Постанова № 42313970, 13.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р. Справа№ 925/724/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

за участю представників:

від апелянта ОСОБА_2: ОСОБА_3, дов. № 2-1715 від 24.10.2014;

розпорядник майна: Севрюков І.О. - посвідчення арбітражного керуючого НОМЕР_1 від 08.04.2013;

від Державний експортно-імпортний банк України: Небелиця Р.В. дов. № 010-01/3192 від 19.05.2014;

від ПП «ПФ Макс»: розпорядник майна Севрюков І.О. (ухвала господарського суду Черкаської області від 22.05.2014 у справі №925/724/14)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.09.2014 у справі № 925/724/14 (суддя Хабазня Ю.А.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дортранс», м. Київ

до приватного підприємства «ПФ Макс», м. Сміла Черкаської обл.

про визнання боржника банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дортранс» звернулось до господарського суду з заявою про визнання приватного підприємства «ПФ Макс», оскільки останнє неспроможне сплатити борг.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.05.2014 вищезазначену заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.05.2014 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дортранс» порушено провадження у справі № 925/724/14 про банкрутство приватного підприємства «ПФ «Макс»; визначено розмір вимог ініціюючого кредитора: 6 090 грн 00 коп. - судового збору (1 черга), 419 681 грн. 64 коп. - основного боргу (4 черга); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Севрюкова Івана Олексійовича, інше.

Офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено 29.05.2014.

Ухвалою попереднього судового засідання господарського суду Черкаської області від 25.09.2014 у справі № 925/724/14 (суддя - Хабазня Ю.А.) затверджено перелік конкурсних кредиторів розмір їх вимог та черговість задоволення кожної вимоги:

- ТзОВ «ТК «Дортранс»: 1 черга - 6 090 грн 00 коп. (судовий збір); 4 черга - 419 681 грн 64 коп. (основний борг);

- Смілянська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Черкаській області: 3 черга - 281 114 грн 00 коп. (основний борг з податків, зборів і обов'язкових платежів); 6 черга - 9 115 грн 23 коп. (неустойка /штрафні санкції/) та 18 598 грн 79 коп. (соціальний внесок);

- ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в місті Черкасах: 1 черга - 149 401 грн 93 коп., які забезпечені заставою майна боржника.

Відмовлено у визнанні вимог гр. ОСОБА_2 у розмірі 2 443 153,02 грн.

Задоволено клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Севрюгова І.О. від 25.09.2014 та припинено провадження у справі № 925/724/14 в частині розгляду його заяви від 29.07.2014 № 94 про припинення повноважень керівника боржника та покладення обов'язків останнього на арбітражного керуючого Севрюкова І.О. у зв'язку з прийняттям відмови від його розгляду.

Визначено дату підсумкового засідання суду.

В частині відмови у визнанні вимог ОСОБА_2 ухвала місцевого господарського суду мотивована ненадання гр. ОСОБА_2 у матеріали справи документів на підтвердження заявлених ним до ПП «ПФ «Макс» грошових вимог (оригіналів чи належним чином засвідчених копій).

При цьому, суд першої інстанції керувався ст. 517 Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 24, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.09.2014 у справі № 925/724/14 в частині відмови у визнання вимог ОСОБА_2 на суму 2 443 153,02 грн, а в іншій частині змінити; доповнити п. 1 резолютивної частини ухвали господарського суду Черкаської області від 25.09.2014 у справі № 925/724/14 пунктом 1.4 наступного змісту: «гр. ОСОБА_2: 1 черга - 1 218 грн 00 коп. (судовий збір); 4 черга - 2 443 153 грн 02 коп.»; у зв'язку з цим, пункти 3-5 резолютивної частини ухвали господарського суду Черкаської області від 25.09.2014 у справі № 925/724/14 вважати відповідно 2-4.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі № 925/724/14 (головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.) апеляційну скаргу гр. ОСОБА_2 залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.09.2014 у справі № 925/724/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України 11.12.2014 у даній справі касаційну скаргу гр. ОСОБА_2 задовольнити частково та скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі № 925/724/14 та передано справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 512, 655, 901 ЦК України, ст. 36 ГПК України, оскільки судом неповно оцінено докази наявні у матеріалах справи; неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Так скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом не взято до уваги те що ОСОБА_2 було у встановлені судом строки виправлено недоліки поданої їм заяви про визнання кредиторських вимог, а саме надано належними чином засвідчені документи, що підтверджують його вимоги.

13.01.2015 представник ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

13.01.2015 розпорядник майна боржника Сверлюков І.О. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про доручення додаткових документів до матеріалі справи.

