Ухвала суду № 42316779, 15.01.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/290/13-ц Номер провадження 22-ц/786/250/15Головуючий у 1-й інстанції Дігтяр М. І. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Триголова В.М.

при секретарі: Філоненко О.В.

за участю: відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»)

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2014 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним, задоволено.

Кредитний договір №DNH4KP20180715 від 21/01/2006 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» визнано недійсним.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в сумі 6161,80грн.

З цим рішенням не погодився ПАТ КБ «ПриватБанк», представник якого в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В обґрунтування доводів скарги зазначають, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не підписував кредитний договір на підставі висновку експерта ХНДІСЕ ім. Бокаріуса, який, на їх думку, є недопустимим доказом, оскільки для проведення експертизи були витребувані лише експериментальні зразки та не було надано вільного зразку, а тому його не можна брати до уваги в якості доказу.

Вважають, що відповідачем не доведено факт не укладення з Позивачем кредитного договору, а вбачається навмисне ухилення від відповідальності з намаганням покласти на Банк негативні наслідки, оскільки відповідач не навів обставин, яким чином копії його документів могли потрапити до зловмисників для оформлення кредиту, а з заявою до правоохоронних органів про втрату паспорту він звернувся через 4 місяці після оформлення кредиту.

Відповідач апеляційну скаргу не визнав, подав на неї письмові заперечення, в яких, посилаючись на невідповідність твердження апелянта про те, що на проведення експертизи були витребувані лише експериментальні зразки та не було надано вільного зразку та невідповідність твердження про те, що він не навів обставин, яким чином копії його документів - паспорту та ІПН- могли потрапити до зловмисників для отримання кредиту, фактичним обставинам та матеріалам справи, просить скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

З огляду на те, що при розгляді справи жодних сумнівів щодо правильності висновку експерта, який є однозначним і категоричним, ні в кого не виникало, з клопотанням про проведення повторної експертизи позивач не звертався у зв»язку з відсутністю будь-яких підстав щодо цього вважає безпідставними посилання у скарзі на те, що висновок експерта не дозволяє дійти достовірного висновку на підтвердження не підписання ним кредитного договору. Отже, позивачем не спростовано належність та допустимість висновку експерта, який не викликав жодних сумнівів у судах усіх рівнів при розгляді даної справи.

Зазначає, що апелянтом не наведено ніяких доводів на спростування законності і обґрунтованості рішення суду в частині задоволення його позову до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання правочину недійсним.

У судовому засіданні відповідач підтримав доводи, наведені у запереченнях на апеляційну скаргу, яку він не визнав та прохав її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Місцевим судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що у січні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що 21.01.2006 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №DNH4KP20180715, за умовами якого Банк надав Позичальнику строковий кредит на 24 місяці у сумі 12402,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.01.2008 року.

Посилаючись на те, що відповідач, який погодився з тим, що підписана ним заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складають Договір між ним і Банком, зобов»язання за договором належним чином не виконував, прохали стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором, пеню та штрафні санкції.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, посилаючись на те, що договір з Банком не укладав, відповідних документів не підписував, кредит та товар не отримував, хто це зробив йому невідомо; на вчинення від його імені таких дій він нікого не уповноважував.

Зазначає, що, одразу, коли йому стало відомо про незаконне отримання кредиту на його ім'я з використанням його документів, він повідомив про це правоохоронні органи в особі Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, звернувшись з заявами про незаконне отримання кредиту в КБ "ПриватБанк" з використанням його паспорту та втрату паспорта, що підтверджується талонами-повідомленнями від 23.05.2006р. №82 та від 15.07.2011р. №1165 (т.1, а.с.27).

У зв»язку з цим прохав визнати недійсним кредитний договір №DNH4KP20180715 від що 21.01.2006 року між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк».

З матеріалів справи вбачається, що, відповідно до Заяви Позичальника № DNH4KP20180715 від 21.01.2006р., останній просив надати йому строковий кредит у сумі 12402,00 грн. строком на 24 місяці для купівлі ТНС та сплати комісії Банку та Компанії.

