Ухвала суду № 42319561, 14.01.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18377/14-ц

Провадження № 22-ц/779/227/2015

Категорія 53

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Вакарук В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Вакарук В.М.

суддів: Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В.,

секретаря: Гавриляк Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськ-авто» про зобов'язання нарахувати середній заробіток працівнику під час мобілізації, за апеляційною скаргою генерального директора ПАТ «Івано-Франківськ-Авто» на рішення Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2014 року позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськ-авто» про зобов'язання нарахувати середній заробіток працівнику під час мобілізації задоволено. Зобов'язано ПАТ «Івано-Франківськ-авто» нарахувати з 19.03.2014 року середній заробіток ОСОБА_2, призваному на військову службу в Збройні Сили України на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію». Стягнуто із ПАТ «Івано-Франківськ-авто» у спеціальний фонд Державного бюджету України із 243 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі генеральний директор ПАТ «Івано-Франківськ-Авто», посилаючись на неповне та всебічне з'ясування обставин справи, неправомірність прийнятого рішення, зазначає, що суд чітко не вказав норму чинного законодавства, яка б регулювала нарахування заробітної плати мобілізованим особам саме роботодавцем, резюмуючи в загальному, що нарахування заробітної плати здійснює роботодавець. Оскільки в діючому законодавстві України відсутній порядок нарахування, виплати чи компенсації виплати заробітної плати мобілізованим громадянам, то в суд першої інстанції безпідставно поклав такий обов'язок на роботодавця. Крім того, апелянтом дотримано вимоги ст.119 КзПП України, так як ОСОБА_2 поновлено на робочому місці, за ним зберігається місце роботи та посада, не порушено вимог законодавства в частині нарахування заробітної плати. Тому просили рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник апелянта Гоголь І.Р. доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів, представник прокуратури Ворох А.В. доводи апеляційної скарги заперечила.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 з 19.03.2014 року призваний на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» Тисменицько-Тлумацьким об'єднаним районним військовим комісаріатом Івано-Франківської області в Збройні Сили України, що підтверджується копіями повістки та довідки № 250/9 (а.с.4,5).

Згідно наказу від 21.03.2014 року № 58-зв, ОСОБА_2 - головного інженера, звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України (у зв'язку із призовом на військову службу) (а.с.7).

Наказом відповідача від 13.06.2014 року скасовано наказ № 58-зв від 21.03.2014 року про звільнення з роботи головного інженера ОСОБА_2 згідно п. 3 ст. 36 КЗпП України та поновлено на посаді головного інженера з 19.03.2014 року (а.с.6).

За змістом ст.119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і "Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Однак, всупереч зазначеному, ОСОБА_2 за період проходження ним військової служби з 19.03.2014 і по теперішній час не здійснюється нарахування заробітної плати ПАТ «Івано-Франківськ - авто».

Згідно ст.ст. 43, 68 Конституції України кожному громадянину гарантується право на своєчасне одержання винагороди за працю. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд прийшов до правильного висновку, що виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Що стосується посилання апелянта не те, що в діючому законодавстві відсутній порядок нарахування, виплати чи компенсації виплати заробітної плати мобілізованим громадянам, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки неприйняття чи не затвердження КМУ Порядку не може впливати на право ОСОБА_2 на нарахування заробітної плати.

Крім того, як вбачається із ст. 119 КЗпП України, Порядком буде передбачено порядок виплату компенсацій з бюджету, а не порядок нарахування заробітної плати. Нарахування заробітної плати здійснює роботодавець, в інших осіб чи державних органів таких повноважень немає.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу генерального директора ПАТ «Івано-Франківськ-Авто» відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: В.М. Вакарук

Судді: П.І. Проскурніцький

Л.В. Ясеновенко