінено обвинувачення ОСОБА_4, а саме перекваліфіковано дії обвинуваченого з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України.

Потерпілий підтримав обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

Суд першої інстанції погодившись зі зміною обвинувачення визнав винуватим та засудив ОСОБА_4 за ст. 128 КК України, тобто у вчиненні необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони суперечать наявним у справі дослідженим доказам, яким суд не дав належної оцінки.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 як в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду свою винуватість у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не визнав взагалі та пояснив, що 15.08.2013 року приблизно о 23 год. перебував на літньому майданчику у барі «Фараони» в м. Новомиргороді по вул. Поповкіна. Під час відпочинку алкогольні напої не вживав, оскільки керував транспортним засобом. В цей час у вказаному закладі відпочивав потерпілий зі своїм знайомим, які перебували в стані сильного алкогольного сп'яніння, вели себе зухвало та чіплялися до відвідувачів. Так як вони з потерпілим були раніше знайомі, то ОСОБА_5 почав чіплятися і до нього, намагався його вдарити. Він потерпілому тілесних ушкоджень не наносив і коли між ними виник конфлікт то потерпілий оступився і вони разом упали з бордюра літнього майданчика кафе у результаті чого він після падіння перебував над потерпілим, а потім підвівся.

Проте, доводи обвинуваченого щодо відсутності його винуватості у спричиненні ОСОБА_5 тілесних ушкоджень і посилання на те, що потерпілий отримав тілесні ушкодження з власної необережності внаслідок падіння, є безпідставними і спростовуються сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_5 як в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду незмінно пояснював, що 15.08.2013 року приблизно о 22 год. прийшов зі своїм товаришем у бар «Фараони» в м. Новомирногороді по вул. Поповкіна, де вони випили по 50 грам горілки. Через 10-15 хвилин до бару прийшла його дівчина ОСОБА_7 щоб їх забрати. В цей час між його дівчиною, ОСОБА_14 та ОСОБА_4 виникла сварка. Він словесно почав захищати свою дівчину, стоячи біля східців бару. Коли повернувся лицем до відвідувачів бару, відчув удар в область внутрішньої сторони лівої ноги від чого упав і ОСОБА_4 сів зверху нього та наніс йому декілька ударів рукою в обличчя. Після цього, підскочив ОСОБА_14 та вдарив його ногою по голові. В результаті йому були нанесені тілесні ушкодження легкого та середнього ступеню тяжкості. Також доповнив, що йому відомо про те, що обвинувачений грає у футбольній команді в м. Новомиргороді.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що 15.08.2013 року до неї у гості приїхав її хлопець ОСОБА_5, який у вечірній час відпочивав у неї вдома зі своїм знайомим та вживали спиртні напої. Пізно ввечері вони пішли у бар «Фараони», що в м. Новомиргороді по вул. Поповкіна. Приблизно об 11 год. 50 хв. вона зателефонувала ОСОБА_5 та дізнавшись, що вони відпочивають у барі, пішла до них. Коли вони вже виходили з бару, до них підійшов ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та почав чіплятися до ОСОБА_5, якому вона раніше розповіла, що ОСОБА_4 їй грубив та між ними виникла сварка. В цей момент ОСОБА_4 підійшов ззаду до ОСОБА_5 та наніс йому удар з середини по лівій нозі, потім обійшов його взяв за футболку ударив і кинув потерпілого на землю. Після цього ОСОБА_4 сів зверху на потерпілого та почав його бити рукою по обличчу. Потім їх розборонили, викликали швидку допомогу, яка доставила ОСОБА_5 до лікарні.

Зазначені показання потерпілого і свідка ОСОБА_7 об'єктивно підтверджуються та узгоджуються з наданими стороною обвинувачення належними, допустимими та достовірними доказами, а саме:

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.08.2013 року від оператора 102 надійшло повідомлення про звернення до лікарні ОСОБА_5 за медичною допомогою з діагнозом закритий перелом голіностопного сустава (т. 1 аркуш к.п. 7).

Згідно висновку експерта судово-медичної експертизи № 154 від 23.09.2013 року на тілі ОСОБА_5, відповідно медичної картки стаціонарного хворого №15919, виявлені слідуючі тілесні ушкодження: тупа внутрішньочерепна травма в формі струсу головного мозку, гематома правої тім'яної ділянки голови; гематома внутрішньої поверхні лівої ступні, закритий внутрішньосуглобовий перелом зовнішньої лодижки та заднього краю великогомілкової кістки з підвивихом ступні ззовні.

Тілесні ушкодження у вигляді тупої внутрішньочерепної травми в формі струсу головного мозку, гематоми правої тім'яної ділянки голови виникли від не менше однієї травматичної дії тупого предмета, можуть відповідати вказаному строку і відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, більше 6 днів.

Тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньосуглобового перелому зовнішньої лодижки та заднього краю великогомілкової кістки з підвивихом ступні ззовні виникли в результаті підвертання ступні ззовні, можуть відповідати строку, вказаному в постанові про призначення експертизи і відносяться до категорії середніх, що спричинили тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня. ( т. 1 аркуші к.п. 56-58).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 22.10.2013 року за участі потерпілого ОСОБА_5, вбачається, що потерпілий аналогічно показанням в суді, послідовно розповів і показав механізм та локалізацію спричинення йому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, зокрема, що ОСОБА_4 ззаду наніс йому один удар ногою по лівій нозі, від якого він упав на землю та відчув сильний біль у лівій нозі. (т. 1 аркуші к.п. 79-81).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 18.11.2013 року за участі свідка ОСОБА_7 вбачається, що свідок аналогічно показанням в суді, послідовно розповіла та показала на місці події механізм та локалізацію спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, зокрема, що ОСОБА_4 ззаду наніс потерпілому один удар ногою по лівій нозі в область суглобу, від якого той упав на землю. (т. 1 аркуші к.п. 106-109).

З фототаблиць до протоколу слідчого експерименту від 18.11.2013 року, зокрема фото № 5, 6, 7, 8 вбачається, що бійка розпочалася біля входу до розважального закладу «Фараони», удар по нозі ОСОБА_4 наніс та падіння потерпілого від вказаного удару відбулося на плоскій поверхні - бетоному плиточному покритті (т. 1 аркуші к.п. 110-115).

Зазначені фототаблиці із детальним зображенням місця події, спростовують доводи обвинуваченого, що падіння потерпілого відбулося з підвищення.

Безпідставними також є твердження захисту щодо суперечностей в показаннях потерпілого та свідка ОСОБА_7, оскільки деякі розбіжності у їх свідченнях щодо викладення характеру розвитку подій та послідовності дій учасників бійки є особистим сприйняттям кожним з них тих моментів, які вони спостерігали, а тому немає підстав для визнання їх показань суперечливими і як наслідок - недостовірними доказами, як про це ставить питання сторона захисту.

Крім того, відповідно до висновку експерта комісійної судово-медичної експертизи № 472 від 30.12.2013 року Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, у ОСОБА_15 виявлено наступні тілесні ушкодження: поєднана закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, забита рана і крововилив у тім'яній області, закрита травма лівого гомілковостопного суглоба з внутрішньосуглобовим переломом заднього краю великогомілкової кістки лівої гомілки, косим переломом зовнішньої кісточки зі зміщенням назад і догори, розривом міжберцового сіндесмозу і вивихом таранної кістки назовні, синець внутрішньої поверхні лівого гомілковостопного суглоба.

Вказані ушкодження в області лівого гомілковостопного суглоба могли бути заподіяні при механізмі, зазначеному потерпілим ОСОБА_5 внаслідок удару ногою у взутті в область внутрішньої поверхні лівого гомілковостопного суглоба з подальшим ривком вправо і донизу. При цьому, в місці безпосередньому місці ударного впливу (внутрішня кісточка лівої гомілки) утворився синець і виникло підвернення стопи назовні. Вказане підвернення згодом посилилося при ривку тіла потерпілого вправо і донизу, що й призвело до утворення внутрішньосуглобного перелому заднього краю великогомілкової кістки лівої гомілки, косого перелому зовнішньої кісточки зі зміщенням назад і догори, розриву синдесмоз і вивиху таранної кістки назовні. Таким чином, перерахований вище комплекс ушкоджень в області лівого гомілковостопного суглоба має єдиний механізм.

Ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку та забитої рани з крововиливом тім'яної області у ОСОБА_5 заподіяні ударним впливом тупого твердого предмета (предметів) яким могла бути нога у взутті, стиснута в кулак кисть. Можливість заподіяння зазначених ушкоджень внаслідок самовільного падіння виключається (зазначена область при мимовільному падінні не піддається травматичного впливу).

Вказані вище тілесні ушкодження у ОСОБА_5 заподіяні незадовго до звернення до лікувального закладу і, таким чином, могли утворитися 16.08.2013 р.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_16 у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, забитої рани і синці тім'яної області не були небезпечними для його життя, викликали короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше ніж три тижні (21 день), відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_16 у вигляді закритої травми лівого гомілковостопного суглоба з внутрішньосуглобовим переломом заднього краю великогомілкової кістки лівої гомілки, косим переломом зовнішньої кісточки зі зміщенням назад і догори, розривом синдесмоз і вивихом таранної кістки назовні, синці внутрішньої поверхні лівого гомілковостопного суглоба не були небезпечними для його життя, спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більше 21 дня), відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Також, в данному висновку комісія експертів зауважила, що у висновках експерта судово-медичних експертиз № 154 від 23.09.2013 року, № 189 від 06.12.2013 року не враховано наявність синця внутрішньої поверхні області лівого гомілковостопного суглоба ОСОБА_5 і, відповідно, його значення в механізмі утворення тілесних ушкоджень відповідної локалізації (т. 1 с. 168-177).

Порушень вимог законодавства, які б виключали використання вказаного висновку експерта як доказу, при проведенні вказаного експертного дослідження та при складанні висновку не встановлено.

Суд першої інстанції оцінивши критично наведений висновок експерта в частині визначення механізму утворення у потерпілого тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, вказав на те, що експертиза проводилася на неповних даних, а саме на підставі показань потерпілого ОСОБА_5 та медичної документації без наявності інших письмових матеріалів справи.

Проте, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки у вказаному висновку експерта комісійної судово-медичної експертизи не ставляться під сумнів фактичні дані, які були покладені в основу попередніх висновків експерта, а лише дана повна оцінка механізму утворення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, з урахуванням тих, які залишені поза увагою попереднім експертом.

Наведені вище, досліджені докази в їх сукупності спростовують надані стороною обвинувачення висновки експерта судово-медичних експертиз № 154 від 23.09.2013 року в частині визначення механізму утворення у потерпілого тілесних ушкоджень, № 189 від 06.12.2013 року та № 200 від 27.12.2013 року Маловисківського міжрайонного відділеня Кіровоградського обласного бюро СМЕ, відповідно яких тілесне ушкодження ОСОБА_5 у вигляді закритого внутрішньосуглобового перелому зовнішньої лодижки та заднього краю великогомілкової кістки з підвивихом лівої ступні ззовні виникло по абдукціоно-еверсійному типу, тобто при підвертання ступні до ззовні і не могло виникнути при обставинах вказаних в протоколах слідчих експериментів від 22.10.201З року та від 18.11.2013 року, а саме від локальної травматичної дії в область лівого гомілково-стопного суглобу. ( т. 1 аркуші к.п. 119-121, 147-149).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які виявлені у потерпілого, були безпосереднім результатом умисного урару ОСОБА_4 ногою по лівій нозі потерпілого, а не в результаті падіння потерпілого на землю.

Показання, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на які посилається захист як на спростування винуватості ОСОБА_4, свідчать лише про те, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння, чіплявся до ОСОБА_4 і що потерпілий з обвинуваченим неодноразово падали.

Втім, про обставини бійки вказані свідки нічого не пояснили, тоді як іншими дослідженими доказами достовірно встановлено факт нанесення ОСОБА_4 удару ногою по лівій нозі потерпілого ОСОБА_5, та факт продовження бійки під час якої ОСОБА_4 продовжив наносити потерпілому, який впав на землю після удару по нозі, інші тілесні ушкодження, біля розважального закладу «Фараони».

Суд першої інстанції досліджуючи об'єктивну сторону вчиненого щодо потерпілого ОСОБА_5 не дав належної оцінки наявним у справі доказам, які свідчать, що тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості потерпілий отримав у результаті умисно нанесеного ОСОБА_4 удару ногою по лівій нозі потерпілого, а не від падіння на землю. Натомість суд обґрунтував свої висновки суперечливими доказами не зазначивши у вироку, в якій частині і чому взяв їх до уваги.

Таким чином, колегія суддів, вважає обґрунтованими твердження у апеляційній скарзі представника потерпілого про безпідставну перекваліфікацію дій ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, необхідності застосування більш суворого покарання.

Враховуючи викладене, розглянувши матеріали кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта від 15.01.2014 року, яке підтримує потерпілий, дотримуючись вимог ст. 421 КПК України, оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, і доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів дійшла переконливого висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, так як він вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розгляд здоров'я, при наступних обставинах.

15.08.2013 року приблизно о 23 год. на літньому майданчику кафе «Фараони» в м. Новомиргороді по вул. Поповкіна ОСОБА_4 під час сварки умисно наніс один удар ногою в область ноги ОСОБА_5, від чого останній впав на землю та отримав, згідно висновку експерта комісійної судово-медичної експертизи № 472 від 30.12.2013 року Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівого гомілковостопного суглоба з внутрішньосуглобовим переломом заднього краю великогомілкової кістки лівої гомілки, косим переломом зовнішньої кісточки зі зміщенням назад і догори, розривом синдесмоз і вивихом таранної кістки назовні, синці внутрішньої поверхні лівого гомілковостопного суглоба, які не були небезпечними для його життя, спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більше 21 дня), відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи апеляції обвинуваченого про те, що тілесні ушкодження потерпілий отримав внаслідок власної необережності надуманими та такими, що наводяться з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 колегія суддів відповідно до статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його особу та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується посередньо (т. 1 аркуш к.п. 202), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (т. 1 аркуш к.п. 201); на диспансерних обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (т. 1 аркуші к.п. 199-200), зареєстрований та займається підприємницькою діяльністю, одружений, має постійне, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (т. 1 аркуші к.п. 197-198).

Обставин, які пом'якшують, обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.

Враховуючи тяжкість та характер вчиненого злочину, особу обвинуваченого і його ставлення до вчиненого, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 122 КК України, у виді позбавлення волі. Поряд з цим, зважаючи на обставини спричинення тілесних ушкоджень, думку потерпілого, який не наполягав на реальному позбавленні волі обвинуваченого, колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання колегії суддів, таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Крім того, стороною захисту та потерпілим оскаржено рішення суду першої інстанції в частині цивільного позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.

Разом з тим, перевіркою матеріалів провадження, в цій частині, встановлено, що цивільний позов вирішений відповідно до вимог цивільного законодавства та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Так, потерпілий в позовній заяві ставить питання про стягнення з ОСОБА_4 у рахунок відшкодування майнової шкоди 74619 грн. 89 коп., з яких - витрат на лікування 7044,89 грн. та 67575 грн. втраченого заробітку, а також 50 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Задовольняючи частково вказаний позов суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення підтверджених документально витрат на лікування потерпілого в сумі 7044,89 грн.

Крім того, врахувавши, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 у виді спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5, останній переніс фізичний біль, емоційний стрес, вимушений був адаптуватися до нових, дискомфортних умов існування та життєдіяльності, зокрема постільного режиму, обмеженості рухів, залежності від зовнішньої допомоги, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілому.

На думку колегії суддів, така сума моральної шкоди відповідає характеру та обсягу перенесених потерпілим фізичних страждань внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4, а також відповідає критеріям розумності та справедливості.

В частині відшкодування втраченого заробітку суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки потерпілим не надано належних та допустимих доказів, що на момент отримання тілесного ушкодження, він був працевлаштований та отримував заробітну плату в зазначеному в позові розмірі.

Отже, доводи апеляційних скарг сторони захисту та представника потерпілого в частині, що стосується цивільного позову є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи, те, що в апеляції захисника та обвинуваченого ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції, тому їх апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 411, 413, 420, 421 КПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6, задовольнити частково.

Вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2014 року в частині кваліфікації дій ОСОБА_4 та призначеного покарання скасувати.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; - періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції; - повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

В решті вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2014 року залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

Драний В.В. Широкоряд Р.В. Поступайло Н.І.