Ухвала суду № 42324255, 25.12.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/6876/2012

Провадження № 1/265/16/14

У Х В А Л А

25 грудня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головучого судді Мельник І.Г.,

при секретарі Тушкановій Л.В.,

за участю прокурора Книш Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі клопотання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, який має середню освіту, холостого, який працює ТОВ «Ейч АР Гарант» правильником прокату і труб, раніше судимого: 1) 19 грудня 1991 року Приморським районним судом міста Маріуполя за ст..101 ч.3 КК України (в редакції 1960 року) до 6 років позбавлення волі, звільненого 20 вересня 1996 року умовно достроково на 1 рік 1 місяць 2 дні; 2) 30 січня 2002 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ст..309 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, з застосуванням ст..ст.75,76 КК України на 1 рік; 3) 07 серпня 2002 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ст..ст.309 ч.2, 307 ч.2, 70 ч.1, 71 ч.1 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 6 грудня 2007 року за відбуттям строку покарання; 4) 25 квітня 2012 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ст. 309 ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 щодо застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» , -

В С Т А Н О В И В :

Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 20 лютого 2014 року ОСОБА_1 засуджений за ст..307 ч.2,185 ч.1, 185 ч.2, 185 ч.3, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на праві особистої власності з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу. ОСОБА_1 виправдано за ст.28 ч.3 ст.306 ч.2, ст.28 ч.3 ст.317 ч.2, ст..311 ч.3 КК України у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.

25.11.2014 року засуджений звернувся до суду з заявою щодо застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році».

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 наполягав на застосування амністії, вказуючи, що на момент вступу в закону дію Закону України «Про амністію у 2014 році» він відбув не менш однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Прокурор проти застосування амністії заперечував, вказуючи, що заява засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього ЗУ «Про амністію у 2014 році» задоволенню не підлягає.

Суд заслухавши думку учасників судового засідання вважає, що заява засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» не підлягає задоволенню за наступними обставинами.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про амністію у 2014 році», виконання цього Закону покладається на суди. Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників. Застосування цього Закону здійснюється щодо: г) осіб, щодо яких судом ухвалені вироки, які не набрали законної сили.

Перевіркою судом матеріалів особової справи засудженого встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання у Маріупольському СІ. Початок строку відбування покарання - 20.02.2014 р., в строк відбуття покарання зараховано строк тримання під вартою з 09 лютого 2012 року по 19 лютого 2014 року включно. Станом на день набрання чинності нормативно-правового акту про амністію фактично відбув 2 роки 2 місяця. Засуджений вчинив злочин до дня набрання чинності нормативно-правового акту про амністію. Таким чином, ОСОБА_1 на день набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2014 році» відбув не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Статтею 2 Закону України від 08 квітня 2014 року № 1185-VІІ «Про амністію у 2014 році», який набрав законної сили 19 квітня 2014 року» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VІІ від 06.05.2014), передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджених за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менш однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Відповідно до роз'яснень ст..2 ЗУ «Про амністію у 2014 році» зазначено, що за вчинення злочинів будь-якої тяжкості за наявності двох обов'язкових умов: а) ці злочини не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я; б) особи, які їх вчинили (до їх переліку відносяться й інші особи, а не лише ті, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі ст..1 ЗУ «Про амністію у 2014 році» відбули одну четверту чи більше призначеного строку основного покарання (за винятком категорій осіб, визначених у ст..8 ЗУ «Про амністію у 2014 році», та у ст..4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні»).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія не застосовується до осіб: в) які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів.

Так, ОСОБА_1 раніше 07 серпня 2002 року був засуджений Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ст..ст.309 ч.2, 307 ч.2, 70 ч.1, 71 ч.1 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, був звільнений 6 грудня 2007 року за відбуттям строку покарання.

Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 20 лютого 2014 року ОСОБА_1 був засуджений за ст.ст.307 ч.2, 185 ч.1, 185 ч.2, 185 ч.3, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на праві особистої власності з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Таким чином, ОСОБА_1 має дві судимості за вчинення умисних тяжких злочинів, судимості за які згідно з вимогами ст..89 КК України на день вступу в закону силу Закону України «Про амністію у 2014 році» не зняти та не погашені у встановленому законом порядку. Таким чином, суд вважає, що до ОСОБА_1 не може застосовуватися Закон України «Про амністію у 2014 році», тому клопотання засудженого задоволенню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 85,86,89 Кримінального кодексу України, ст.ст. 2,9 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст..4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року , відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя протягом семи діб з дня її проголошення.

Суддя: Мельник І.Г.