Рішення № 42324397, 09.01.2015, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 300/1246/14-ц

Провадження № 2/300/27/2015

09.01.2015 року смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Вотьканича В.А., за участю: секретаря судового засідання Іванової Н.Я., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Воловіецький лісокомбінат" про стягнення суми середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, установив:

В грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ВАТ «Воловецький лісокомбінат» про стягнення суми середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 17.10.2008 року по 01.12.2014 року в розмірі 59271 грн. 95 коп. та моральної шкоди в розмірі 3969 грн. 48 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що перебувала із відповідачем в трудових відносинах, які припинились 16.10.2008 року в зв'язку з звільненням її на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України. Відповідач після звільнення повного розрахунку з нею не провів, що слугувало підставою для звернення останнього до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 117 КЗпП України просить задовольнити позов.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи в судове засідання не з"явився, заперечень проти позову не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 1978 року та 16.10.2008 року була звільнена з роботи на підставі пункту 1 частини 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідач після звільнення повного розрахунку з позивачкою не провів, не виплативши їй компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 661 грн. 58 коп. Наявність заборгованості підтверджується актом перевірки від 14 квітня 2009 року № 07-11-009/0320.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний при звільненні працівника провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Суд приходить до висновку, що з боку відповідача має місце порушення вимог ч. 1 ст. 47 та ст. 116 КЗпП України, яке тривало до цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином законом прямо встановлено відповідальність роботодавця за порушення строків розрахунку при звільненні працівника та межі (строки) її застосування.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в частині 5 пункту 25 постанови від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. Згідно пункту 20 даної Постанови суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно постанов Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі № 6-39 цс11, від 21.11.2011 року у справі № 6-60цс11 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому суми в день звільнення, якщо він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду України від 26.12.2011 року у справі № 6-77цс11 згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В зв'язку з зазначеним, на підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України суд приходить до висновку про існування підстав для відповідальності відповідача за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 17.10.2008 року по 01.12.2014 року. Розмір середньомісячної заробітної плати згідно довідки від 20.10.2008 року № 285 складає 806,66 грн. Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 11 ЦПК України, в межах заявлених позивачем вимог, суд робить висновок про наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за період з 17.10.2008 року по 01.12.2014 року в розмірі 59 271 грн. 95 коп..

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України заподіяння моральної шкоди особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Пунктом 9 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільного права. Згідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частина 3 вказаної правової норми регламентує, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд констатує допущення відповідачем порушень прав позивача на своєчасне отримання повного розрахунку при звільненні, допущення порушень ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 47, ст. 116 КЗпП України і, зважаючи на тривалість порушень приходить до висновку про заподіяння вказаними діями моральної шкоди позивачу.

З врахуванням вимог розумності і справедливості суд погоджується з нарахованим розміром заподіяної моральної шкоди в сумі 3969 грн. 48 коп., вважає його адекватним і справедливим та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 179, 209, 212, 213, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 11, 16, 23 ЦК України вирішив:

Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Воловецький лісокомбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Воловецький лісокомбінат» (код за ЄДРПОУ 00274016, місцезнаходження: вул. Фабрична, 2, смт Воловець, Закарпатська область) на користь ОСОБА_1 суму 63241 (шістдесят три тисячі двісті сорок одну) гривню 43 копійки, в тому числі 59271 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят одну) гривню 95 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.10.2008 року по 01.12.2014 року та 3969 (три тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 45 копійок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Воловецький районний суд до апеляційного суду Закарпатської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий В.А. Вотьканич