В судовому засіданні 13.01.2015 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав наведених в скарзі.

Розпорядник майна боржника Сверлюков І.О. заперечував доводи апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Представник ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в судовому засіданні заперечував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в відзиві на апеляційну скаргу.

Інші сторони та учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційну скаргу, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи та обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідних сторін та учасників провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

У ч. 1 ст. 23 Закону встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Виходячи зі змісту ст. 25 Закону за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені ч. 2 ст. 22 цього Закону.

Відповідно до матеріалів справи у встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до суду звернувся кредитор - ОСОБА_2 із заявою про визнання його кредитором у справі про банкрутство приватного підприємства «ПФ Макс», в якій просив визнати його грошові вимоги на суму 2 443 153,02 грн. і включити їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Дана заява мотивована тим що 12.06.2012 гр. ОСОБА_2 та ТОВ «Ателан» уклали договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ «Ателан» відступило гр. ОСОБА_2, а гр. ОСОБА_2 набув право вимоги у розмірі 1 367 603 грн 10 коп., належне ТОВ «Ателан», у зобов'язаннях про надання послуг між ТОВ «Ателан» та ПП «ПФ «Макс» у повному обсязі. Право вимоги, що відступлено ТОВ «Ателан» гр. ОСОБА_2 підтверджується актами № 223, 256, 259 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2012, актами № 271, 272, 273 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2012 та актами № 294, 295, 296 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2012.

19.07.2014 гр. ОСОБА_2 та ТОВ «СтройбетонУкраїна» уклали договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ «СтройбетонУкраїна» відступило ОСОБА_2, а ОСОБА_2 набув право вимоги у розмірі 1 075 549 грн 92 коп., належне ТОВ «СтройбетонУкраїна», у зобов'язаннях про надання послуг між ТОВ «СтройбетонУкраїна» та ПП «ПФ «Макс» у повному обсязі. Право вимоги, що відступлено ТОВ «СтройбетонУкраїна» ОСОБА_2 підтверджується видатковою накладною № 116/4 від 31.03.2012 та актами виконаних робіт № 252 від 30.12.2011, № 58 від 31.03.2012, № 84 від 30.04.2012 та № 96 від 31.05.2012.

Відповідно до оскаржуваної ухвали та пояснень наданих в судовому засіданні апеляційного суду розпорядником майна боржника Сверлюков І.О. вимоги та наявність вищезазначених правовідносин не визнаються повністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), укладених між ТОВ «Ателан» та боржником у даній справі товариством надано боржнику транспортні послуги та послуги погружчика, експедиції (супровід вагонів), навантажування фронтального XCMG ZL - 50G, а відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), укладених між ТОВ «СтройбетонУкраїна» та боржником у даній справі товариством надано боржнику послуги механізму.

Отже з вищенаведеного колегія суддів робить висновок, що товариствами, зокрема, надано послуги з експедирування, перевезення, завантаження або вивантаження вантажу залізничним транспортом.

Відповідно до норм чинного цивільного законодавства, а саме ст.ст. 908, 909, 930 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Договір перевезення вантажу та транспортного експедирування укладаються у письмовій формі.

Згідно п.п. 17, 23 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМ України від 06.04.1998 № 457 «Про затвердження Статуту залізниць України» перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до п. 28 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтранса від 21.11.2000 № 644 «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів» договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці.

Отже законодавець передбачив для здійснення таких дій як експедирування, перевезення, завантаження або вивантаження вантажу залізничним транспортом низку необхідних умов, зокрема обов'язковість оформлення договорів у письмовій формі, паперових накладних, відповідних квитанцій, комплекту перевізних документів, Пам'яток про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці.

Однак, вищенаведених документів ОСОБА_2 не надано до матеріалів справи на підтвердження грошових вимог до боржника, право вимоги за якими відступлено ТОВ «СтройбетонУкраїна» та ТОВ «Ателан» на користь громадянина ОСОБА_2

Згідно пояснень, наданих в апеляційному суді представником ОСОБА_2, про наявність інших первинних бухгалтерських документів, крім тих, що містяться в матеріалах справи, та факт передачі їх від ТОВ «СтройбетонУкраїна» та ТОВ «Ателан» до ОСОБА_2 йому не відомо.

Оскільки відсутні докази передачі первинних бухгалтерських документів про право вимоги згідно з укладеними договорами про їх відступлення, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що ОСОБА_2 не доведено факту передачі права вимоги.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», а тому відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі матеріалів наявних в копії справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-103, 106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.09.2014 у справі № 925/724/14 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков