Рішення № 42324020, 14.01.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

263/5228/14-ц

2/263/28/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:головуючого судді Шатілової Л.Г., при секретарі Марчук К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача в якому зазначила, що 24.09.2013 року між нею та відповідачем було укладено договір іпотеки, відповідно до якого остання на умовах позики взяла в неї в борг грошові кошти в розмірі 594000,00 грн., які зобов'язалася повернути в термін до 25.12.2013 року. Відповідно до умов договору іпотеки на забезпечення основного зобов'язання відповідач передала їй в іпотеку земельну ділянку, площею 0,0250 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з належними на її території недобудовами, згідно технічного паспорту та проектної документації, яка належала відповідачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 17.06.2004 р. Відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконала. Тому просить суд стягнути з відповідача на її користь неустойку у розмірі 618013,87 грн.

20.10.2014 року позивач подала додаткову заяву, в якій просила стягнути з відповідача на її користь неустойку у розмірі 1086967,45 грн.

15.12.2014 року позивач подала додаткову заяву, в якій зазначила, що 18.09.2014 року державною реєстраційною службою було здійснено реєстрацію права власності на її ім'я на земельну ділянку, площею 0,025 га, яка є предметом іпотеки. Задовольнити її вимоги, як іпотекодержателя у повному обсязі, не є можливим оскільки вартість земельної ділянки, за оцінкою вартості нерухомого майна від 28.10.2013 року, складає 42000,00 грн., а частина предмету іпотеки у вигляді недобудов зруйнована від пожежі. Просила суд стягнути з відповідача на її користь суму боргу, яка, з урахуванням індексу інфляції, складає 607560,00 грн. та неустойку в розмірі 881764,87 грн.

Позивач в судове засідання не з'явилася, наполягала на задоволені позову, надала письмові пояснення та заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.04.2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки (надалі Договір) відповідно до якого остання на умовах позики отримала від позивача в борг грошові кошти в розмірі 594000,00 грн., які зобов'язалась повернути до 25.12.2013 року. На забезпечення основного зобов'язання ОСОБА_2 передала в іпотеку позивачу земельну ділянку, площею 0.250 га, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована по вулиці Набережній у селі Широкіне Новоазовського району Донецької області, з належними на її території недобудовами (будматеріалами), згідно технічного паспорту, проектної документації та дозволу на будівництво.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що за рахунок предмета іпотеки позивач має право задовольнити свої вимоги по виконанню основного зобов'язання у повному обсязі, зокрема отримати суму позики (п.п. 2.1 Договору ) та суму неустойки, розраховану згідно з п.п. 2.3 цього Договору на час закінчення виконання основного зобов'язання. Також за рахунок предмета іпотеки забезпечуються вимоги позивача щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання, збереження та страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов договору іпотеки; інфляційні та відсотки річних згідно ст.625 ЦК України та всі інші витрати за час дії цього договору, а також відсотки за позикою.

Згідно п.п 3.3 до укладання договору сторони оглянули предмет іпотеки та визначили (оцінили) вартість предмета іпотеки в сумі 594000,00 грн. Тобто, вартість предмета іпотеки на час укладення договору дорівнювала грошовій сумі, яку отримала відповідач за основним зобов'язанням.

Згідно п.п 4.1 позивач та відповідач домовилися, що у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 основного зобов'язання (п.п. 2.1-2.7 договору) позивач задовольняє свої

вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, за рахунок предмету іпотеки ОСОБА_1 має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням у повному обсязі, зокрема неустойку в разі несвоєчасного повернення позики (п.п.2.3договору), розраховану на час закінчення виконання основного зобов'язання, інфляційні та відсотки річних згідно ст.625 ЦК України.

Згідно п.п. 5.2.1 у разі переходу права власності на предмет іпотеки від відповідача до позивача у непошкодженому (незмінному) стані, з моменту переходу права власності всі зобов'язання за цим договором іпотеки сторонами вважаються виконаними в повному обсязі.

Відповідно до ст.5 Закону України „Про іпотеку" (надалі Закон № 898) вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Судом встановлено, що на час укладання договору позивач і відповідач за обопільною згодою визначили (оцінили) вартість предмету іпотеки, а саме вартість земельної ділянки, загальною площею 0,250 га. з належними на її території недобудовами (будматеріалами). Вартість недобудов (будматеріалів) окремо не визначалась.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У своєму поясненні позивач ОСОБА_1 зазначила, що на теперішній час основної будівлі (недобудови) вже немає, що вона зруйновна внаслідок пожежі. При цьому позивач не надала суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження даного факту, не визначила яка саме недобудова (будматеріали) на її погляд є основною.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи, а саме 18.09.2014 року позивач в позасудовому порядку, на виконання основного зобов'язання, набула право власності на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,250 га, розташовану по АДРЕСА_1 з належними на її території недобудовами (будматеріалами). Даний факт підтверджений витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.09.2014 року.

Відповідно до ст.ст.7,17, 33 Закону № 898 за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Іпотека припиняється в разі набуття права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним. У разі невиконання або неповного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням тільки шляхом звернення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст.36 Закону № 898 після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Судом також встановлено, що на цей час Новоазовським районним судом Донецької області розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна (предмет іпотеки) та цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу, визнання права власності на нерухоме майно, поділ спільного майна подружжя, визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 24.04.2013 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Рішення по справах не ухвалено. В межах розгляду зазначених цивільних справ повинна бути встановлена як сума заборгованості за договором іпотеки так і відповідність договору іпотеки вимогам закону.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з часу набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на предмет іпотеки, а саме з 18.09.2014 року припинилось основне зобов'язання та іпотека за договором іпотеки від 24.04.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,61,212-215,218 ЦПК України, ст.625 ЦК України, ст.5,7,17, 33,36 Закону України „Про іпотеку",

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Л.Г. Шатілова