Постанова № 42320175, 05.01.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/22069/14-а

н/п 2-а/640/9/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2015 Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Зуб Г.А.

при секретарі Левченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа - Харківська митниця Міндоходів про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2014 року до Київського районного суду м. Харкова за предметною підсудністю надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому він просить поновити строк звернення до суду, визнати дії державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського МУЮ Сілакова М.В. при винесенні ним постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.02.2014 року неправомірними та такими, що не відповідають вимогам ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 3.18 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 та скасувати постанову державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ Сілакова М.В. ВП № 42056896 від 10.02.2014 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язати винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із спливом терміну звернення до виконання. Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним. 10.02.2014 року державним виконавцем Фрунзенського ВДВС ХМУЮ за заявою Харківської митниці Міндоходів від 06.02.2014 року про примусове виконання на підставі постанови Київського районного суду м. Харкова №640/14004/13-п від 30.08.2013 року про стягнення з позивача на користь держави суму штрафу в розмірі 74 592,00 грн. - винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №42056896 у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «про виконавче провадження», а саме у виконавчому документі різні ідентифікаційні коди. Позивач вважає, що невірним мотивуванням оскаржуваної постанови права та свободи позивача порушені, оскільки внаслідок цього стало можливим звернення митниці до суду з клопотанням про продовження строку звернення до виконання постанови від 30.08.2013 року, після спливу строку пред'явлення документу до виконання. Отже, позивач вважає дії державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Сілакова М.В. щодо винесення оскаржуваної постанови протиправними та такими, що грубо порушують вимоги діючого законодавства, яке регулює виконання судових рішень службовцями Державної виконавчої служби.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 з'явився, позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

В судове засідання державний виконавець Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Сілаков М.В. з'явився, заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, пояснюючи, що оскаржувана постанова винесена з дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Представник третьої особи - Харківської митниці Міндоходів- Токаренко Б.В. в судове засідання з'явився, в задоволенні позову просив відмовити, оскільки строк пред'явлення постанови Київського районного суду м. Харкова від 30.08.2013 року переривався згідно ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження».

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 КАС України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що 29.08.2013 року позивач надіслав до Київського районного суду м. Харкова електронну телеграму про перенесення судового засідання призначеного на 30.08.2013 року. (а.с. 11).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

30.08.2013 року Київським районним судом м. Харкова була винесена постанова, відповідно до якої позивача було визнано винним у вчиненні порушення митних правил за ст. 472 МК України та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 74 592,00 грн. та конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил - автомобільні охоронні модулі Star line A.61 - 46 шт., Star Line CAN 25 - 86 шт., вартістю 74 592,00 грн. (а.с. 10). Вказана постанова набула чинності 10.09.2013 року.

Відповідно до частини пятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обовязковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

22.11.2013 року Харківська митниця Міндоходів звернулась з відповідною заявою до Московського ВДВС ХМУЮ про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання вказаної постанови. (а.с. 59).

03.12.2013 року державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ Сіухіним Д.І. була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання. (а.с. 60).

06.02.2014 року Харківська митниця Міндоходів звернулась з відповідною заявою до Фрунзенського ВДВС ХМУЮ про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання вказаної постанови, яка була надіслана 24.01.2014 року рекомендованим листом. (а.с. 8, 58).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»,примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Постановою державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Сілакова М.В. від 10.02.2014 року, було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у заяві і виконавчому документі різні ідентифікаційні коди. (а.с. 68).

У відповідності до ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що при винесенні оскаржуваної постанови державного виконавця від 10.02.2014 року вже закінчився строк пред'явлення до виконання. Посилання представник третьої особи Токаренко Б.В. на те, що відповідно до ч.1 ст.23 ЗУ «Про виконавче провадження» строк пред'явлення виконавчого документу до виконання переривається фактичним пред'явленням виконавчого документу до виконання. На його думку та обставина, що постанову Київського районного суду м.Харкова пред'явлено помилково до Московського ВДВС ХМУЮ, але протягом встановленого трьохмісячного строку свідчить про дотримання митницею строків пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Слід зазначити, що виконавчий документ - постанова Київського районного суду м. Харкова від 30.08.2013 року набула чинності 10.09.2013 року, а заява про примусове виконання Харківською митницею Міндоходів була подана спочатку до Московського ВДВС ХМУЮ 03.12.2013 року та в цей же день державним виконавцем винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (а.с.60), а потім до Фрунзенського ВДВС ХМУЮ - 06.02.2014 року (а.с.8), тобто на момент пред'явлення постанови суду від 30.08.2013 року до Фрунзенського ВДВС ХМУЮ строк її виконання сплинув.

Крім того, місце проживання боржника - ОСОБА_1 зареєстровано не у Московському, а у Фрунзенському районі м.Харкова, що і зазначено в самому виконавчому документі. Але, Харківська митниця Міндоходів не сумлінно, як суб'єкт владних повноважень, виконала, покладені на неї державою, обов'язки, надіславши дану заяву та вказану постанову для виконання до Московського ВДВС ХМУЮ.

Втім, ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження» зокрема вказує на необхідність пред'явлення виконавчого документу до відповідного органу ДВС. Але, суд вважає посилання представника третьої особи не обґрунтованими, оскільки посадові особи Харківської митниці Міндоходів за специфікою своєї діяльності зобов'язані знати адміністративно-територіальній розподіл території міста Харкова та повинні були одразу направити виконавчий документ до належного органу ДВС, тобто за місцем виконання.

Таким чином, з причин помилкового направлення виконавчого документу на адресу неналежного органу ДВС, та як наслідок втраченого часу, слід розглядати цей документ, як такий, що не відповідає вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та вважати таким, що пред'явлений до виконання з порушенням строків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Відповідно до ст.303 КУпАП, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Однак, в порушення Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ Сілаковим М.В. вимоги законодавства щодо пред'явлення виконавчого документа, строк пред'явлення якого сплинув - при винесенні ним оскаржуваної постанови, враховано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд розглядає адміністративні справи згідно з ч.2 ст. 11 КАС України не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тому, суд приходить про висновку про те, що дії державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Сілакова М.В. щодо винесення ним постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 42056896 від 10.02.2014 р. з мотивів, які не стосуються пропуску строку пред'явлення документу до виконання є протиправними та такими, що не відповідають вимогам ч.1 ст. 24, п.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Як наслідок, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.02.2014 року за ВП №42056896 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1, 6, 9, 11, 18, 24, 26, 68, 70, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.6, 11, 19, 72, 86, 159, 100, 104-105,181 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа - Харківська митниця Міндоходів про визнання дій неправомірними та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Сілакова М.В. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.02.2014 року неправомірними та такими, що не відповідають вимогам ч.1 ст. 24, п.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Скасувати постанову державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Сілакова М.В. від 10.02.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за ВП № 42056896.

Зобов'язати державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Сілакова М.В. винести постанову за виконавчим документом - постановою Київського районного суду м. Харкова від 30.08.2013 року (справа №640/14004/13-п) відповідно до вимог ч.1 ст. 24, п.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.

СУДДЯ