Позичальник доручив Банку перерахувати кредитні кошти в день надання: в сумі 9540,00грн. - на поточний рахунок підприємства торгівельно-сервісної мережі ТОВ «Моцарт» на вказані реквізити, а також комісію Компанії, зазначену у п.2.2 Умов на вказаний рахунок.

Відповідно до п.2.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) Банк зобов»язався надати Позичальнику Кредит шляхом перерахування на рахунок торгівельно-сервісному підприємству.

Згідно Рахунку № PLT 1-00065 від 21.01.2006р. ТОВ «Моцарт» вартість придбаного в кредит товару-панелі плазмові Телевізор 42 SAMSUNG PS 42D5SX PLASMA з урахуванням ПДВ 20% становить 10600,00грн. (т.1, а.с.9,62).

21.01.2006 року на рахунок ПФ ТОВ «Моцарт» Покупцем було сплачено перший внесок за товар у сумі 1060,00грн. та, згідно Акту прийому-передачі товару від 21.01.2006 року Продавець ТОВ «Моцарт» передав, а Покупець прийняв наступний товар - панелі плазмові Телевізор 42 SAMSUNG PS 42D5SX PLASMA (а.с.9-10,63,68).

На підставі договору купівлі-продажу № PLT 1-00065 від 21.01.2006р. за дорученням Позичальника згідно вказаної Заяви Банк перерахував кредитні кошти у сумі 9540,00грн. на поточний рахунок Одержувача- ПФ ТОВ «Моцарт», що підтверджується меморіальним ордером від 23.01.2006 року (т.2, а.с.37).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №4308 від 14.08.2013р., підпис від імені ОСОБА_2 на копії довідки №1156 від 15.02.2001 року на ім'я ОСОБА_2, розташований під рукописним записом «Копия верна 21.01.06р» (а.с.64); у заяві позичальника № DNH4KP20180715 від 21.01.2006 року, розташований в рядку «(підпис)», (а.с.65); на копії 1-3, 12,13 сторінок паспорта НОМЕР_2 від 19.01.2000 р., довідки про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_2, розташовані на лицевій та зворотній сторонах, під рукописними записами «Копия верна 21.01.06р.» (а.с.66); в акті прийому - передачі товару № DNH4KP20180715 від 21.01.2006 року, розташований в графі «Прийняв: Покупець ______» (а.с.68) виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.139-141).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 неодноразово звертався до Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області з заявами про незаконне отримання кредиту в КБ "ПриватБанк" з використанням його паспорту та втрату паспорта, що підтверджується відповіднмими талонами-повідомленнями від 23.05.2006р. №82, від 15.07.2011р. №1165, від 26.07.2009р. №3912 (т.1, а.с.27).

Згідно довідки про прийняття і реєстрацію заяви, виданої слідчим Зіньківського РВ УМВС України у Полтавській області Шум Ю.М. 06.03.2013 року, ОСОБА_5 подана заява про кримінальне правопорушення, а саме, про те, що 21.01.2006 року невідома особа в м. Полтава з використанням паспорта громадянина України серії НОМЕР_2, виданого 19.01.2000 року Зіньківським РВ УМВС та ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2, незаконно, шляхом обману оформила та отримала кредит в КБ «ПриватБанк» на суму 12402,00 грн.

Дана заява зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний номер 12013180170000189. Розпочато досудове розслідування, про що також видано талон-повідомлення № 000281(т.1, а.с.26).

Зазначений факт підтвердила допитана у суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_5, яка також повідомила, що, згідно з інформацією Октябрського РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області, по кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, на даний час не встановлена.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не надано доказів щодо підписання кредитного договору саме ОСОБА_2, а не іншою особою; отримання коштів саме відповідачем, а не іншою особою; із того, що Банком не надано жодного доказу на спростування висновку експертизи, на підставі чого дійшов вірного висновку про те, що, оскільки заява позичальника та акт прийому-передачі товару від 21.01.2006р. підписані не ОСОБА_2, а іншою особою, то слід вважати, що волевиявлення останнього на укладення такого договору не було, а тому такий договір не створює юридичних наслідків.

Такі висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За нормою ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Згідно з п.2 ч.1 ст.208 ЦК України, правочин між фізичною та юридичною особою, крім правочинів які можуть вчинятися усно (ст. 206 Кодексу), належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Таким чином, кредитний договір є двосторонньою угодою і повинен бути підписаний сторонами.

За змістом ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Ч.ч.1-3 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема, згідно зі ст.16 ЦК України, одним із засобів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання правочину недійсним.

З огляду на те, що Заява позичальника №DNH4KP20180715 від 21.01.2006р., Акт прийому-передачі товару №DNH4KP20180715 від 21.01.2006р. підписані не ОСОБА_2, а іншою особою, що встановлено Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 4308 від 14.08.2013р., місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_2, спрямованого на укладання договору, який, внаслідок цього, не створює юридичних наслідків.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок експерта ХНДІСЕ ім. Бокаріуса є недопустимим доказом, оскільки для проведення експертизи були витребувані лише експериментальні зразки та не було надано вільного зразку, а тому його не можна брати до уваги в якості доказу, є надуманими та безпідставними, виходячи з наступного.

Після призначення ухвалою суду від 08.05.2013 року судово-почеркознавчої експертизи та направлення справи разом із зазначеною ухвалою до експертної установи, до суду надійшло клопотання судового експерта від 24.05.2013 року про надання, у відповідності до вимог ст.53 ЦПК та п.2.1, п.2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5, додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи №4308, у т.ч. завірених вільних зразків підписів (20-25п.) та почерку (на 20-25арк.) ОСОБА_2 в різнохарактерних документах (оригінали), виконані до 2006 року: заяві про видачу паспорта за 2009 рік (Форма №1), договорах, відомостях, заявах, квитанціях, чеках, листах, записах особистого характеру тощо; експериментальних зразків його підписів та почерку (на 7-10 арк.), виконані на лінованому аркуші паперу наступним чином: ліворуч на аркуші-записи «Копія вірна 21.01.2006р., ОСОБА_2, 22.03.1983р.», праворуч від записів-підпис від свого імені (т.1, а.с.91).

На виконання вказаного клопотання до експертної установи було надано у т.ч. і вільні зразки підписів та почерку ОСОБА_2 в різнохарактерних документах, зокрема, заяві про видачу паспорта за 2009 рік (Форма №1), інших заявах, договорах, актах, гарантійних талонах тощо (а.с.99-131), які були використані судовим експертом при проведенні експертного дослідження.

Зазначений висновок експерта позивачем не спростований, клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у разі незгоди з висновками проведеної експертизи позивачем не заявлялося.

Доводи апеляційної скарги щодо ухвалення рішення без достатніх доказів по справі не можуть бути взяті до уваги з огляду на норму ч.3 ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 ЦПК України.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні і позивачем не надано доказів того, що саме ОСОБА_2 підписував кредитний договір та саме він отримував кредитні кошти висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог колегія суддів вважає таким, що відповідає наявним доказам по справі.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що відповідачем не доведено факт не укладення з позивачем кредитного договору, а вбачається навмисне ухилення від відповідальності з намаганням покласти на Банк негативні наслідки, оскільки відповідач не навів обставин, яким чином копії його документів могли потрапити до зловмисників для оформлення кредиту, а з заявою до правоохоронних органів про втрату паспорту він звернувся через 4 місяці після оформлення кредиту, колегія суддів також вважає безпідставними та такими, що фактично зводяться до незгоди з рішенням суду без обґрунтування будь-якими нормами права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

За змістом статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», - відхилити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця /підпис/ В.М. Триголов

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун